WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Катастрофогенний чинник політичного насилля - Реферат

Катастрофогенний чинник політичного насилля - Реферат

використовуються у зв'язку з можливістю здійснення в такий спосіб впливу на великі маси людей та на об'єкти, зруйнування яких може викликати масштабні екологічні катастрофи. Іншими словами, якісне зростання ролі методів цієї групи у системі тероризму обумовлюється новими стратегічними установками терористичних структур - посилити залякування політичних супротивників, що, на думку терористів, має підвищити вірогідність досягнення цілей та завдань, які вони висувають.
Так само порівняно новими є методи психологічного впливу. Це переважно дії демонстративного, залякувального характеру. Головні з них - відкриті чи анонімні погрози на адресу посадових осіб, громадських діячів.
Четвертий блок методів терористичної діяльності має організаційний характер. Це численні способи організації діяльності терористичних структур та підготовки терористичних актів. Головні з них - вербування учасників терористичної діяльності, організація їх навчання, постачання засобів терористичної діяльності та забезпечення терористів фінансуванням, документами прикриття, забезпечення конспіративного укриття та прихованого утримання жертв терору.
Засоби тероризму як форми політичного насилля умовно можна поділити на традиційні і нетрадиційні. До традиційних належать вогнепальна та холодна зброя, вибухові пристрої керованої дії, реактивна зброя тощо. Нетрадиційні - це засоби насильницького впливу на великі скупчення людей: отруйні речовини, зброя масового ураження, в тому числі і ядерна.
Залежно від цілей та завдань терористичної діяльності, а також основних об'єктів прагнень терористичних структур, тероризм може виступати у різних формах. Нині основними з них є організація вибухів, підпалів, зруйнування та знищення матеріальних об'єктів, убивства і важкі тілесні ушкодження окремих осіб (державних та політичних діячів, представників підприємницьких кіл, ЗМІ, правоохоронних органів, громадсько-політичних організацій); викрадення людей та затримання заручників, загроза розправою на адресу державних і громадських діячів, небезпечних для терористів; створення терористичних організацій, надання їм допомоги шляхом фінансування екстремістських структур, забезпечення їх засобами терористичної діяльності, навчання терористів, їх укриття після здійснення теракту тощо.
Що стосується тенденцій розвитку тероризму як форми насилля, то, на думку Ю. Авдєєва, основні з них такі:
· інтенсивне зростання суспільної небезпеки тероризму як для міжнародних відносин та міжнародної безпеки, так і для національної безпеки, конституційного ладу і прав громадян;
· розширення соціальної бази тероризму шляхом залучення до терористичної діяльності представників різних шарів населення та формування стабільних угруповань, які поділяють політичні прагнення терористичних організацій;
· перетворення тероризму на довготривалий чинник сучасного життя;
· зростання організованості й керованості терористичних утворень;
· створення блоків терористичних організацій у межах окремих країн та в цілому світі;
· об'єднання тероризму та організованої злочинності;
· продовження та навіть посилення зв'язків між державним, міжнародним і внутрішнім тероризмом [7].
Інтенсивна зміна тероризму у напрямку посилення його суспільної небезпеки є не лише першою, але й, у певній мірі, інтегративною тенденцією. Суспільна небезпека зростає за кількома параметрами.
Так, інтенсивно зростає кількість актів терористичної діяльності. За останні три десятиліття у світі здійснено понад 10 тисяч тільки широко відомих акцій і таких, що знайшли відображення у світовій літературі. Наприклад, за даними Державного департаменту США, лише 1996 року було вчинено 296 актів міжнародного тероризму, 73 з яких спрямовувалися проти США [8].
За рівнем організованості тероризм у ХХ столітті розвивався від діяльності терористів-одинаків до виникнення терористичних груп, великих організацій, політичних терористичних формувань лівого, ультраправого, націоналістичного та релігійного характеру, а далі до створення транснаціональних терористичних об'єднань типу Аль-Каїди. Крім того, вдосконалюється матеріально-технічне та фінансове забезпечення тероризму. Кинджалом та пістолетом терористи вже не задовольняються - використовують потужні вибухи та засоби масового ураження (хімічні, біологічні, ядерні).
За національним і транснаціональним масштабом діяльності тероризм "рухається" від локального місця злочину до охоплення цілих міст, країн, регіонів організованою та систематичною терористичною діяльністю.
Жахливою є тенденція зростання тероризму за ступенем тяжкості його наслідків та кількістю людських жертв. У середньому темпи збільшення людських жертв на порядок випереджають темпи зростання самих терористичних актів. Тенденція така: від убивств окремих ненависних терористам осіб і у чомусь, на їхню думку, винних перед ними, до знищення тисяч і десятків тисяч ні в чому не винних жертв. За характером та обсягом цілей і об'єктів прагнень тероризм прямує від вбивства окремої особи до повалення легітимної влади, руйнування держави, фактичного знищення цілих народів.
Розширення суб'єктів тероризму відбувається за багатьма напрямками. Під прапори терору стають не тільки окремі організації, політичні, націоналістичні, релігійні та кримінальні утворення, а іноді й цілі народи або його значні шари.
Такі тенденції свідчать, що тероризм стає чинником глобального значення, або, за словами К. Гаджиєва, замінником нової світової війни [9]. А тому з тероризм змушені рахуватися уряди всіх країн та світова спільнота в цілому. Очевидно, що вилучення тероризму як форми політичного насилля з життя людства можливе лише шляхом глобальної перемоги над тоталітаризмом та екстремізмом, а також послідовного розвитку інтеграційних тенденцій в сучасному світі.
Література:
1. Гусейнов А. А. Этика ненасилия // Вопросы философии. - 1992. - №3. - С. 72 - 82.
2. Авдеев Ю. И. Терроризм как социально-политическое явление // Современный терроризм: состояние и перспективы. Под ред. Е. И. Степанова. М.: Эдиториал УРСС, 2000. - С. 36 - 53.
3. Кабанов П. А. Политический терроризм: криминологическая характеристика и меры сдерживания. - Нижнекаменск: ИПЦ "Гузель", 1998.
4. Мюнклер Г. Тероризм як стратегія комунікації // Незалежний часопис "Ї". - 2002. - № 25. "Насильство. Влада. Терор". - С. 205 - 214.
5. Гайдук Э. Г. Терроризм в современном обществе: структура, основные виды и цели //Современное право. - 2002. - N1. - С. 11 - 16.
6. Авдеев Ю. И. Терроризм как социально-политическое явление // Современный терроризм: состояние и перспективы. Под ред. Е. И. Степанова. М.: Эдиториал УРСС, 2000. - С. 36 - 53.
7. Авдеев Ю. И. Основные тенденции современного терроризма // Современный терроризм: состояние и перспективы. Под ред. Е. И.Степанова. М.: Эдиториал УРСС, 2000. - С. 157 - 175.
8. Лунеев В. В. Терроризм и организованная преступность: национальные и транснациональные аспекты // Организованная преступность, терроризм и коррупция. - 2003. - №2. - С. 22 - 45.
9. Гаджиев К. С. О природе конфликтов и войн в современном мире // Вопросы философии. - 1997. - № 6. - С. 3 - 23.
10. www.politik.org.ua
Loading...

 
 

Цікаве