WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Комсомол України в перебудові 1985 – 1991 років - Реферат

Комсомол України в перебудові 1985 – 1991 років - Реферат


Реферат на тему:
Комсомол України в перебудові 1985 - 1991 років
В українських наукових і політичних колах не перший рік дискутуються проблеми становлення громадянського суспільства в країні. Хоча бурхливі політичні події кінця 1980-х - початку 1990-х років поклали край державній монополії в політиці та економіці, однак і досі ефективне громадянське суспільство в Україні створити не вдалося. Таке суспільство в країнах Заходу формувалося протягом не одного століття. І, зрозуміло, якогось десятка років країні, де панували тоталітаризм і авторитаризм, для цього надто мало. Проте ми є і свідками, й учасниками процесів творення громадянського суспільства в Україні. Автор статті вважає, що ці процеси розпочалися ще в надрах радянської системи - при перших ознаках політичного потепління.
Мета статті
Автор досліджує особливості утворення і роль в українському суспільстві такої активної й авторитетної громадської організації, як Українська спілка ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) (УСВА). Висвітлюється останній період діяльності комсомолу України, оскільки без цього важко об'єктивно розібратися в минулому покоління "афганців", в джерелах афганського руху, внеску УСВА в розбудову громадянського суспільства.
Після вибуху міни, що поділив моє життя на "до" й "після" афганської війни, питання, як жити далі, постало з трагічною гостротою. Та ось у червні 1983 року секретар Черкаського міськкому партії запропонував мені роботу в міськкомі комсомолу. Незабаром пленум міськкому затвердив мене завідуючим оргвідділом. У грудні 1984 року мене обрали другим, а у вересні 1986 року - першим секретарем Черкаського міськкому ЛКСМУ.
Останній події передувала певна метушня навколо моєї персони в міськкомі, обкомі й навіть у ЦК ЛКСМУ: моя кандидатура сприймалась неоднозначно. Було немало охочих знайти недоліки у моїй діяльності. А в кого тих недоліків не буває? Тому до всього ставився спокійно. Але ж запустили в хід і болісну для мене "підлянку": йому, мовляв, буде важко читати доповіді з трибуни.
Та справа, звичайно, була не в цьому. Пізніше мені вдалося заглянути у своє "досьє" - особисту справу. В характеристиці, підписаній першим секретарем ЦК ЛКСМУ В. Цибухом, після трафаретних компліментів, значилося й таке: "Тов. Червонописький С. В. при вирішенні окремих питань проявляє зайву категоричність" [1]. Так, "категоричність" була мені властива. Це йшло від армійського виховання. Адже якщо рішення підготовлене, ухвалене, забезпечене, то воно, як наказ, має виконуватися точно і своєчасно. Без зволікань, погоджень, посилань на об'єктивні і суб'єктивні обставини. Така рішучість у комсомолі не віталася.
Та як би там не було, але секретаріат ЦК все ж затвердив рішення пленуму Черкаського міськкому про обрання мене першим секретарем.
Багатоступенева, украй заформалізована система кадрової роботи була "священною коровою" й у партії, і в комсомолі - від "гори" до "низів". В її основі лежав горезвісний анкетний підхід. Скільки молодих людей, здібних організаторів, лишалися через це за бортом громадської роботи! Одні, бачте, не були фахівцями народного господарства, інші - членами партії, у третіх родичі в роки війни жили на окупованій території, четверті мали "не ту" національність, а п'яті взагалі нікуди не годилися через незалежний характер і сміливість мати власні судження.
І ось коли настала "перебудова" й активно почали діяти "неформальні" молодіжні об'єднання, анкетні комсомольські хлопчики розгубилися. Вони й кроку не могли ступити без вказівок "згори", не кажучи вже про те, щоб дискутувати з лідерами "неформалів", які за влучним слівцем до кишені не лізли.
Тут не обійтися без невеликого екскурсу в історію комсомолу. Це важливо, бо нинішня молодь практично нічого не знає про молодіжну організацію, через яку в радянські часи пройшли десятки мільйонів юнаків і дівчат.
Епоха Л. Брежнєва (1965 - 1982 рр.) залишила країні тяжку спадщину. У політичному житті безроздільно панувала єдина партія - КПРС. У засобах масової інформації лютувала цензура. Всі системи державного управління, партійного і комсомольського апарату контролювалися тільки згори вниз. Будь-яка опозиція придушувалася. Ідеологія базувалася на культі Л. Брежнєва. Закони розглядалися не як механізм розвитку правової держави, а як засіб зміцнення влади.
Народне господарство розвивалося вкрай повільно. Пріоритет належав військово-промисловому комплексу. Середньорічні темпи зростання в промисловому виробництві, згідно з офіційною статистикою, скоротилися з середини 1970-х до середини 1980-х років на 0,4 % (з 3,9 % до 3,5 %); у сільгоспвиробництві - на 1,1 % (з 1,6 до 0,5 %) [2]. Було практично вичерпано можливості екстенсивного розвитку, а стати на шлях розвитку інтенсивного країна вже не мала снаги. Від колапсу рятували величезні природні багатства. Продаючи за кордон бавовну й руду, ліс та газ, а особливо нафту, СРСР щороку одержував по $15 - $20 мільярдів [3]. Однак ці кошти йшли не стільки на впровадження нових технологій, скільки на закупівлю десятків мільйонів тонн зерна, м'яса, іншого продовольства, а також на підтримку зарубіжних компартій та на війну в Афганістані. 1984 року Афганістан коштував СРСР майже 1,6 млрд. крб., (4,3 млн. крб. на добу); через рік - вже 2,6 млрд. крб. (7,2 млн. крб. на добу). Ще через два роки ці показники подвоїлись: 5,4 млрд. та 14,7 млн. крб. відповідно [4]. А як оцінити життя тисяч полеглих і поранених на тій війні, коли тільки з України кожну добу гинув один, отримували поранення два військовослужбовці?
Не радувала й соціальна сфера. 1982 року зростання реальних доходів населення - уперше після війни - скотилося до нуля. При величезній кількості лікарів якість медичного обслуговування погіршувалась. Система народної освіти вже не відповідала вимогам часу.
Все це не могло не викликати негативних явищ у молодіжному середовищі, в комсомолі. З одного боку, мужність і героїзм наших солдатів та офіцерів в Афганістані, участь молоді у спорудженні потужних народногосподарських комплексів (ВАЗ, КАМАЗ, БАМ, Тюменські газо- та нафтородовища тощо), а з іншого - апатія, значний відрив комсомолу від молоді, бюрократизація спілки, поширення пияцтва, наркоманії, проституції, зростання злочинності, особливо підліткової. Під "чуйним партійним керівництвом" комітети комсомолу практично перетворилися на молодіжні відділи партійних комітетів.
Природно, нічого цього я не знав, коли йшов на комсомольську роботу.
Відповідно до Статті 6 Конституції СРСР, керівною і спрямовуючою силою радянського суспільства, ядром його політичної системи була КПРС. Рішення її Політбюро й ЦК мали силу законів. Їх належало беззаперечно виконувати. Не передбачалося найменших коректив, навіть з урахуванням місцевих умов.
Демократичний централізм, як основний принцип організаційної будови й діяльності партії та комсомолу, спрацьовував без осічки. Тільки от демократії там не було. Власне, це був бюрократичний централізм. Питанняобговорювалися, приймалися рішення, а потім від первинних організацій до республіканського і союзного ЦК пливла інформація "Про хід виконання..." Облудні цифри заколисували, рішення
Loading...

 
 

Цікаве