WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Основні теорії політичних систем - Курсова робота

Основні теорії політичних систем - Курсова робота


Курсова робота
на тему:
Основні теорії політичних систем.
Зміст
Вступ
1. Місце держави в політичній системі суспільства
2. Сутність, структура та функції політичної системи
3. Соціально-економічні умови виникнення і розвитку політичної системи суспільства.
4. Політична система України
Висновок
Список використаної літератури
Вступ
Актуальність даної теми полягає в доведенні взаємозв'язку держави і політичної системи і як наслідок повної нерозривності, адже в більшості випадків вони виступають як одне ціле.
В даній контрольній роботі висвітленні основні терміни, що стосуються політичної системи суспільства: поняття політичної системи, ознаки, значення для суспільства, висвітлення ролі держави в політичній системі, класифікація основних складових політичної системи, а також недоліки правової системи України.
Громадянське суспільство, його інститути обумовлені безпосередніми життєвими потребами та інтересами людей. Автономний індивід з його потребами та інтересами є антропологічним виміром, активним чинником як формування окремих інституцій громадянського суспільства, так і його функціонування як цілісної системи суспільних відносин, заснованих на приватних інтересах. Життя, свобода, безпека особистості, приватна власність є елементарними потребами існування людини і громадянина, які роблять можливим її цивілізоване спілкування з іншими людьми, визначають соціальні форми життєдіяльності, а тому й становлять основні цінності громадянського суспільства.
Індивід, сукупність індивідів, насамперед тих, які належать до середнього класу, становлять якісну характеристику виникнення, функціонування та розвитку громадянського суспільства. Саме на фундаменті своїх особистих інтересів, їх єдності та спільних проблем, що постають на шляху їх здійснення, індивіди утворюють ті чи інші громадські об'єднання.
Громадянське суспільство відображає встановлення елементарного соціального зв'язку між індивідами.
1. Місце держави в політичній системі суспільства
Держава - основний і найважливіший інститут політичної системи суспільства. Той факт, що держава володіє суверенною владою, і визначає верховенство її щодо всіх інших організацій. Держава здійснює управління системою державних організацій, громадських об'єднань і трудових колективів, що становлять політичну систему соціальне неоднорідного (зокрема, класового) суспільства.
Держава - це публічна влада, яка поширює свою дію на суспільство. Вона володіє монополією на примус щодо населення у межах певної території, має право на проведення від імені суспільства внутрішньої та зовнішньої політики, виняткове право видавати закони та правила, які є обов'язковими для всіх громадян, право на збирання податків, мита тощо.
До основних ознак держави належать:
" наявність особливої системи органів та установ, що здійснюють функції державної влади;
" наявність права, яке закріплює певну систему норм, санкціонованих державою;
" наявність певної території, на яку поширюється юрисдикція даної держави.
Держава - це організація політичної влади панівної частини населення у соціальне неоднорідному, зокрема класовому, суспільстві, за допомогою якої здійснюється керівництво суспільством в інтересах цієї його частини, а також управління загальносуспільними справами.
Держава існувала на всіх етапах розвитку суспільства, виключаючи період первісного, соціальне однорідного суспільства. Утворення перших в історії людства держав було викликано у кінцевому підсумку поділом суспільства як етнічного утворення на соціально-економічні класи та інші соціальні групи з різноманітними, нерідко протилежними інтересами.
Національній державі притаманні такі особливості:
" утворюється нацією, яка компактно проживає на певній території і, як правило, становить більшість серед населення даної країни;
" є результатом здійснення відповідною нацією її основного загально соціального права на політичне самовизначення;
" створює, забезпечує всі необхідні умови для збереження і розвитку надбань даної нації в економічній, політичній, соціальній, духовній сферах життя, збагачення її духовності, культури, мови, традицій тощо;
" поєднує піклування про "свою" націю із створенням належних умов для розвитку всіх інших націй, етнічних груп, які проживають на території держави і входять до складу її народу.
При розгляді проблематики політичної системи суспільства з позицій державно-правової науки слід, однак, чітко визначитися стосовно того, що саме держава як орган влади та управління в масштабі всього суспільства виступає її стрижневим елементом, ядром.
Саме навколо державної влади як концентрованого втілення політики в загальнонаціональному вимірі формуються інтереси інших політичних інститутів, точиться боротьба політичних партій за те, щоб здобути важелі державного управління. У самій державності з точки зору реалізації політичних інтересів та програм провідними виступають такі державні інститути, як парламент та уряд. Депутати парламенту та члени уряду, яких приводить на посади політична партія, що перемогла на виборах, посідають у цих органах так звані політичні посади і тому кваліфікуються як політичні службовці.
Особливий статус держави в політичній системі суспільства обумовлений тим, що саме держава на відміну від політичних партій, блоків політичних партій та рухів:
" об'єднує все населення країни на умовах особливого членства в державі, своєрідної належності до держави, що пов'язана з фактом постійного проживання на її території, або набуття такої специфічної ознаки, як громадянство чи підданство. Це дає можливість кваліфікувати державну владу як найбільш ефективний засіб мобілізації зусиль всіх членів суспільства, дозволяє державі на відміну від політичних партій використовувати найвагоміші ресурси суспільства, насамперед - адміністративний ресурс, для вирішення тих чи інших актуальних проблем;
" виступає як усередині країни, так і за її межами від імені і за уповноваженням народу як єдиного законного представника на-родного (національного) суверенітету. Жодна політична партія чи політичний рух не мають таких виняткових повноважень, не можуть виступати від імені народу, оскільки представляють інтереси лише його певної частини. У міжнародних відносинах це дозволяє державі уособлювати народ, бути персональним членом міждержавного політичного спілкування, суб'єктом міжнародного права, заключати від свого імені міжнародні договори, входити до складу міжнародних організацій.
" являє собою єдину форму
Loading...

 
 

Цікаве