WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Знання про соціальний конфлікт: абсолют чи відносність - Реферат

Знання про соціальний конфлікт: абсолют чи відносність - Реферат

бачиться на шляху з'ясування спільного і відмінного у змісті понять "протиріччя" і "конфлікт". У виданій 1972 року колективній монографії американських соціологів "Розв'язання конфлікту: внесок у науки про поведінку" заявлено, що "конфлікт являє собою гумоподібне поняття, яке можна розтягувати у потрібних межах" [24]. Дійсно, розвиток конфліктології дав безліч визначень поняття "конфлікт", у тому числі й "соціальний конфлікт".
Марксистській традиції, у якій категорія "єдності і боротьби протилежностей" посідає одне з чільних місць, властиве рядопокладання понять "об'єктивність" і "протиріччя" (саме "протиріччя", а не "конфлікт"). На Заході, за визнанням автора макросоціологічної теорії конфлікту Р. Колінза, "сучасна теорія конфлікту виникла як спроба створити неідеологічну версію марксизму з акцентом на багатовимірність" [25]. Проте результатом цієї спроби не стало категоріальне розведення "протиріччя" і "конфлікту". "Мода" ж на визнання конфліктів позитивним явищем по суті закрила питання про необхідність співвіднесення "конфліктності" і "об'єктивності" (в сенсі неминучості, закономірності).
Звичайно, терміни "протиріччя" і "протилежності" в понятійному апараті західної соціології та політології існують (так, Р. Даренфорд застосовує термін "протилежності" для характеристики відношення між елементами, що, власне, й складає зміст будь-якого конфлікту) [26]. Однак там терміни "протилежності" і "протиріччя" не містять того категоріального навантаження, яке прийняте у марксистській діалектиці. В системі марксової діалектики суть протиріччя полягає в єдності і взаємозумовленості протилежних сторін і, водночас, у їх боротьбі та взаємозапереченні. У підсумку такого взаємовідношення протилежностей система стає саморухомим органічним цілим [27].
Спотворюючий вплив на таке загалом раціональне розуміння справила знову ж таки марксистська упередженість щодо класових суспільств. Всередині них протиріччя кваліфікувались тільки як антагоністичні. Стосовно ж соціалістичного, а тим більше комуністичного суспільства, стверджувалось, що там протиріччя не набувають антагоністичної форми і можуть розв'язуватися шляхом свідомої суспільної дії [28]. Якщо відмовитися від такої політико-ідеологічної упередженості в оцінках, то позитивну функцію протиріччя як рушія соціального прогресу слід перенести на будь-які суспільства, визнати її універсальною. Щодо конфлікту, то він у марксистській теорії чітко відрізнявся від протиріччя і визначався як крайній випадок його загострення [29].
У пострадянських країнах, очевидно не без впливів марксистської традиції, різниця між "протиріччям" і "конфліктом" проводиться досить виразно. У виданому в Україні "Політичному енциклопедичному словнику" конфлікт визначається як крайнє загострення суперечностей сторін, пов'язане з відмінностями їхнього становища в суспільстві й пов'язаної з цим реальної чи надуманої суперечності інтересів, цілей і цінностей, зіткнення та протиборство (протидія) певних систем [30]. Подібним до цього можна вважати визначення конфлікту як "зіткнення двох або більше різноспрямованих сил з метою реалізації їхніх інтересів в умовах протиборства" [31].
Розрізняють "протиріччя" й "конфлікти" також ті дослідники, на кого справила вплив "конфліктна школа" західної політології, яка вважає одностороннім і звуженим тлумачення конфлікту як вияву соціальної патології і відводить цьому феноменові позитивну суспільну роль [32]. Явно під враженням моделі Р. Дарендорфа визначає конфлікт російський вчений В. Сперанський: "Конфлікти - це тип соціальної взаємодії, суб'єктами якого виступають індивіди, групи, організації. Вони являють собою нормальний аспект колективного життя, а не "патологічне відхилення" [33]. Фактично повторюючи дарендорфівську формулу, за якою "конфлікт може бути визначений і як соціальне відношення між двома або більшим числом сторін", В. Сперанський, разом з тим, підкреслює, що умовою конфлікту як відношення має бути також реальна або позірна несумісність цілей цих сторін. У цьому зв'язку наголос робиться на тому, що соціальному конфлікту обов'язково передують соціальні протиріччя, несумісність інтересів учасників. На цій основі конфлікт визначається як одна з форм взаємодії людей, соціальних груп, спільностей та інститутів, при якій дії однієї сторони, зіткнувшись з інтересами іншої, заважають реалізації її цілей. Іншими словами, конфлікт - це прояв об'єктивних і суб'єктивних протиріч, що виражаються у протистоянні сторін [34].
Аналогічна оцінка суспільної ролі соціальних конфліктів дається іншими російськими авторами [35], зокрема В. Смирнягіним. Він також вважає соціальний розвиток неможливим без конфліктів і закликає до їх тверезого сприйняття, яке мусить бути притаманним демократичному ладові, оскільки "без такого сприйняття конфліктів демократія просто не функціонує - хоча б тому, що державна влада виявляється надто нестійкою, якщо вона залежить від вибору громадян, постійно роздратованих неспроможністю властей покінчити з конфліктами раз і назавжди" [36]. Чинником суспільного розвитку поряд з конфліктом В. Смирнягін також називає протиріччя. Ці два феномени дослідник розглядає не як самостійні і самодостатні, а як ієрархічно залежні. Показуючи цю залежність, він наголошує, що "у строгому сенсі можна визначити поняття "конфлікт" як вид протиріч, який не може бути розв'язаний в існуючих легальних рамках і примушує сторони застосовувати силові дії для подолання цих рамок" [37]. Така логічна конструкція не здається бездоганною. В ній наслідок певних соціальних відносин (власне, конфлікт) постає одночасно і як його причина (тобто протиріччя, яке може призвести до конфлікту). Ряд авторів визначають соціальний конфлікт і як загострення протиріч, і як зіткнення сторін, думок, сил, і як відкриту боротьбу між індивідами, групами індивідів або організаціями [38].
Понятійне розмежування "протиріччя" і "конфлікту" присутнє також в міркуваннях дослідників, які вважають конфлікт відхиленням у суспільному розвитку. Зокрема, автори виданої у Росії "Юридичної конфліктології" вважають, що "в цілому масштабна конфліктна ситуація свідчить про перебіг у суспільстві соціально-дезорганізаційних процесів, про короткотермінову або тривалу, більш менш глибоку, інколи незворотну дезінтеграцію найважливіших суспільних структур, які забезпечують стабільність даного суспільства або територіальної спільності". В основі дезінтегративних дій учасників конфлікту лежать певні мотиви, а вони, у свою чергу, виникають з протиріч буття. Тому інакше конфлікт можна визначити, як "прояв об'єктивних або суб'єктивних протиріч, що проявляються у протиборстві сторін" [39].
Розмежування "протиріччя" і "конфлікту" не заперечує існування між ними тісної спорідненості, яка виражається насамперед у наявності міжними причинно-наслідкового зв'язку. Крім того, перше з названих понять позначає стабільний, а друге - динамічний аспект явища. Тобто, протиріччя - це ще не конфлікт, це свого роду "рухлива рівновага протилежностей", вона тільки містить можливість переходу до конфліктного стану [40].
Г. Козирєв, зокрема,
Loading...

 
 

Цікаве