WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Етномовний чинник політичної ідентичності в Донбасі - Реферат

Етномовний чинник політичної ідентичності в Донбасі - Реферат

у виробничому і громадському житті.
Процеси етнічного зближення в післяреформеному Донбасі, їх оригінальність і специфіка описувалися ще сучасниками того періоду, вони завжди були об'єктом пильної уваги вчених і в пізніші часи.
В роки радянської влади двомовність, внаслідок політики русифікації, дедалі більше поширювалась, причому сфера вживання української мови постійно звужувалася. Визначити в Донбасі за мовною ознакою національність у місцевості зі змішаним населенням вже в 1920-х роках було непросто. Документи окружної комісії перепису 1926 року показують, що комісія постійно коливалася, диференціюючи населення за мовою [13]. Це відзначала у своїх дослідженнях Л. Чижикова, підкреслюючи приблизність і навіть сумнівність визначення національного складу Східної України за Всесоюзними переписами 1926, 1959, 1970 і 1989 років [14].
За переписом 1926 року, в Луганському окрузі налічувалося 49 національностей, з них 10 основних - українці, росіяни, євреї, німці, татари, білоруси, греки, поляки, молдовани, вірмени. 34 етнічні групи були представлені незначною кількістю людей. Українці та росіянискладали 94,39 %, з них українці - 51,65 %, росіяни - 42,22 %. Серед міського населення росіян було 51,53 %, українців - 39,22 %. У сільській місцевості навпаки - українців було близько 2/3 (59,70 %), а росіяни складали 1/3 (37,05 %).
57,44 %, тобто більше половини населення округу, рідною вважали російську мову, 38,02 % - українську. Серед українців 3/4 вважали рідною мовою українську і 26,19 % українців (1/4) вважали рідною російську мову. Росіяни ж майже всі (98,84 %) вважали рідною мовою російську і тільки 0,5 % - українську. Особливо активно процеси асиміляції відбувалися в містах. У Луганську росіян проживало 51,53 %, а називали російську мову рідною 75,43 % - 3/4 населення. Українську мову в Луганську вважали рідною 17,03 % жителів. У сільській місцевості українську мову вважали рідною 49,43 %, а російську - 47,24 % населення [15].
В наступні роки Донбас був підданий ще сильнішій русифікації. За даними переписів 1970, 1979, 1989 років видно відносне зменшення частки українців і збільшення частки росіян в етнічній структурі населення Луганської області (відповідно 54,8 % і 41,7 %, 52,8 % і 43,8 %; 51,9 % і 44,8 %) [16]. Для порівняння: у Тернопільській області співвідношення між українцями і росіянами 1989 року склало 96,6 % до 2,3 %, в Івано-Франківській - 95 % до 4 %, у Чернігівській - 91,4 % до 6,8 % [17].
Продовжувала розвиватися тенденція розбіжності рідної мови з етнічною приналежністю. Від перепису до перепису зменшувалося відносне число українців, що вважали українську мову рідною: 1959 - 87,6 %, 1970 - 78,3 %, 1979 - 71,6 %, 1989 - 66,4 %. Серед росіян 1989 року 99,2 % назвали рідною мовою російську, 0,8% - українську. Русифікація провадилася не тільки стосовно українців. Так, за переписом 1979 року в Луганській області російську мову назвали рідною 69,9 % білорусів, 95,8 % євреїв, 91 % греків, 74 % татар [18]. Аналогічні процеси характерні і для Донецької області. Тут 1989 року проживало 50,7 % українців і 43,6 % росіян. При цьому тільки 59,6 % українців вважали українську мову рідною.
Водночас Центр і Захід України демонстрували стабільність і навіть збільшення зв'язку етнічної і мовної приналежності українців (наприклад, у Черкаській області в 1959 і 1989 роках українську мову назвали рідною 98,9 % і 97,8 % українців, у Тернопільській області - відповідно 99,7 % і 99,8 %, у Львівській - 98,2 % і 98,9 %) [19].
Дослідження, проведенні 2002 року фондом "Демократичні ініціативи" та центром "Социс", [20] підтверджує тезу про те, що коли розглядати питання про визначення національності і рідної мови з урахуванням регіональних розбіжностей, то культурні ідентифікації серйозно відрізняються одна від одної (див. таблиці 1 і 2).
Таблиця 1
Яка ваша національність? %
Вибірка 2000, відповіли 2000 (100 %)
Українець Росіянин Інша
Київ 80,6 16,7 2,8
Північний регіон 94,5 4,9 0,5
Центральний 88,2 9,3 2,4
Північно-східний 73,4 22,6 4,0
Північно-західний 97,2 2,1 0,7
Південно-східний 82,8 14,6 2,6
Західний 96,2 2,9 1,0
Південно-західний 90,6 4,7 4,7
Південний 76,6 15,9 7,5
Крим 20,8 73,3 5,9
Східний 55,1 42,0 2,9
Всього 78,3 18,8 3,0
Таблиця 2
Ваша рідна мова? %
Вибірка 2000, відповіли 2000 (100 %)
Українська Російська Інша
Київ 64,8 35,2 0
Північний регіон 88,0 11,5 0,5
Центральний 83,7 15,4 0,8
Північно-східний 61,0 37,9 1,1
Північно-західний 97,9 2,1 0,0
Південно - східний 64,8 34,3 0,9
Західний 96,2 3,8 0,0
Південно-західний 89,4 7,1 3,5
Південний 60,2 35,8 4,0
Крим 10,9 86,1 3,0
Східний 19,7 78,3 1,9
Всього 65,4 33,3 1,3
На підставі цієї статистики можна зробити висновок, що україно-російські відносини в Донбасі набули явно асиметричного характеру. Як вважає І. Кононов, пояснювати такі тенденції мовної ситуації в регіоні лише зовнішнім впливом не можна, хоча не можна і не враховувати русифікаторської політики КПРС. З кінця 1950-х років, коли припиняються значні міграційні потоки, пов'язані з будівництвом промислових об'єктів, можна говорити про утворення в регіоні стійкої територіальної спільноти. Вочевидь, і мовна ситуація змінюється, на думку цього автора, у зв'язку з внутрішніми закономірностями розвитку спільноти: "...у Донбасі відбувалася не проста русифікація чи денаціоналізація, а формувався особливий культурний організм. Формувався він у результаті складної і тривалої історії" [21].
Філологи, що вивчають ці процеси, частіше відзначають явище україно-російського культурного синтезу. Фахівець з української фразеології В. Ужченко пише: "Багато виразів східного регіону України вживаються на українській і російській мовах - особливо у великих промислових центрах" [22].
Сучасний дослідник мови на Луганщині Ю. Фесенко вважає, що "імовірно, ще в перших переселенців у XVI - XVII ст. формувалося усвідомлення своєї несхожості на залишених відповідно в Росії і на Україні земляків... Дотепер більшості "перевертнів" властиве таке розуміння мови, що з цілого ряду параметрів не збігається з теперішнім лінгвістичним членуванням східнослов'янського лексико-граматичного масиву на українську і російську" [23]. Досліджуючи особливості місцевого фольклору, Ю. Фесенко пише: "Фольклор на Луганщині необхідно сприймати в якості особливого
Loading...

 
 

Цікаве