WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Комсомол України в перебудові 1985 – 1991 років - Реферат

Комсомол України в перебудові 1985 – 1991 років - Реферат

виникнення самодіяльних об'єднань громадсько-політичного характеру. Деякі члени цих об'єднань піддаються націоналістичним настроям. …У ряді випадків вони перехоплюють ініціативу в постановці назрілих питань, використовують …недоліки й прорахунки для дискредитації партійних, радянських, комсомольських органів.
Багато комітетів комсомолу не зуміли заявити про себе як про політичні органи, не повністю віддзеркалюють інтереси молодих людей у конфліктних ситуаціях. Комсомольські лідери бояться виступати з гострою критикою, несміливо вторгаються в незвичні сфери діяльності: охорону природи, історико-культурної спадщини, в національні питання тощо. Слабко формується молодіжна думка навколо складних проблем сучасного розвитку суспільства. Відчувається брак теоретичних знань, практичних навичок у боротьбі за представництво при формуванні керівних партійних, радянських і громадських органів. Зазначені недоліки - одна з причин некерованого стихійного розвитку процесів у молодіжному середовищі…" [25].
Ці висновки свідчили про втрату впливу комсомолу в молодіжному середовищі та його безпорадність протиставити щось привабливе для молоді.
До речі, організації воїнів-інтернаціоналістів ще на зорі "перебудови" були віднесені до неформальних структур. У грудні 1985 року секретар Харківського обкому партії В. Івашко на пленумі ЦК КПУ запропонував ЦК ЛКСМУ проявити більший інтерес до неофіційних об'єднань молоді, таких, зокрема, як аматори туристичної пісні, футбольні фанати, особи, які служили в різних родах військ, виконували інтернаціональний обов'язок за кордоном [26]. Відповідно до партійної вказівки, комсомол так і розглядав "афганців", ставлячи їх на четверте місце після "металістів", "брейкерів" та фанатів футбольних команд [27].
Розгортання самодіяльного масово-політичного руху по всій країні змусило ХIХ партконференцію висунути на порядок денний проблему глибокого реформування політичної системи. Це дало новий поштовх вільнодумству, сприяло формуванню нових структур. Так завершився етап "революції згори". Забовваніла перспектива "революції знизу".
V пленум ЦК ЛКСМУ в квітні 1989 року розглядав звіт бюро ЦК про роботу з поглиблення "перебудови". У доповіді першого секретаря ЦК В. Цибуха превалювали заколисуючі оцінки. Але мине тільки п'ять місяців, і новий перший - А. Матвієнко - на VП пленумі оцінить ситуацію по-іншому. Відносно Народного руху України, V пленум зазначив, що, незважаючи на зовнішню привабливість НРУ, практична реалізація його програмових цілей має об'єктивні передумови перетворення руху на альтернативну організацію, здатну "спричинити розмежування за політичними, національними й іншими мотивами, що не заслуговує підтримки" [28]. А Рух на той час підтримки уже й не потребував.
Вибори народних депутатів СРСР відбулися в березні 1989 року на альтернативній основі й стали своєрідною революцією проти партапарату. Багато представників номенклатури не одержало мандатів. Однак третину депутатських місць закон зарезервував за КПРС та іншими громадськими організаціями. Тому поразка партноменклатури не стала для неї смертельною. 80 % народних депутатів у країні й 88 % у республіці становили комуністи.
Виборча кампанія дозволила численним неформальним об'єднанням збагатити досвід політичної боротьби. Проте ще відчувалися дефіцит масової підтримки, організаційна крихкість цих організацій.
У травні - червні 1989 року працював I з'їзд народних депутатів СРСР. Наслідком його роботи стала консолідація сил, що опонували офіційній владі, загострення цього протистояння. Ці процеси знайшли відгук у всіх куточках країни.
В Україні це позначилося на політизації студентства, "неформальних" об'єднань. В 146 ВНЗ в 1988/1989 навчальному році налічувалося понад 464 тисячі студентів. З них 96,7 % були членами ВЛКСМ (10 % республіканської комсомольської організації). До 10 % студентів брало активну участь у самодіяльних об'єднаннях. Студенти вдавались до спроб вирішувати наболілі проблеми "силовими методами" - бойкотом занять, страйками, несанкціонованими мітингами. Ситуація в їх середовищі загострювалася через невдоволення якістю викладання, особливо суспільних дисциплін, незадовільним вирішенням соціально-побутових питань. Висловлювалися думки про створення альтернативних партій і молодіжних спілок. У низці навчальних закладів підтримали ідею створення Народного руху України за перебудову. Студенти, комсомольський актив Київського і Харківського університетів висловилися за скликання позачергового з'їзду комсомолу, вироблення програми ВЛКСМ, створення профспілки студентів [29].
У травні бюро ЦК ЛКСМУ зажадало від комітетів комсомолу ВНЗ посилити роботу з розвитку студентського самоврядування, підвищення якості викладання, вирішення соціально-побутових питань. В ідеологічній сфері бюро зобов'язало "домагатися збереження пріоритету комсомолу" [30]. Але - було запізно.
У деяких джерелах наводяться дані, що у червні 1989 року в Україні діяло понад 47 тис. неформальних об'єднань [31]. Однак на засіданні політбюро ЦК КПУ 30 березня 1989 року В. Щербицький наводить іншу цифру: 60 тис. [32]. Серед них майже 900 об'єнань воїнів-інтернаціоналістів [33]. Більшість неформальних угруповань мали за мету боротьбу за вирішення найважливіших суспільних проблем, утвердження ідей демократії, формування національної свідомості. Своєю діяльністю вони істотно розширили базу демократичного руху в Україні. Улітку 1989 року до них додався й потужний робітничий рух.
8 - 10 вересня 1989 року відбувався установчий з'їзд НРУ. Його делегати репрезентували майже 280 тис. громадян. У ці ж дні проходив і VI пленум ЦК ЛКСМУ. На з'їзд НРУ ЦК не делегував нікого, хоча в несанкціонованих мітингах брало участь від 50 до 70 % молоді, що поділяла ідеї НРУ.
Через 20 днів скликається VII пленум ЦК. Він, серед інших, розглянув і питання про Народний рух України за перебудову. Було вирішено не підтримувати "екстремістські гасла" Руху [34].
На пленумі різко пролунала доповідь першого секретаря ЦК А. Матвієнка "Про ХХVI з'їзд ЛКСМУ". Він відзначив, що республіка увійшла в смугу різкого зростання суспільної напруги. Адміністративно-командний стиль роботи продовжує відштовхувати молодь від комсомолу. "Ідея Комуністичної спілки молодізжила себе, - заявив доповідач. - До цього призвели об'єктивні умови, але й суб'єктивізм також. Склалася ситуація, коли не тільки в багатьох членів Спілки немає чіткого розуміння того, що являє собою комсомол, які цілі перед собою ставить, які позиції захищає, проти чого бореться. Така ситуація характерна і для обкомів, і для ЦК ЛКСМУ, і для ЦК ВЛКСМ. Головне наше лихо сьогодні - криза цілей" [35]. До цього можна було додати ще й кризу ідей.
Консолідація опозиційних сил свідчила, що монополія КПРС у політичній сфері витісняється справжнім плюралізмом і вимагає формального закріплення скасуванням Ст. 6 Конституції СРСР. Під тиском опозиції таке рішення в лютому 1990 року пленум ЦК КПРС змушений був ухвалити. Де-юре - після скасування Ст. 6, і де-факто - після появи багатопартійності, КПРС остаточно втратила монопольне становище. І з цього моменту політика союзного керівництва дрейфує вправо.
Loading...

 
 

Цікаве