WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Етнічний конфлікт – вивчений феномен? - Реферат

Етнічний конфлікт – вивчений феномен? - Реферат

вдаються сусідні держави задля захисту етнічних родичів або ж використовують їх як нагоду приєднати територію і населення сусідньої держави. Такий різновид інтернаціоналізованого конфлікту можна визначити як іредентизм. Іредентизм - це протилежність сепаратизму; він також супроводжується насиллям і часто перетворюється на повномасштабні війни (загарбання 1938 року Судетської області Чехословаччини нацистською Німеччиною, спроби Вірменії приєднати Нагорний Карабах 1992 року, багаторазові спроби Туреччини і Греції приєднати Кіпр).
Останній тип конфлікту може бути визначений як міжсистемний. Ініціюють його переважно домінуючі етнічні групи в межах суверенних держав. Конфлікти такого типу набувають форми повномасштабної війни і є предметом аналізу соціології війни і теорії міжнародних відносин.
Форми вияву і динаміка етнічних конфліктів
Динаміка етнічного конфлікту подібна до динаміки більшості групових конфліктів. Тому для аналізу розвитку етнічного конфлікту пропоную використовувати розроблену соціологами загальну модель розгортання групового конфлікту [26]. У ній конфлікт розглядається як процес, що передбачає, як правило, шість етапів.
Загалом можна виокремити передконфліктну ситуацію і власне конфлікт.
Передконфліктна ситуація охоплює 3 стадії: 1) поява суперечностей у групових відносинах (латентний конфлікт); 2) раціоналізація суперечностей і їх асоціація з певною системою цінностей (усвідомлений конфлікт); 3) виникнення напруження, стресів, неспокою, ворожих почуттів у свідомості членів груп (відчутий конфлікт). Ці стадії супроводжуються такими психологічними явищами, як ворожість, негативне ставлення одних груп до інших, суперництво тощо. Домінуюча настанова - ворожість, що є лише психологічним явищем, певним емоційним станом і передумовою конфліктної поведінки. Ворожість не обов'язково виливається в конфлікт і не в кожному конфлікті ворожість є визначальним фактором. Вона може розглядатись як змінна величина, що характеризує конфлікт як соціальне явище.
Коли нагромаджена психологічна напруга виливається у ворожі дії, спрямовані на задоволення власних інтересів всупереч інтересам іншої сторони, або ж на навмисне спричинення шкоди опонентові, тоді конфлікт переходить з психологічного до поведінкового рівня: 4) початок відкритого конфлікту полегшується випадковим чи навмисне спланованим інцидентом. Перехід від психологічного до біхевіорального рівня розвитку конфлікту свідчить про початок власне конфлікту, який розвивається здебільш за висхідною як система дій і протидій; 5) наступна стадія розвитку конфлікту виникає тоді, коли у сторін з'являється бажання нормалізувати ситуацію, що зумовлюється або перемогою однієї зі сторін, або вичерпанням сил учасників конфлікту; 6) останній етап розвитку конфлікту починається від моменту припинення конфлікту і закінчується встановленням нових відносин.
Запропонована модель дає можливість відокремити власне конфлікт від суміжних явищ, які часто супроводжують етнічні відносини, але не становлять суті конфлікту. Найтиповішими формами прояву антагоністичних етнічних відносин вважаються: 1) суперництво як "об'єктивне" змагання групових інтересів. Це комплекс заходів, обраних сторонами для демонстрації своєї переваги на шляху реалізації власних інтересів. Суперництво є своєрідною формою боротьби, але боротьби за визнання, боротьби радше конструктивної і рідко безпосередньої; 2) ворожість як антагонізм, що живиться ворожими почуттями. Ворожість виникає, коли одна зі сторін розглядає іншу як ворога. Ця форма прояву антагоністичних відносин може розглядатись як конфлікт у когнітивному плані. Вона відрізняється від суперництва, оскільки в певних ситуаціях сторона може вбачати ворога серед тих, з ким вона не має жодного суперництва. Ворожість добре зберігається в історичній пам'яті і за допомогою стереотипів передається від покоління до покоління; 3) боротьба або дії, спрямовані на завдання шкоди чи знищення опонента. Боротьба становить власне конфлікт у біхевіоральному значенні. Вона не обов'язково означає пряму фізичну взаємодію, як це трапляється в екстремальних ситуаціях, а може набувати вигляду прихованої агресії, тиску у формі погроз, блокування комунікацій, формування ворожих коаліцій тощо.
Як бачимо, етнічний конфлікт як теоретична проблема та емпіричне явище ще далеко не вивчений феномен. Попри значну кількість наукової літератури найбільше проблем існує саме в ділянці теоретичного вивчення конфлікту. Й донині серед дослідників немає єдності ні щодо визначення поняття, ні щодо методів його вивчення, ні щодо причин виникнення, типології, механізмів врегулювання. У запропонованому у статті підході наголошується на розгляді етнічного конфлікту у вузькому розумінні як явища внутрісистемного. З одного боку, це дозволяє відокремити його від міжнародних конфліктів, де ініціаторами часто стають домінуючі етнічні групи, але учасниками - суверенні держави. З іншого боку, це дає можливість відмежувати етнічний конфлікт від інших форм антагоністичних етнічних стосунків, в першу чергу таких, як суперництво і ворожість. Суттю етнічного конфлікту є боротьба за важливі колективні матеріальні та нематеріальні цінності. Боротьба може набувати вигляду як прямої фізичної конфронтації, так і непрямих агресивних дій. З метою запобігання і врегулювання етнічних конфліктів подальші наукові пошуки варто зосереджувати навколо виявлення умов, за яких відносини між етнічними групами можуть перерости у відкрите, насильницьке протистояння.
Література:
1. Див., наприклад, D. Carment, P. James, Internal Constraint and Interstate Ethnic Conflict // Journal of Conflict Resolution, Vol. 39, №1, March 1995, pp. 82 - 109.
2. C. Geertz, Old Societies and New States: The Quest for Modernity in Asia and Africa, Glencoe, Il.: Free Press, 1963.; Harold Isaaks, Basic Group Identity: The Idols of the Tribe // Ethnicity, №1, 1974, pp.15 - 42.
3. Van den Berghe, TheEthnic Phenomenon. New York / Oxford: Elsevier, 1983.
4. D. Lake, D. Rothchild, Spreading Fear: The Genesis of Transnational Ethnic Conflic in Lake and Rothchild eds., The International Spread of Ethnic Conflict: Fear, Diffusion and Escalation. Princton, NJ: Princton University Press, 1998.; P. R. Brass, Ethnicity and Nationalism: Theory and Comparison. 1991.
5. M. Esman, Ethnic Politics, 1994.
6. Див., наприклад, B. Anderson, Imagined Communities: Reflections on the Origin and Spread of Nationalism NY: Verso, 1993.; R. Brubaker, Nationalism Reframed: Nationhood and National Question in the New Europe. Cambridge: Cambridge University Press, 1996.
7. Див. H. Meadwell, Cultural and Instrumental Approaches to Ethnic Nationalism // Ethnic and Racial Studies, Vol.12, №3, 1989, pp. 309 - 328.
8. Див. Q. Wright, The Nature of Conflict// Western Political Quarterly,1951, Vol. 4, №2, pp. 193 - 209.
9. Див. D. L. Horowitz, Ethnic Groups in Conflict. Berkley, CA: University of California Press, 1985.
10. Детальніше див. A. D. Smith, Towards a Theory of Ethnic Separatism // Ethnic and racial studies, 1979, Vol. 2, №1, pp. 21 - 37.
11. H. Bialyszewski, Teoretyczne Aspekty Sprzecznosci i Konfliktow Spolecznych, Warszawa, PWN, 1983, s. 52 - 54.
12. www.politik.org.ua
Loading...

 
 

Цікаве