WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Сучасні політичні процеси в Криму - Курсова робота

Сучасні політичні процеси в Криму - Курсова робота

період розвитку політичної ситуації в АРК характеризувався різким зростанням сепаратистських настроїв у Криму, виходом регіону з правового поля України, фактичною втратою Україною контролю за політичними процесами в автономії. Основні тенденції цього етапу розвитку політичної ситуації в Криму зводяться до наступного:
1). Активізація політичного життя.
Наприкінці 80-х років політичне життя на півострові різко активізувалося. Під впливом проголошеної перебудови створювалися політичні організації та партії[26]. Більшість новоутворених організацій декларували проросійську спрямованість або взагалі виступали за існування Криму як незалежної держави.
Організації проукраїнських політичних партій - Народного Руху України (НРУ), Української Республіканської партії (УРП), Організації українських націоналістів (ОУН) - в цьому регіоні були малочисельними і не справляли помітного впливу на ситуацію в Крим. Діяльність окремих організацій, зокрема, УНА-УНСО призводила до ескалації антиукраїнських настроїв у автономії[48].
2). Вихід Криму за межі правового поля України.
В цей же період у Криму різними політичними силами піднімалися питання про створення автономії, в т.ч. кримсько-татарської, створення незалежної Кримської демократичної республіки, входження Криму в якості окремого суб'єкту правовідносин до складу Радянського Союзу.
20 січня 1991р. на всекримському референдумі 93,26% виборців, які взяли участь у голосуванні, висловилися за відтворення Кримської Автономної Радянської Соціалістичної Республіки[26]. 12 лютого 1991р. Верховна Рада України затвердила це рішення, ухваливши Закон Української РСР "Про відновлення Кримської Автономної Радянської Соціалістичної Республіки"[3]. Кримській обласній Раді народних депутатів тимчасово був наданий статус Верховної Ради Кримської РСР[26].
Таким чином, на території СРСР, а в подальшому України як унітарної держави, було створене специфічне державне утворення - автономія не за національною, а за територіальною ознакою, що в подальшому призвело до спроб виходу Криму зі складу України[18].
5-6 травня 1992р. Верховною Радою Криму були прийняті "Акт про державну самостійність Республіки Крим" та Конституція Республіки Крим. Цими актами Крим фактично проголосив себе як самостійне державне утворення, як суб'єкт міжнародних відносин і, по суті, вийшов за межі правового поля України[23, 205-207].
3). "Війна законів".
Після ухвалення вказаних актів між Києвом і Кримом розгорнулася справжня "війна законів". Протягом 1992-1995рр. центральними органами державної влади України було прийнято десятки законодавчих актів про скасування понад 40 актів законодавства Республіки Крим. Однак, на території Криму органи державної влади керувалися в своїй діяльності правовими актами, які були прийняті Верховною Радою Криму та Президентом автономії.
20 травня 1994р. Верховна Рада Криму проголосувала за відновлення дії Конституції Республіки Крим (в редакції від 6 травня 1992р.), якою проголошувався договірний принцип взаємовідносин між Кримом та Україною[18, 94].
Загалом, у цей період органи державної влади Республіки Крим формували правове поле власної діяльності, визначали свої функції та повноваження.
4).Поступова втрата контролю органами центральної влади України за подіями в Криму.
Київ практично не контролював події на півострові; розпорядження органів центральної державної влади ігнорувалися й не виконувалися. Українська влада в той час була настільки слабка, що не могла скасувати рішення про запровадження посади Президента Республіки Крим та проведення президентських виборів, що ще більше дестабілізувало політичну ситуацію[18, 105].
Вертикаль виконавчої влади була зруйнована, причому були порушені найбільш чутливі й важливі важелі управління державою. Українські правоохоронні органи та спецслужби, що розміщувалися в Криму, частково вийшли з підпорядкування центральних міністерств і відомств (Президент Республіки Крим Ю.Мєшков створив власну Службу безпеки і проголосив про підпорядкування йому місцевих українських правоохоронних структур)[19, 113]. Верховна Рада Криму перебрала на себе повноваження щодо призначення суддів на півострові, а Президент Республіки Крим - керівників державного телебачення. Були зроблені перші кроки до регіоналізації Збройних Сил України - призовники з Криму (без погодження з Міністерством оборони України) мали проходити строкову службу на території півострова.
5). Зростання сепаратистських, проросійських настроїв у Криму.
Дії кримської влади знаходили підтримку серед мешканців Криму. Сепаратистські проросійські настрої були зумовлені, в т.ч. економічними причинами. Кримська економіка була глибоко інтегрована в економіку Радянського Союзу. Головну причину катастрофічної соціально-економічної ситуації населення Криму вбачало в розриві господарчих зв'язків з Росією: таку думку, за даними соціологічних опитувань, поділяли 65% керівників кримських колгоспів і радгоспів, 75% керівників державних підприємств, 80% мешканців півострова[19, 121].
Навесні 1993р. лише 17,1% кримчан були готові дати позитивну відповідь на питання всеукраїнського референдуму (грудень 1991р.) про незалежність України. Проти висловилися 60,5%. Восени 1993р. ці показники становили 9,3% та 63,4%, відповідно[52].
Активізувався мітинговий рух. взимку та влітку 1993р. пройшли кілька десятків мітингів під гаслами возз'єднання Криму з Росією; в кожному з них брали участь до 10 тис. чоловік[26].
б). Перемога проросійських сил на виборах до Верховної Ради АРК і президентських виборах 1994р. в Криму.
Зазначені процеси завершилися перемогою Ю.Мєшкова на президентських виборах у Криму (його підтримали 72,92% виборців, які взяли участь у голосуванні) та блоку "Росія" - на виборах до Верховної Ради Криму (прихильники блоку "Росія" отримали до 70% місць у ВР Криму). Головними тезами їх виборчої платформи були: подальший розвиток державності Криму; самостійна зовнішня політика; подвійне громадянство; возз'єднання Криму з Росією[19, 125].
Реально постало питання про вихід Криму з-під юрисдикції України і об'єднання його з Росією. Отже, було поставлено під сумнів майбутнє існування України як цілісної унітарної й загалом - незалежної держави.
7). Негативний вплив на політичні процеси в АРК з боку окремих органів державної влади та політичних сил Росії.
21 травня 1992р. Верховна Рада РФ ухвалила Постанову "Про правову оцінку рішень вищих органів державної влади РРФСР щодо зміни статусу Криму, прийнятих у 1954 році", якою визнала рішення про передачу Кримської області до складу України як таке, що не має юридичної сили з моменту його прийняття. Верховна Рада України заявила, що такі дії Парламенту Росіїє "прямим втручанням у внутрішні справи України" . 9 грудня 1992р. Верховна Рада Росії прийняла рішення розглянути питання про правовий статус М.Севастополя на засіданні З'їзду народних депутатів РФ, а 9 червня 1993р. прийняла Постанову "Про статус М.Севастополя", якою проголошувалася юрисдикція РФ над цим українським містом[19, 131].
Політична
Loading...

 
 

Цікаве