WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Політика як соціальне явище - Курсова робота

Політика як соціальне явище - Курсова робота

Ж. Боден. Він створив теорію, яка розкриває вплив на поведінку людей трьох типів клімату - холодного, помірного,спекотного. Природні умови, на його думку, зумовлюють особливості життя людей і, таким чином, визначають доцільність певної форми держави. Жителі півночі, гірських регіонів створили демократію чи виборні монархії; для мешканців рівнин характерні монархії, для жителів півдня - деспотії.
Тісний зв'язок географічної теорії політики з практичними проблемами зумовили появу теорії геополітики, яка вивчає залежність політичної діяльності держав від географічних чинників, у т. ч. від географічного розташування держав.
Авторами біологічної теорії політики є італійські мисли телі XIX ст. Ч. Ламбразо та М. Нордау.Ці теорії пояснюють природу політики біологічними даними індивідів. Вони побудовані на синтезі фізіології, генетики і біології індивідів. Представники цієї теорії вважають, що визнання вирішальної ролі у політичній поведінці індивіда його нстинктивних, генетичних та інших якостей є достатньою умовою ефективного функціонування політичної системи суспільства.
Формування психологічної теорії політики припада на XVIII - XIX ст. ст. її представники - Г. Тард, Г. Лебон, Л. Гумплович, А. Дільтей, Е. Дюркгейм та ін. Основними чинниками, які визначають політичний розвиток суспільства є такі психологічні якості людей, як сміливість, мужність, рішучість, агресивність та ін.
Соціальний підхід до політики (соціально-економічні, правові, демократичні, соціально-культурні, культурно-антропологічні та інші теорії є
найрозповсюдженішим напрямком у дослідженні політики. Спільним для названих теорій є розгляд політики як результату насамперед соціальних чинників.
Соціально-економічні теорії політики пояснюють походження і розвиток політики визначальним впливом економічних відносин суспільства. Цієї теорії притримуються марксисти, які розглядають політику як концентрований вираз економіки.
Правові політичні теорії (Р. Моор, Г. Макдональд та ін.) як основний системоутворюючий чинник політики розглядали право. На їх думку, право забезпечує чітку взаємодію рівновагу політичних структур та інститутів, сприяє динамиічному розвитку політичної системи суспільства.
Серед функцій політики виділяють такі:
o функцію управління o розробка основних напрямків економічного, соціального, духовного розвитку суспільства;
o прогностична функція o визначення перспектив суспільного розвитку, створення різноманітних моделей майбутнього стану політичної системи тощо;
o функція інтеграції полягає у об'єднанні різноманітних груп суспільства довкола фундаментальних ідей, інтересів, цінностей;
o мобілізаційно-організаційна функція проявляється у мобілізації матеріальних, духовних, трудових ресурсів для ефективного вирішення суспільних завдань;
o ідеологічна функція полягає у розробці певного суспільного ідеалу, який включає політичні та соціальні цінності;
o виховна функція спрямована на соціалізацію індивідів- тобто їх включення у політичне життя;
o інноваційна функція спрямована на творче осмислення політичної дійсності, способи і методи її зміни. Тобто, політика має своїм завданням створювати нові - прогресивніші форми соціальної організації життя.
Політика це і наука, і мистецтво.
Характеристика політики як науки наочно проявляється в досягненні великих цілей І в реалізації суспільних політичних акцій. Наприклад, при розробці політичного курсу країни на той чи інший період необхідна розробка наукового обгрунтування, яке б врахувало достатність матеріального забезпечення економічних реформ, що визначені, врахування рівня готовності населення країни підтримати цей курс, врахування ставлення урядів провідних країн світу до проведення нового політичного курсу. Окрім цього, слід враховувати відомі закономірності розвитку самої політичної системи, її взаємозв'язки, взаємообумовленність з іншими аспектами суспільного життя. Важливо співвіднести політичний курс з рівнем економічного розвитку країни і з існуючим в ній політичним режимом. Ілюстрацій у підтвердження того, що політика - це наука, можна навести чимало. Зокрема, політика реформ в сучасній Україні. Успіхи і недоліки, помилки суттєво обумовлені рівнем наукового забезпечення політичного курсу, що проводиться.
Але політика - це не лише наука. Компенсацією того, що не взмозі зробити наука в політиці, є мистецтво. Останнє "допомагає пізнати Істину". Політика, як діяльність надзвичайно складна, вимагає від тих, хто її здійснює, тонкого маневрування, психологічного розрахунку у відповідних політичних рішеннях. Політика як мистецтво проявляється в діяльності, пов'язаній з інтуїцією, що допомагає політику в складних ситуаціях знаходити компроміси або прийняти неординарні (чи єдино правильні) рішення, що допоможуть вивести країну з кризи.
Висновки
Полiтологiя захоплює своєю невичерпнiстю i нацiленiстю на творчий пошук. Будучи синтезом фiлософського, соцiологiчного, icторичного i певною мiрою економiчного знания, вона обумовлює постiйне оновлення i переоцiнку усталених аналiтичних схем, звичних розуму i слуху дефiнiцiй, спонукає до нестандартних академiчних рiшень.
Статус i соцiальна роль цiєї науки i навчальної дисциплiни залежать вiд громадянських i академiчних позицiй дослiдникiв та потребив нiй суспiльства.
Полiтологiя - галузь соцiальних наук, яка дослiджує полiтичну сферу сусiпльства. В цiй сферi здiйснюється управлiння соцiальними процесами i формуються структури управлiння, в першу чергу - держава.
Полiтична практика постiйно верифiкує icтиннiсть висновкiв i рекомендацiї полiтичної науки, тому в нiй не припустимi грубi прорахунки i помилковi орiєнтири. Це висуває пiдвищенi вимоги до полiтологiв ycix piвнів i робить необхiдним "опис" певного унiверсального iмiджу полiтолога. На Заходi, що став батькiвщиною полiтологiї, статусполiтолога визначається мiстким словом "державознавець", хоча його спецiалiзацiя є значно ширшою. Але iдея державностi, втiлена у своїй нацiональнiй державi, для полiтолога - "свята святих" i є вищим авторитетом в наукових розвiдках. Полiтолог аналiтично i прогностично обслуговує свою державу, i цим самим задовольняє потребу свого суспiльства в стабiльностi i процвiтаннi. .
Полiтологiя - наднацiональна наука i загальносвiтове теоретичне надбання, продукт колективної синтензованої полiтичної думки багатьох поколiнь вчених рiзної iдеологiчної орiєнтацiї.
Література.
1. Беляев А.А. Политика и ее роль в развитии общества // Социально-политические науки.- 1991.-№9.
2. Вебер М. Политика как призвание и профессия.//Избранные произведения.- М.,1990.
3. Даль Р. Природа политического процесса// Социально-политические науки.- 1990.-№10.
4. Денкэн Ж.-М. Политическая наука.- М., 1993.
5. Лузан А.О. Політика і суспільство//Політологічні читання.- 1993.-№1.
6. Пойченко А.М. Політика: теорія і технологія діяльности.- К., 1994.
7. Рікер П. Навколо політики.- К., 1995.
8. Рябов С.Г., Томенко М.В. Основи теорії політики.//Навч.посібник для студентів.- К.,1996.
9. Холод В.В. Лекції з політології.//Навч.посібник.-Суми: 2001.-407с.
10. Щербина Н.С. Политика и мир.// Вестник Моск. Ун-та.-Сер.Политические науки.-1998, №2.
Loading...

 
 

Цікаве