WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Політичне співробітництво України з країнами Центрально-Східної Європи в 1990-х роках - Курсова робота

Політичне співробітництво України з країнами Центрально-Східної Європи в 1990-х роках - Курсова робота


Курсова робота на тему:
Політичне співробітництво України з країнами Центрально-Східної Європи в 1990-х роках
Зміст
Вступ……………………………………………………………………………….3
Розділ 1. Теоретичний аналіз поняття політичного співробітництва……5 Розділ 2. Зовнішньополітична діяльність України у 1990-х роках
2.1 Визнання незалежності України світовою спільнотою ………….14
2.2 Загальна характеристика зовнішньополітичної діяльності України у 1990-х роках……………………………………………………………………19
Розділ 3. Співробітництво України з деякими країнами Центрально-Східної Європи……………………………………………………………………………
3.1. Росія як стратегічний партнер України..……………………………24
3.3. Співробітництво України з країнами Балтії…………………………..28
3.4. Політична співпраця України з Словаччиною………………………..31
Висновок…………………………………………………………………………36
Список використаної літератури……………………………………………….37
Вступ
Актуальність теми
Після розпаду могутньої наддержави СРСР та проголошення незалежності Україна стала на самостійний шлях розвитку. Звичайно, перші кроки молодої держави, як і малої дитини, були слабкими і невпевненими. Проте, важливим завданням України було гідно вийти на міжнародну арену. І "найближчі сусіди" допомогли. Україна невдовзі була визнана практично всіма країнами Центрально-Східної Європи, що і дало поштовх для розвитку міжнародної політики нашої держави.
Не проаналізувавши досягнення і прорахунки України у зовнішній політиці протягом 1990-х рр., неможливо продовжувати рухатися вперед. Тому дана тема є досить актуальною з наукової точки зору.
Метою роботи є дослідження стратегічного партнерства між державами Центрально-Східної Європи і Україною у 1990-х роках.
Завданнями дослідження є:
" розкрити суть поняття "політичне співробітництво"
" визначити особливості процесу визнання незалежності української держави і її місце на міжнародній арені на початку 1990-х років;
" визначити приоритетні напрямки зовнішньополітичної діяльності України протягом 1990-х рр.;
" дати загальну характеристику політичного співробітництва України і визначити роль України на східноєвропейському просторі;
" проаналізувати відносини України з країнами Центрально-Східної Європи, а саме докладніше розглянути співробітництво України з Росією, Словаччиною та країнами Балтії.
Об'єктом дослідження є міжнародне становище України на початку 1990-х рр.
Предметом дослідження є зовнішньополітичні напрямки діяльності України. є вивчення особливостей співробітництва України із країнами Центрально-Східної Європи у 1990-х роках.
Методи, використані при написанні курсової роботи:
" Історичний метод - для визначення впливу зовнішньої політики 1990-х рр. на сьогодення;
" Порівняльний метод передбачає порівняння політичного співробітництва пострадянських країн, та їх відношення до України, як суб'єкта міжнародної політики;
" Структурно-функціональний метод - для вивчення політичного становища України після визнання незалежності.
Практичне значення дослідження:
Як вже було зазначено, дослідження проблем, поставлених мною у курсовій роботі, за допомогою аналізу і порівняння може бути цікавим з точки зору подальшого розвитку самостійної України.
Політичне співробітництво України у 1990-х рр. дало поштовх для розвитку міжнародних відносин, сприяло визнанню української держави на міжнародній арені.
Дане дослідження є корисним у порівняльному контексті, а саме допомагає визначити роль України на східноєвропейському просторі після розпаду СРСР, де Українська РСР займала не останнє місце. Важкий період політичних трансформацій радянських республік сприяв об'єднанню та інтеграції країн Центрально-Східної Європи, в тому числі й України.
Структура роботи. Дане дослідження складається з трьох розділів, у кожному з яких міститься по декілька підрозділів, а також включає зміст, вступ, висновок та список використаної літератури.
РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ПОЛІТИЧНОГО СПІВРОБІТНИЦТВА
Витоки міжнародного політичного співробітництва пов'язані із закінченням релігійних воєн і встановленням Вестфальського миру. Одним з найважливіших досягнень Вестфальського миру стало формування основи правових відносин між державами, що створило умови для становлення, інституалізації і подальшого розвитку міжнародного співробітництва.
Формування європейської системи міжнародних відносин не тільки дало імпульс міждержавному співробітництву, але і ненадовго визначило його основну спрямованість. Вихідними пунктами співробітництва держав як нових політичних одиниць стає взаємна повага суверенітету і невтручання у внутрішні справи один одного, а його основними цілями - свідоме прагнення урядів до подальшого закріплення національної безпеки і незалежності. В свою чергу, піклування про власний суверенітет примусило держави погодитися з правом існування і з його основоположним принципом - юридичною рівноправністю.
Отже, недивна наступна закономірність. Право існування ставило державам головним чином, негативні обов'язки: не втручатися у внутрішні справи один одного, не порушувати умови договорів, не вести несправедливих війн, не створювати перешкоди для дипломатичної діяльності офіційних представників інших країн на своїй території. Тому теоретичний статус проблеми співробітництва в міжнародно-політичній науці опинився нерозривно пов'язаний з аналізом протиборства і конфліктів між незалежними державами. Проте, подальший розвиток науки призвів до розширення змісту поняття міжнародного політичного співробітництва.
Поняття "міжнародного політичного співробітництво" відбиває такий процес взаємодії двох або декількох держав, у якому виключається застосування збройного насильства і домінують спільні пошуки реалізації загальних інтересів. Всупереч повсякденному розумінню, співробітництво - це не відсутність конфлікту, але "порятунок" від його крайніх, кризових форм .
Ілюзія "прозорості" змісту даного поняття послужила, певне, причиною того, що спроби його визначення зустрічаються достатньо рідко. Одна з них належить Ж.-П. Деррієннику, відповідно до котрого "два актора знаходяться в стані співробітництва, коли кожний із них може бути задоволений тільки в тому випадку, якщо задоволений й інший, тобто, коли кожний із них може домогтися досягнення своєї мети тільки тоді, коли цього може домогтися й інший... Результатом чисто кооперативного відношення може бути ситуація, у котрій або обидва актора задоволені, або не задоволений жодний із них" . Таке визначення достатньо адекватно відбиває суть проблеми, тому на нього цілком можна спиратися при подальшому розгляді питання.
Традиційно відносини співробітництва містять у собі двосторонню і багатосторонню
Loading...

 
 

Цікаве