WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Законотворча діяльність як комунікативний процес - Реферат

Законотворча діяльність як комунікативний процес - Реферат

законотворення в публічній сфері, яку Дж. Ваттімо асоціює з вільним суспільством, має природну властивість до їх комунікації [28]. Проте сам механізм їх матеріалізації обмежений, точніше - визначений інформаційними можливостями громадянського суспільства. В Україні, що не лише обтяжена пострадянськими традиціями в галузі інформаційного цензурування, а й також доволі повільно інтегрується до європейської практики законотворення, проблема правової культури громадян лишається гострою.
В контексті теорії "інформаційного дефіциту" [29], суть якої полягає в тому, що при збільшенні потоків інформації в соціальній системі цю інформацію більшою мірою сприйматимуть люди з вищим освітнім і соціальним статусом, наше суспільство матиме невтішну тенденцію до своєрідної стратифікації соціальних суб'єктів законотворення. По суті, в процесі лобіювання законотворчих ініціатив віддзеркалюється така закономірність, як захоплення "комунікативної влади" олігархічними угрупованнями. Відсторонення від інформаційних потоків ЗМК в процесі конкурентного законотворення соціальних аутсайдерів, з одного боку, посилює розпорошеність складових соціуму, а з іншого - актуалізує комунікативну активність складових "третього сектора". Їх робота помітно активізується під час виборчих кампаній.
Останнім часом інформаційний ресурс таких, скажімо, соціальних комунікаторів, як "альтернативний уряд", "молодіжний парламент", "комітет виборців", "народна платформа" тощо перебуває на піднесенні і за сприятливих умов може стати відчутним фактором комунікативного тиску на владу в частині законотворення. Отже, змагальність соціальних ініціатив у правовому полі на рівні законопроектних варіацій об'єктивно породжуватиме нових фігурантів цього процесу, і будь-які спроби влади обмежити такий діалог формалізованими вимогами до якості законотворчої інформації не тільки створюватимуть чи посилюватимуть інформаційний дефіцит, а й породжуватимуть абсентеїзм, зневагу до закону. Натомість "інформування сприяє усвідомленню потреб громади, розумінню напруження та невдоволення, які відчувають члени громади, спонуканню їх до започаткування позитивних дій з метою прийняття відповідних рішень" [30].
Розглядаючи низові ланки формування комунікаторів законотворчої інформації як структурні складові загального каналу політичної комунікації, варто зазначити, що їх особливості пов'язані з рівнем політичної культури громадян. Політична культура не є тотожною поняттю правової культури - остання виступає якісною характеристикою першої. Вочевидь маємо враховувати, що тривалий розвиток України у складі імперських політичних структур, невдалі спроби власного державотворення в минулому, авторитарні традиції "зачистки масової свідомості" глибоко вкарбували у суспільну свідомість відчуття відстороненості від форм участі громадянина у великій політиці. Те, що Л. Нагорна називає статистською політичною культурою, виключає механізми зворотного комунікативного зв'язку між владою і соціумом [31]. Тому перспектива соціального законотворення в сучасній політичній системі України залежить від умов розвитку громадянського суспільства і має бути матеріалізована в таких напрямках:
· розвиток інформаційних ресурсів прозорості і доступності комунікативних мереж;
· соціалізація законотворчих ініціатив на засадах їх публічності;
· популяризація законотворчої інформації на рівні суспільних відносин;
· інтентифікація громадської думки за галузями законодавства;
· структуризація змагальності законотворчих ініціатив.
Вочевидь, організаційне забезпечення зазначених процесів за арсеналом властивих їм функцій не може бути здійснене виключно можливостями "публічної сфери". Ця властивість виступатиме лише неодмінною передумовою їх започаткування. Проте без відповідного функціонування інститутів державної влади, зацікавленості влади у використанні інформаційного ресурсу соціальної законотворчості, його правового, організаційного та навіть комунікативного забезпечення вбачається проблематичним гармонізувати консолідований із владою механізм соціального законотворення.
Література:
1. Почепцов Г. Г. Теория коммуникации. - К., 2001. - С. 33.
2. Політична наука: категорії, поняття і терміни / За ред.. Б. Кухти. - К., 2003. - С. 153.
3. Гегель Г. Философия права. М., 1990. - С. 83.
4. Магазинер Я. М. Общая терия права на основе советского законодательства // Правоведение. - 1998. - № 2. С. 64 - 65.
5. Фарман И. П. Социально-культурные проекты Юргена Хабермаса. - М., 1999. - С. 98.
6. Див. Ющик О. І. Теоретичні основи законодавчого процесу. - К., 2004. - С. 147 - 148.
7. Цит. за: Козлихин И. Ю. Идеал правового государства. История и современность. - СПб., 1993. - С. 112.
8. Кириченко С. О. Правовий вимір соціальної держави і законодавчий процес // Парламентська реформа: теорія та практика: - К., 2001. - С. 188.
9. Ганжуров Ю. Політична комунікація: проблеми структуризації // Політичний менеджмент. - № 2. - 2004. - С. 125 - 126.
10. Дашутін Г. П., Михальченко М. І. Український експеримент на терезах гуманізму. - К., 2001. - С. 133.
11. Див.: Заєць А. П. Правова держава в контексті новітнього українського досвіду. - К., 1999. - С. 32.
12. Науменко Т. В. Массовая коммуникация: теоретико-методический анализ. - М., 2003. - С. 78.
13. Ющик О. І. Зазн. праця. - С. 166.
14. Литвиненко О. Б. Інформаційні впливи та операції. - К., 2003. - С. 59.
15. Проблеми законодавчої політики / Заг. ред. В. М. Литвина. Вип. 1. - К., 2004. - С. 11-12.
16. Гражданское общество // Социальное расслоение и социальная мобильность (Отв. ред. Голенкова З. Т.) - М., 1999. - С. 11.
17. Дашутін Г. Н, Михальченко М. І. Зазн. праця. - С. 145.
18. Назаров М. М. Массовая коммуникация иобщество. - М., 2004.- С. 117.
19. Журавський В. С. Становлення політичних партій в українському суспільстві та їх роль у політичному структуруванні парламенту. - К., 2002. - С. 7.
20. Білоус А. Політико-правові системи: світ і Україна. - К., 1997. - С. 26.
21. Див.: Політичні партії напередодні парламентських виборів: стан і тенденції. - К., 2001. - С. 24.
22. Див.: Коэн Дж., Арато Эн. Гражданское общество и политическая теория. Пер. с англ. / Общ. Ред. Мюрберг И. И. - М., 2003. - С. 153, 431.
23. Хабермас Юр. Демократия. Разум. Нравственность: Московские лекции и интервью. - М., 1995. - С. 70 - 71.
24. Древаль Ю. Д. Парламентаризм у політичній системі України (політико-правовий аналіз). - Х., 2003. - С. 7.
25. Див.: Назаров М. М. Зазн. паця. - С. 123.
26. Гаджиев К.С. Политическая наука. - М., 1996. - С. 104.
27. Опришко В. Ф. Загальнотеоретичні та практичні проблеми систематизації законодавства України // Систематизація законодавства в Україні: проблеми теорії і практики. - К., 1999. С. 126.
28. Ваттимо Дж. Прозрачное общество / Пер. с ит. Дж. Новикова. - М., 2002. - С. 25.
29. Див.: Назаров М. М. Зазн. паця. - С. 211.
30. Азаров Т. В., Абрамов Л. К. Інформаційне забезпечення процесу вирішення соціальних проблем на місцевому рівні. - Кіровоград, 2003. - С. 24.
31. Нагорна Л. П. Політична культура українського народу: історична ретроспектива і сучасні реалії. - К., 1998. - С. 184.
32. www.politik.org.ua
Loading...

 
 

Цікаве