WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Формування ліберальних ідей у політологічній спадщині М.П. Драгоманова - Курсова робота

Формування ліберальних ідей у політологічній спадщині М.П. Драгоманова - Курсова робота

навіть за межі традиційної для політичної думки дихотомії "пряма - представницька демократія". Він намагався доповнити ці дві концепції уявленнями про збалансовану, ефективну систему управління державою, або, як він називав це, системою державного самоврядування. Головну увагу вчений приділяв контролю над державними органами влади з боку суспільних інститутів, головно через реалізацію принципу народного самоврядування. Драгоманов надавав перевагу такій системі влади, у якій державні чинники обмежувались би і контролювались інституціями громадянського суспільства, а всі складові політичної системи разом - висловлювали би і втілювали інтереси, волю не тільки нації взагалі, але й громадян як справжніх носіїв суверенітету держави [5,6].
Отже, вчений і громадський діяч стверджував, що справжній суверенітет належить не абстрактній, деперсоніфікованій цілості-народові, а самоорганізованій, політичне вільній, соціальне диференційованій і, водночас, інтегрованій на засадах громадянського суспільства нації. Звичайно, таке його бачення зазнало певних західноєвропейських впливів. В умовах Російської імперії це бачення вигідно відрізнялось широким тлумаченням демократизму, а особливо тим, що вчений намагався синтезувати позитивні ідеали таких суперечливих течій, як класичнийлібералізм, анархізм і соці-ал-демократизм.
Драгомановські застереження проти тих чи інших теоретичних інтерпретацій концепції народного суверенітету мали й цілком "прикладне" ідеологічне та політичне значення. Виходячи із досвіду Великої Французької революції та екстраполюючи на майбутнє політичні програми революційно-соціалістичних течій в Росії та в інших східноєвропейських країнах, Драгоманов точно передбачив, до яких негативних наслідків може призвести реалізація ідеї "необмеженого народного суверенітету" в таких історико-культурних умовах. Тому він невтомно наполягав на потребі застосування демократичного принципу побудови нових держав, як він висловлювався, "знизу - догори": від окремого громадянина, корпорацій, місцевого та регіонального самоврядування до загальнонаціональних державних інститутів. У протилежному випадку, попереджав дослідник: "Зовсім інше виходить, якщо ми почнемо побудову держави згори донизу: від народу і його волі [21,380].
Справді, передбачені Драгомановим політичні наслідки тлумачення принципу народного суверенітету, загроза монополізації його атрибутів новими елітами становило і становить до тепер одну із серйозних проблем у розвитку нових держав, що виникають на уламках багатонаціональних імперій. Інша справа, наскільки в легітимізації таких режимів "винна" концепція "народного самодер-жавства", проти некритичного сприйняття якої так послідовно виступав Драгоманов.
2.2 Політологічні характеристики роботи Драгоманова ,,Чудацькі думки про українську національну справу".
Михайла Петровича Драгоманова, видатного українського мислителя, філософа, історика, політолога, фольклориста, літературознавця, публіциста, громадського діяча, ставлять на друге, після Т.Г. Шевченка, місце в мартирологу найяскравіших представників українського національно - культурного та демократичного руху. І хто став би заперечувати ? Хіба що сам Михайло Петрович - із притаманною йому іронією і непоступливою вдачею об'єктивіста. Він з осторогою ставився до культів особистості, кажучи:,,...може, нікому так не шкодять молебні, як нам, півварварам на сході Європи". [8,31].
Не може не вражати надзвичайна цілісність особистості М. Драгоманова, ґрунтовність і переконливість його думки, його, сказати б, наукова статечність. Максималіст у судженнях, він як людина від природи високоінтелігентна, не полюбляв полемічних перехльостів, істеричного надриву, характерного для багатьох його опонентів. Він знав, безумовно, і вагання, і муки сумління, але завжди й в усьому обстоював свій ідеал : громаду, як спілку вільних людей, і націю, яка мусить бути господарем у власному домі.
Громада як суспільне утворення, на думку Драгоманова, пройшла в Україні свій історичний шлях, виробила власну ідеологію: ,, жити по своїй волі на своїй землі" у рівності і спільному володінні всім, що потрібно людям. Сама ж Україна має стати ,,товариством товариств, спілкою громад". Праобраз такої громади вбачав у Запорозькій Січі, яку вважав комуністичним витвором українського трудового люду (,,господарчо - вояцька комуна"). [1,10].
Що ж до нації, то програмову думку Драгоманова з цього приводу ми можемо знайти у його ,,Листах на Наддніпрянську Україну": ,,Ми признаємо національність як очевидний факт, як результат певних природних і історичних обставин життя народного(хоч іноді не обсліджених наукових і завжди перемінних); ми признаємо що цей факт завше треба мати на оцій при громадській праці, а надто ми признаємо важливість найвиднішої національної ознаки, народної мови як способу морального зв'язку між людьми. Через те, кажучи коротко, ми відкидаємо не національності, а націоналізм, а надто такий котрий сам себе виразно протиставляє людськості або космополітизму. Ми не признаємо примусових думок і почуттів, котрі видаються за національні, ні яких обов'язкових історично - національних святощів, а надто ненависті до других національностей. Я всякий раз казав одне: космополітизм в ідеях і цілях, національність у грунті і формах культурної праці". Чітка і вичерпна формула, глибинна суть якої не втрачає актуальності й досі! [40,26].
Відповідаючи на обвинувачення в ,,обрусительстві" Драгоманов пояснює за яке об'єднання з Росією він виступає . ,,Я справді завжди хотів бачити об'єднання досвідчених людей по сусідніх країнах, що боряться проти неволі і неуцтва " в національному питання Драгоманов виступає проти національного гноблення, національної обмеженості і замкненості, за об'єднання всіх націй як рівних в єдине братерство нації ,,треба пошукати те, що стане над усіма національностями, що буде мирити їх і, що знайде правду для всіх".
Звівши докупи всі ці приклади, як італійські, так і німецькі, правдолюбива людина мусить прийти до того, що сама по собі думка про національність ще не може довести людей до волі і правди для всіх і навіть не може дати ради для впорядкування навіть державних справ. Треба пошукати чогось іншого, такого, що б стало вище над усіма національностями та й мирило їх, коли вони підуть одна проти другої. Треба шукати всесвітньої правди, котра б була спільною всім національностям.[37,379].
Драгоманов застерігає галицьку інтелігенцію від небезпеки національної замкненості, яка може зашкодити справі національної свободи і національної розвитку українського народу.
В даній роботі М. Драгоманов розкриває причини втрати України політичної і національної автономії ,,Не треба забувати, що Україна втратила свою автономію на половину через синів своїх". На думку
Loading...

 
 

Цікаве