WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Програма НАТО «Партнерство заради миру» та її значення для зміцнення міжнародної безпеки - Дипломна робота

Програма НАТО «Партнерство заради миру» та її значення для зміцнення міжнародної безпеки - Дипломна робота

та співробітництво між її членами у політичній, військовій, економічній, науковій та інших невійськових галузях.
Засоби, за допомогою яких Альянс втілює свою політику безпеки, включають утримання військової потужності, достатньої для запобігання війни та забезпечення ефективної оборони; забезпечення потенціалу, необхідного для врегулювання криз, які можуть впливати на безпеку країн-членів; активне сприяння діалогу з іншими державами; розвиток нового, основаного на співпраці, підходу до європейської безпеки, включаючи заходи, спрямовані на досягнення нових успіхів у сфері контролю над озброєннями та роззброєння.
Для досягнення своєї головної мети Альянс виконує такі основні завдання в галузі безпеки:
" "Безпека: закладає необхідне підгрунтя для стабільного клімату безпеки в Європі на основі зміцнення демократичних інститутів і прагнення до розв'язання суперечок мирним шляхом. Він намагається створити такі умови, за яких жодна країна не могла б вдаватись до залякування чи тиску, спрямованих проти будь-якої іншої держави, через загрозу застосування, або застосування сили.
" Консультації: відповідно до Ст. 4 Вашингтонського договору Альянс є трансатлантичним форумом для проведення спільних консультацій з будь-яких питань, що впливають на життєво важливі інтереси його членів.
" Стримування і оборона: забезпечує стримування та захист від будь-якої форми агресії, спрямованої проти будь-якої держави - члена НАТО, відповідно до Ст. 5 і 6 Вашингтонського договору.
" Врегулювання кризових ситуацій: Альянс готовий в разі необхідності на основі консенсусу і відповідно до Ст. 7 Вашингтонського договору зробити свій внесок в ефективне запобігання конфліктам та активно залучитись до врегулювання криз, в тому числі й до операцій з реагування на кризові ситуації.
" Партнерство: розвиває широкомасштабне партнерство, співробітництво і діалог з іншими країнами євро - атлантичного регіону з метою посилення прозорості, взаємної довіри та здатності до спільних з Альянсом дій."
Створені в НАТО структури дають змогу країнам - членам Альянсу координувати свою політику задля виконання цих основоположних завдань.
У листопаді 1989 року було повалено Берлінський мур, що стало символом закінчення холодної війни. За дуже короткий період у Центральній та Східній Європі відбулися значні зміни, і перед НАТО постали зовсім нові проблеми і завдання в галузі безпеки. Безпрецедентні політичні зміни відкрили нові можливості зміцнення безпеки в Європі, але й водночас сприяли виникненню нових ризиків і факторів потенційної нестабільності.
Що можна було зробити, аби не втратити можливість нового, позитивного розвитку системи безпеки Європи після протистояння холодної війни? Які кроки необхідно було зробити для відновлення нормальних відносин між усіма країнами Європи, між Сходом та Заходом? Якої допомоги потребували країни Центральної та Східної Європи для консолідації щойно набутої незалежності і реалізації своїх прагнень брати активну участь у вирішенні проблем міжнародної безпеки як повноправні демократичні держави, як на регіональному рівні, так і на ширшій міжнародній арені?
Лідери держав Альянсу відповіли на ці запитання на Лондонському саміті в липні 1990 року: вони подали руку дружби колишнім супротивникам і запропонували всім країнам Центральної та Східної Європи нові відносини співпраці. Ці глобальні зміни знайшли відображення в новій стратегічній концепції Альянсу, яка була затверджена в листопаді 1991 року і свідчила про нові широкі погляди на проблеми безпеки. В грудні 1991 р. Була створена Рада північноатлантичної співпраці (РПАС), яка стала форумом для проведення консультацій з метою зміцнення взаємодовіри. Перед Альянсом відкрились безпрецедентні можливості досягнення своїх цілей суто політичними засобами. Питання оборони залишалися незмінно важливими, але відтепер можна було приділити значно більше уваги економічним, соціальним та екологічним питанням як важливим складовим поширення стабільності і безпеки в усій євроатлантичній зоні. Діалог і співпраця були суттєвими компонентами нового підходу, якого вимагали численні виклики, що постали перед Альянсом. Після закінчення холодної війни ключовими завданнями стали: зменшення ризику конфліктів, що могли виникнути через непорозуміння або бути спровоковані, а також ефективне врегулювання кризових ситуацій, що могли негативно вплинути на безпеку членів Альянсу, поглиблення взаєморозуміння і довіри між усіма державами Європи, розширення можливостей розвитку щирих партнерських відносин у вирішенні спільних проблем безпеки.
В той час зміни в Європі були такими стрімкими, що перше засідання Ради північноатлантичного співробітництва збіглося з історичною подією: коли учасники засідання узгоджували заключне комюніке, посол Радянського Союзу оголосив, що СРСР припинив своє існування і з цієї хвилини він представляє тільки Російську Федерацію.
Відразу після закінчення холодної війни під час консультацій РПАС обговорювались проблеми безпеки, які були наслідком холодної війни, наприклад, питання виведення російських військ з Балтійських республік. Були також ініційовані заходи політичної співпраці у вирішенні інших питань безпеки і оборони. РПАС відкрила нові шляхи співробітництва в багатьох галузях, проте, головна увага приділялась багатосторонньому політичному діалогу і недостатньо забезпечувала розвиток індивідуальних відносин між окремими країнами і НАТО.
Як ОБСЄ, так і РПАС починається з періоду "холодної війни", коли Європа була "розділена" на Східну та Західну. Першочерговою метою обох організацій було введення процесу інтеграції міх колишніми державами-суперницями; це форуми, на яких відкрито обговорюються симптоми загрози й політика в галузі безпеки. Хоча, обидві установи беруть свій початок з розділу Європи, однією з основних цілей завжди було забезпечення участі неєвропейських держав в європейських справах. Активна участь США й Канади в структурі ОБСЄ вважалося безперечною умовою європейської стабільності. Після розпаду Радянського Союзу ОБСЄ прийняло у свій склад усі колишні радянські республіки, незалежно від їх географічної чи культурної приналежності до Європи.
РПАС було створено з більш специфічною метою, ніж ОБСЄ. Рада повинна була сприяти проведенню консультацій й співпраці між НАТО й колишніми країнами Варшавського договору, з метою адаптувати їх військову політику до нової європейської архітектури безпеки.
Участь в ОБСЄ та РПАС не базується на географічному чи цивілізаційному визначенні району безпеки. Члени як ОБСЄ, так і РПАС, географічно розташовані або наАмериканському континенті (США, Канада), або в Азії (Грузія, Азейбарджан, Арменія, Казахстан, Киргизія, Узбекистан, Туркменія, Таджикистан), це відносно велика група держав: біля однієї п'ятої серед 55 країн-членів ОБСЄ і однієї чверті серед 40 країн-членів РПАС. Обидві організації не ставлять членство в залежність від культурних чи цивілізаційних норм та цінностей, котрі можуть вважатися специфічно європейськими чи атлантичними. Центральноазіатські країни автоматично стали членами ОБСЄ та РПАС. Критерії для участі в РБСЄ/ОБСЄ та РПАС не повинні, однак,
Loading...

 
 

Цікаве