WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Політичне співробітництво України з країнами Центрально-Східної Європи в 1990-х роках - Курсова робота

Політичне співробітництво України з країнами Центрально-Східної Європи в 1990-х роках - Курсова робота

намітилося в машинобудуванні, нафтопереробній промисловості, енергетиці, переробці лісу, у сфері культури і туризму. Між державами діють договори про добросусідство і співробітництво.
Налагоджуються ЗВЕРНУТИ УВАГУ НА ЧАС, В ЯКОМУ ПИШЕТЕ ПРО ПОДІЇ політичні й економічні зв'язки України з Угорщиною: у грудні 1991 р. Угорщина визнала суверенну Українську державу, у 1992 р. укладений Договір про основи добросусідства і співробітництва.
Плідними були державні візити Президента України Л.Д. Кучми в Угорщину й А. Гена в Україну. Однак у взаємовигідному співробітництві двох держав є чимало резервів. Це стосується, насамперед, переробної промисловості, обслуговування перевезень, створення спеціальної економічної зони в Закарпаття "Європа - центр".
Відносини з Румунією розвиваються непросто. З одного боку, між суверенними державами встановленідипломатичні відносини, відбувається обмін державними візитами. З іншого боку - Румунія фактично не визнала входження до складу України в 1940 р. Північної Буковини, висловлює свої домагання на острів Зміїний у Чорному морі.
Торгово-економічні відносини розвиваються досить динамічно, хоча не відбивають можливостей і потреб двох країн. Великий інтерес викликає по обидва боки проект будівництва каскаду гідроелектростанцій на ріці Тиса, газопроводу Хуст - Сату Маре.
2 червня 1997 р. президенти України і Румунії в м. Констанці підписали Договір про дружбу, співробітництво і добросусідство.
Отже, Україна бере активну участь у роботі регіональних об'єднань. Її голос активно і вагомо звучить у рамках держав Центральноєвропейської ініціативи, країн Чорноморського району економічного співробітництва. Регулярними стали спільні зустрічі президентів України, Польщі і Румунії; глав країн Балтії, України і Польщі.
Відносини із сусідніми країнами, як і з іншими державами світу, Україна будує на принципах рівності, добросусідства, взаємовигідного співробітництва, що сприятиму подальшому розвитку України.
РОЗДІЛ 3. СПІВРОБІТНИЦТВО УКРАЇНИ З КРАЇНАМИ ЦЕНТРАЛЬНО-СХІДНОЇ ЄВРОПИ
Для розгляду в своїй курсовій роботі обрала співробітництво України саме з Росією, тому що Росія є найближчим сусідом України, їх об'єднує не тільки історія, а й спільний шлях розвитку, перехід до демократії, спільна економіка і культура. Щодо співробітництва України і країн Балтії, то країни Балтії можуть послужити яскравим прикладом для України швидкого і безболісного переходу до демократії, тому співробітництво з Балтією є корисним, через досвід посткомуністичних трансформацій. Співробітництво України і Словаччини також є актуальним, тому що Словаччина є нашим західним сусідом, а співробітництво з нею сприятиме просування української спільноти в європейський простір.
3.1 Співробітництво України з Росією
Українсько-російські відносини є домінантою двосторонніх відносин України з прикордонними державами. Їх названо стосунками стратегічного партнерства, оскільки від їхнього характеру залежатиме доля прогресивного демократичного розвитку як України, так і Російської Федерації.
Роки існування незалежної України показують, що її зв'язки з Росією зберігають своє виняткове значення. У стратегічному плані Україна обрала шлях переходу від відносин залежності та підпорядкування до взаємодії рівноправних суб'єктів - незалежних держав. Величезні матеріальні ресурси Росії так само необхідні для становлення суверенної економіки України, як і передові технології розвинутих країн. У перспективі Україна може співпрацювати з Росією практично в усіх галузях економіки та гуманітарної сфери. Обстоювання рівноправності у відносинах з Росією є важливим політичним завданням України на найближчий період.
До основних об'єктивних чинників, що ускладнюють рівноправне співробітництво України з Росією, слід віднести такі. З боку України: незавершеність формування національної держави, надмірна, незбалансована інтеграція національного господарства у нереформований простір СНД, однобічна залежність від її джерел енергопостачання та окремих видів сировини; недостатня розвиненість почуття національної приналежності та патріотизму серед значної частини населення України, наявність комплексу меншовартості.
Проте найбільшою перешкодою на шляху становлення рівноправних міждержавних взаємин є позиція самої Росії. Перше, і найголовніше, полягає в тому, що серед населення Росії склалося і панує уявлення про Україну як органічну частину Росії. Слов'янська спорідненість обох народів сприяє посиленню таких уявлень. Особливо сильні такі уявлення в Москві, яка тривалий час утверджувалася, як столиця надцентралізованої авторитарної держави, що у різний спосіб беззастережно підпорядковувала собі довколишній простір. Друга обставина полягає в тому, що після ейфорії, викликаної перемогою (серпень 1991 р.) над путчистами, російські демократи починають усвідомлювати величезні втрати, пов'язані з розвалом СРСР. Найголовніше - Росія втратила статус наддержави, тому вона хворобливо сприймає будь-які коопераційно-інтеграційні формування без її безпосередньої участі.
Постійною складовою російської політики залишається прагнення втримати Україну у сфері свого впливу, зберегти реальні важелі тиску на неї. Головний напрямок "завоювання" України - це втягування її у нові інтеграційні структури на кшталт Білорусь - Росія або зміцнення організаційних структур СНД через поступове м'яке перетворення цих держав із співдружності держав на державну співдружність.
Разом з тим слід підкреслити, що Україна і Росія мають істотні спільні інтереси, серед яких - збереження миру і стабільності у взаєминах. У 1999 році набув чинності договір про дружбу, співпрацю і партнерство між Україною та Російською Федерацією та угоди щодо Чорноморського флоту, які заклали міцний правовий фундамент у відносинах між двома державами і відіграють значну стабілізуючу роль на Європейському континенті .
Проте територіальні претензії до України, які висловлюються не тільки керівниками певних політичних сил, але й парламентом Росії (прикладом може бути Постанова Верховної Ради Російської Федерації "Про статус міста Севастополя") є досить небезпечними. Дестабілізуючим фактором є проблема базування російського Чорноморського флоту в Криму. Процес ратифікації великомасштабного українсько-російського договору спочатку нижньою, а потім верхньою палатою російського парламенту висвітив значну силу та живучість великодержавницьких, імперських стереотипів у свідомості політичної еліти Російської Федерації. Викликають тривогу і деякі положення військової доктрини Росії, зокрема ті, де йдеться про "неоформленість у договірному відношенні ряду ділянок державного кордону Російської Федерації.
Окрім внутрішніх чинників, на взаємовідносини України і Росії істотно
Loading...

 
 

Цікаве