WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Комсомол України в перебудові 1985 – 1991 років - Реферат

Комсомол України в перебудові 1985 – 1991 років - Реферат

вважалися виконаними.
З квітня 1985 року розпочалася "перебудова". Цю ініціативу приписують М. Горбачову. Та ще 1983 року тодішній генеральний секретар ЦК КПРС Ю. Андропов у статті "Вчення Карла Маркса й деякі питання соціалістичного будівництва в СРСР" виклав концепцію політичних, економічних і соціально-культурних перетворень, які б дозволили країні перебороти стагнацію без руйнування базових соціалістичних засад [5]. М. Горбачов зробив спробу на практиці реформувати радянське суспільство, спираючись на постулати свого попередника. Однак ці реформи не мали системного характеру. Вони нагадували інстинктивне реагування на конкретні кризові явища.
Деякі дослідники поділяють період перебудови на кілька етапів. Приміром, професор О. Бойко виокремлює їх шість [6]. Автори ж підручника "Політична історія України" за редакцією професора А. Танцюри [7] й авторський колектив шеститомника "Політична історія України. ХХ століття" під керівництвом академіка І. Кураса [8] не виокремлюють етапів зовсім.
На мою думку, визначити етапи перебудовчого періоду необхідно. Це важливо, зокрема, й для того, щоб розглядати діяльність комсомолу в ті часи на тлі загальнополітичних процесів.
Користуючись історичним аналізом ситуації, а також виходячи з власного досвіду народного депутата СРСР і члена ЦК ЛКСМУ, я схильний поділяти перебудовчий період на два етапи. Перший - з квітня 1985 до середини 1988 року. Він характеризується прагненням центру визначати напрямки реформ і управляти ними. Другий - від середини 1988 до кінця 1991 року. На цьому етапі центр випустив з рук владне кермо, віддав ініціативу "неформальним" організаціям і об'єднанням, які й завершили перебудову.
Трансформація радянського суспільства почалася як типова революція "згори". Квітневий (1985 р.) пленум ЦК КПРС проголосив курс на "прискорення соціально-економічного розвитку країни". Термін "перебудова" тоді вживався тільки в контексті поліпшення управління народним господарством. Але в лютому 1986 року на XXVII з'їзді КПРС, що схвалив нову редакцію партійної програми, М. Горбачов висунув принципово нові гасла: "гласність" і "широка демократія". Вони вирішально вплинули на подальший розвиток суспільних процесів.
Однією з прикмет розвитку гласності стала ліквідація "білих плям" в історії країни. Цю ідеологічну прогалину заповзялися заповнювати не тільки вчені-історики, а й публіцисти. В результаті поряд з об'єктивними публікаціями з'являлися й "сенсаційні" матеріали, автори яких не обтяжували себе глибоким аналізом фактів. Це, зокрема, стосувалося й проблеми афганської війни.
Плюралізм думок та оцінок не міг не увійти у протиріччя з політичною системою, з її ідеологічними шорами. Стало зрозуміло, що без політичної реформи не обійтися.
В Україні перебудовчі процеси в цілому збігалися із загальносоюзними, хоча й мали свої особливості. Потужним каталізатором переосмислення суспільно-політичного становища в країні й республіці стала катастрофа на Чорнобильській АЕС. Вона підірвала довіру до влади, до союзного центру; вона перетворилась на потужний політичний фактор.
На пленумі ЦК КПРС (січень 1987 р.) М. Горбачов виклав нову ідеологію й стратегію реформ. Замість пропагованого раніш "прискорення" висувалося завдання докорінної перебудови суспільного ладу. Очікувані економічні реформи відкладалися (до подолання якогось "механізму гальмування"). Головною метою стала боротьба з бюрократією, перехід до демократичних принципів управління.
В цих умовах багато людей почали сприймати демократію як уседозволеність. Такий стан суспільства, як свідчить історія, передує анархії, охлократії. Ще А. де Токвіль говорив: "Час, коли народ, позбавлений політичних прав, їх одержує, варто розглядати як час небезпечної кризи" [9].
У цей період сталися дві важливі події. По-перше, центр все ж сформулював стратегічну тріаду перебудови: нове політичне мислення, радикальна економічна реформа, демократизація політичної системи. По-друге, виникли й почали набирати сили "неформальні" організації. Більшість їх критикувала існуючий режим, безгосподарність, виводила людей на мітинги й демонстрації - попри спротив республіканського і місцевого керівництва.
Поступово замість раніш проголошених ідей "прискорення" і "вдосконалення соціалізму" ідеологи перебудови стали формувати в суспільній свідомості думку про неминучість радикальних ринкових реформ. Відтак у червні 1987 року пленум ЦК КПРС схвалив програму економічних реформ. Висунута тоді концепція "госпрозрахункового соціалізму" одержала законодавче втілення в Законі СРСР "Про державне підприємство (об'єднання)". Закон набрав чинності з 1 січня 1988 року.
Однак, як це було й з попередніми спробами реформування "по-радянськи", запропоновані заходи виявилася половинчастими, вони не зачіпали принципів адміністративно-командної системи. Не узаконювалися різні форми власності, не реформувалися системи ціноутворення, матеріального постачання тощо. Зрештою, закон не тільки не забезпечив підвищення ефективності виробництва, але й розбалансував систему управління складним народногосподарським комплексом.
Лідери перебудови розуміли, що без підтримки молоді будь-які реформи не мають перспективи. На той час ВЛКСМ об'єднувала 42 мільйони юнаків і дівчат. Українська комсомольська організація налічувала майже 7 мільйонів [10].
У червні 1985 року політбюро ЦК КПРС повернулося до липневої (1984 р.) постанови ЦК про парткерівництво комсомолом, проаналізувало його виконання. 3 грудня 1985 року питання про поліпшення керівництва комсомолом розглянув пленум ЦК КПУ. Він зажадав від ЦК ЛКСМУ вжити дійових заходів для поліпшення керівництва комітетами усіх рівнів, вдосконалення стилю й методів організаційної і виховної роботи, утвердження в діяльності комсомольських комітетів діловитості й ініціативи [11]. За оцінкою партійного штабу республіки, вжиті з 1984 року заходи сприяли зростанню ініціативи, трудової й громадської активності молоді. Але, як засвідчили подальші події, це була дуже "завищена" оцінка.
Молодь підтримувала політику перебудови. Попри це тільки через два роки (квітень 1987 р.) XX з'їзд ВЛКСМ спробував визначити конкретні напрями, завдання перебудовчого процесу в комсомольських організаціях. Документи XXV з'їзду комсомолу України, який відбувся напередодні, рясніли лиш перебудовчою фразеологією. Та цей з'їзд і не міг щось змінити: панував "демократичний централізм". Як писав В. Маяковський, "в Москве решалась судьба и Киевов, и Тифлисов". Правда, уперше за всю історію комсомолу України ще до з'їзду було оприлюднено для відкритого обговорення інформаційну доповідь ЦК. Виступаючи на тому з'їзді, я підкреслив, що доповідь ЦК, виступи делегатів засвідчили, що в перебудові комсомольської роботи зроблено лиш перші, дуже боязькі кроки. Цекосметика, не більше. "Сенс перебудови роботи комсомолу, - говорив я, - полягає, насамперед, у зміні повсякденної роботи з молоддю" [12].
І на союзному, і на республіканському з'їздах відзначалося, що комсомол перебуває на межі кризи. Необхідно було демократизувати життя спілки. Зважаючи на це, XX з'їзд ВЛКСМ вніс зміни до свого статуту. Було розширено права
Loading...

 
 

Цікаве