WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Контексти політичного лідерства на постсоціалістичному просторі - Реферат

Контексти політичного лідерства на постсоціалістичному просторі - Реферат

небаченої суспільної активності - невміння попередньої влади ввести дедалі зростаючу соціальну активність у правове русло, оскільки діяльність інститутів громадянського суспільства набувала дедалі більш формалізованого характеру. Суспільні ініціативи використовувалися вибірково - лише ті, які "влаштовували" владу. Спотворювалися й форми політичної та суспільної участі, коли результати референдуму, виборів "підганялися" під побажання влади. "Помаранчева революція" стала закономірним явищем - акцією протесту проти пасивної поведінки влади щодо суспільства. Тому зміна авторитарного Л. Кучми на ліберала В. Ющенка є закономірною. Цим Україна продемонструвала власну європейськість: спрацювала європейська "система гойдалок" - на зміну лібералам приходять консерватори і навпаки. Зауважу, що така система не спрацьовує у країнах, які зазвичай більш схильні до авторитаризму, наприклад, у Росії.
Завданням нового лідера, який власне й прийшов до влади на хвилі "масової суспільної активності" - перевести її у правове русло. Задля цього мали б бути задіяні механізми суспільної участі - через створення каналів комунікацій органів влади і громадських організації. На перший погляд, в Україні проведено чесні парламентські вибори, відбувся перехід до пропорційної виборчої системи, парламентського принципу формування уряду, створено громадські ради при органах державної влади тощо. Однак прийняті нововведення не стали "єдиними для усіх правилами гри". У чесності виборів все ще сумнівається значна частина партій, що не потрапили до парламенту, і їх електорат. Громадські ради існують формально, ініціативи громадських організацій все ще не задіяні. Навряд чи зблизила суспільство і владу нова виборча система. Громадяни, реалізуючи своє виборче право, все ж виявилися усунутими від якісного наповнення партійних списків. Остаточно не визначеним залишається й механізм формування уряду. Тобто, незважаючи на конституційні зміни й нововведення, політична система й надалі залишається розбалансованою, а політичні партії лише наближаються до того, щоб стати повноцінними артикуляторами політичних інтересів громадян. Брак суспільного консенсусу щодо зовнішньополітичних пріоритетів (зокрема, більшість партій власну виборчу кампанію вибудовували на чиннику НАТО і ЄЕП), незрозуміла для більшості громадян економічна політика уряду, постійна загроза підвищення платні за джерела електроенергії і комунальні послуги суттєво послаблює позиції Президента.
Радше несприятливою є й геополітична кон'юнктура. Розширений Європейський Союз, з огляду на необхідність адаптації нових членів, і надалі, навіть незважаючи на зміну системи влади, не бачить у найближчому майбутньому євроінтеграційних перспектив України. Докорінно змінила власну зовнішньополітичну стратегію й Росія. Тобто, "російський чинник" в українській політиці нині значно вищий, ніж це було в 1990-х роках.
В таких умовах Україна потребує сильного політичного лідера з вкрай виразною і зрозумілою політикою. З огляду на це, позиції лідера-мораліста дедалі слабшають, про що свідчить постійне зниження президентського рейтингу.
На підставі викладених міркувань можна вивести певні закономірності політичного лідерства на постсоціалістичному просторі.
По-перше, роль політичного лідера у процесах демократичного транзиту є більш важливою у розколотих суспільствах. Тут можна перефразувати тезу Л. Даймонда про те, що "життєздатне громадянське суспільство має важливіше значення для консолідації демократії, ніж для її встановлення" [9], в твердження, що чітка і недвозначна позиція лідера держави має важливіше значення не у зламі авторитарної системи, а саме в "консолідації демократії". При цьому, лідер має нейтралізовувати як крайню активність громадянського суспільства, що звужує поле для маневру урядів при здійсненні економічних реформ, так і стати на заваді "необмеженим апетитам" нових економічних еліт, будучи справді гарантом конституції, виконуючи, за словами В. Гавела, місію "морального дисидента".
По-друге, висока динаміка суспільно-політичних процесів у постсоціалістичних країнах змінює як контексти політичного лідерства, так і суспільний попит на лідерів певного гатунку. Цим пояснюється те, що на зміну лідерам-моралістам приходять лідери-технократи (господарники) і навпаки.
По-третє, в міру створення політико-правових умов для функціонування політичних акторів, роль політичних лідерів нівелюється. На зміну лідерам-моралістам приходять вкрай невиразні лідери, які зазвичай залишаються лише лідерами певних політичних сил і не стають лідерами усієї нації. Їх роль зводиться до такого собі політичного менеджменту в масштабах країни. Позаяк це і є ознакою європейськості...
Література:
1. Див. напр..: Україна в сучасному геополітичному просторі: теоретичний і прикладний аспекти / За ред. Ф. Рудича. - К., 2002; Бокало Н., Трохимчук С. Проблеми і перспективи демократизації в країнах Центрально-Східної Європи (на прикладі країн Вишеградської групи). - Львів, 2000; Московичи С. Век толп. Исторический трактат по психологии масс. - М., 1996; Михальченко М. І. Елітність у системі культуротворення / Проблеми та перспективи формування національної гуманітарно-технічної еліти. - Х., 2004; Пахарев А. Д. Политическое лидерство и лидеры на постсоветском пространстве. - К., 2002; Пахарєв А. Д. Державне управління і кадрова політика в сучасній Україні. Навч. посібник. - К.: Світогляд, 2005; Рудич Ф. М. Випробування асортиментом // Віче. - 2004. - №9; Цвєтков В., Кресіна І., Коваленко А. Суспільна трансформація і державне управління в Україні: політико-правові детермінанти: Монографія. - К., 2003.
2. Политические лидеры и стратегии реформ в Восточной Европе: Сб. обзоров и реф. / РАН ИНИОН. - Центр науч-информ. исслед. глобальных и региональных проблем. Отв. ред. - Шаншиева Л. Н. - М., 2003. - 236 с.; Arik M. Controverсies of the Post-Communist Transition // Eurasian Studies. - 1999. - №16. - P. 51 - 68.
3. Цит. за: Лаут Х. И.,Меркель В. Гражданское общество и трансформация / Повороты истории. Постсоциалистическая трансформация глазами немецких исследователей. Т. 1. - Спб, 2003. - С. 364 - 400.
4. Лыкошина Л. Политический портрет президента-драматурга Вацлава Гавела // Политические лидеры и стратегии реформ в Восточной Европе: Сб. обзоров и реф. / РАН ИНИОН. - Центр науч-информ. исслед. глобальных и региональных проблем. Отв. ред. - Шаншиева Л. Н. - М., 2003. - С. 44 - 75.
5. Щербакова Ю. Политические силы чехословацкой революции // Международный исторический журнал. - 2000. - №7.
6. Havel V. A Crying Need for Intellectuals. The New Presence, 1999, №4.
7. Фиш М. С. Конец "мечиаризма" // Политические лидеры и стратегии реформ в Восточной Европе: Сб. обзоров и реф. / РАН ИНИОН. - Центр науч-информ. исслед. глобальных и региональных проблем. Отв. ред. - Шаншиева Л. Н. - М., 2003. - С. 203.
8. Див.: Зорин В. Психологические профили политических лидеров России, Украины, Белоруссии // Политические лидеры и стратегии реформ в Восточной Европе: Сб. обзоров и реф. / РАН ИНИОН. - Центр науч-информ. исслед. глобальных и региональных проблем. Отв. ред. - Шаншиева Л. Н. - М., 2003. - С. 7 - 38.
9. Diamond L. Towards Democratic Consolidation // Journal of Democracy. - 1994. - Vol. 5. - №3. - P. 7.
10. www.politik.org.ua
Loading...

 
 

Цікаве