WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Формування ліберальних ідей у політологічній спадщині М.П. Драгоманова - Курсова робота

Формування ліберальних ідей у політологічній спадщині М.П. Драгоманова - Курсова робота

притаманний гуманізм, віра у можливості духовного вдосконалення людини, у творчій розвиток і культурний прогрес суспільства. Відповідно до цих засад він підходив до розв'язання проблем соціального, економічного та політичного поступу як окремих народів, так і людства в цілому. Драгоманов протистояв сучасному йому суспільству станових і соціальних привілеїв, політичної дискримінації ідеали демократичного, динамічного суспільства, заснованого на засадах розуму, солідарності, взаємодопомоги та спрямованості до ,,інтегрального" розвитку. Наголос на творчому потенціалі людини, на соціально - перетворюючій діяльності розумних, відповідальних індивідів відзначав його проекти суспільної організації, формував критерії, на основі яких учений аналізував минулі і сучасні йому форми суспільного життя. Його була притаманна відданість ідеї верховенства права та розвитку правових відносин як гарантії демократичності, поступовості соціального розвитку. Не буде перебільшенням твердити, що Драгоманов одним із перших в українських та російських суспільно - політичний думці в теоретичному плані і в розробці політичної стратегії тяжів до ідеалів розвитку громадянського суспільства. В його розумінні суспільство мало складатися з вільних, економічно і соціально забезпечених індивідів, діяти на основі громадської ініціативи та асоціації, поєднання приватних і колективних інтересів та розв'язання суперечностей і конфліктів між ними на засадах взаємоповаги, діалогу та компромісів, пошуку спільних цілей і завдань.
З драгомановськими уявленнями про суспільну організацію пов'язана його концепція національності, народу, нації. За Драгомановим для індивіда важливе творення духовних і матеріальнихцінностей у рамках свого національного суспільства, повноцінна участь у його діяльності, служіння його інтересам. Без національного колективу неможливо уявити входження людини в людство, його виживання та розвиток, підкреслював Драгоманов. Для нації обов'язковим виступає плекання особистості, задоволення спільних інтересів своїх спів племінників, боротьба за гідне місце у світі, в культурному, суспільному, політичному та економічному житті людства. Людство виступало у Драгоманова як надбудова, завершення розвитку універсальної ієрархії соціальних та етнонаціональних структур, в яких проходить життя людей, їх соціалізація та діяльність, від первинної громади - асоціації, через націю до всесвітньої цивілізації.
Його бажання знайти вирішення проблеми задоволення національних потреб і гармонізації міжнаціональних стосунків відповідало нагальній необхідності пошуку засобів подолання конфліктів, значення і масштабність яких він оцінював правильно.
Драгомановський европоцентризм був своєрідним критерієм вивчення вітчизняної історії та прогнозування національно - політичних процесів у контексті розвитку європейської цивілізації. Відстоюючи унікальну роль національного в житті окремої людини, значення національної самоорганізації, Драгоманов виступив одним із справжніх українських будителів, практичним діячем відродження України, захисником прав та інтересів інших ,,недержавних" націй східної Європи. Йому належить чимала заслуга в політизації національного руху, у формуванні його нової ідеології, визначенні стратегічних і тактичних завдань, у творенні відповідної організаційної мережі. Політичний реалізм доречний наголос на розробці автономістсько - федеративної програми майбутнього України, Росії та Східної Європи як першочергового завдання українського руху Драгоманову належать.
Інерційного переважання програми автономної України як стратегічної мети національного руху. Йому все - таки належить справжня честь бути одним із найбільш плідних і послідовних політичних теоретиків вітчизняної суспільно - політичної думки ХІХ ст. Його конституційні нариси, політичні проекти, пропозиції забезпечення демократичної діяльності свободи, пріоритетності прав людини залишаються не тільки історіографічним явищем, але й, до певної міри, актуальним теоретичним надбанням суспільно - політичної думки України.
Саме Драгоманов одним із перших серед вітчизняних суспільно - політичних діячів замислювався над питаннями міжнародної політики, її значенням для втілення у життя українських національних інтересів. Він аналізував можливості використання українцями різних, у тому числі конфліктних міжнародних політичних ситуацій для внесення українського питання до порядку денного загальноєвропейської політики. Драгоманов був не лише своєрідним ,,послом" українського народу в Західній Європі, авторитетним представником національної науки, журналістики, літератури та культури. Йому довелось два десятиріччя представляти перед європейськими народами національну політичну думку, доводити до їх відома погляди діячів українського руху, бути ,,рупором" національних устремлінь, першим постійним пропагандистом ,,української справи" як такої, що потребує й заслуговує на загальноєвропейську увагу.
Драгоманову належить певний пріоритет теоретичного обґрунтування геополітичних парадигм української зовнішньої політики. Значення, переваги та недоліки драгомановської теоретичної спадщини важко оцінити без урахування ідеологічних перспектив його світогляду, його ролі ідеолога українського визвольного руху, впливового теоретика та публіциста ліберальної та демократичної опозиції в Росії, ініціатора програмних національно - демократичних і соціалістичних течій східноєвропейських народів. По - перше, від знаючи важливість спадщини Драгоманова - ідеолога, наголосимо, що вважаємо методологічно необґрунтованими спроби ототожнення його світогляду з будь - якою чітко визначеною ідеологічною демократичною чи, тим більше, окремою партійною доктриною. Драгоманов тяжів до пошуків синтетичної моделі політичного та суспільного розвитку, для створення якої творчо використовував і поєднував елементи, принципи, ідеологеми та міфи ліберальної, демократичної, націоналістичної та соціалістичної ідеологій. По - друге, вчений і громадський діяч виступав ініціатором громадської та політичної організації, інструлізації українського руху, національно - партійного поділу всеросійської опозиції, особисто схилявся до позиції не поза - а, над партійності, тим самим звільняючи ідеологічний простір для теоретичних узагальнень, програмних експериментів і формування нових політичних об'єднань на широкий соціальний, етнонаціональний та ідейній основі.
На наш погляд, Драгоманов як теоретик та ідеолог у своєму розвитку проходив такі основні етапи. У ранні роки, до вступу в ,,Стару Київську Громаду", в його світогляді переважали риси регіонального ,,малоруського" патріота, який головним чином переймався ідеалами, настроями та сподіваннями всеросійського лібералізму та демократизму. У 1860-х першій половині 1870 - х років
Loading...

 
 

Цікаве