WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Евристичні можливості біогеодетермінізму - Реферат

Евристичні можливості біогеодетермінізму - Реферат

від Росії. "Сильна Росія за будь-яких перипетій її політики триматиме смолоскип Просвітництва в Євразії. Ослаблення і, тим більше, втрата Росії як політичного суб'єкта світового класу відкриває перспективу прямого зіткнення західного, мусульманського і тихоокеанського світів у боротьбі за переділ ойкумени". Відповідно, О. Панарін впритул підходить до тези С. Трубецького про євразійський (російський) націоналізм: "Сьогодні, як і в інші перехідні епохи в Росії, головне залежить навіть не від того, якими конкретними методами здійснюватиметься модернізація (навіть і вона не є головним пріоритетом у сучасних євразійців. - І. К. ), а від того, ким вона здійснюватиметься - синами чи пасинками Росії".
Беручи на себе сміливість робити прогноз майбутнього стану світу та місця в ньому Росії, О. Панарін грунтує цей прогноз на "гіпотезі інверсійного вибуху - найгострішої реакції на крайнощі та вади нинішнього стану". По-перше, це реакція на крайнощі нинішньої американізації російського суспільства. Відповідно, за О. Панаріним, перша риса майбутнього стану російської політичної культури - її мобілізаційність. По-друге, це реакція на крайнощі нинішньої західницької фази великого кондратьєвського циклу світової історії, яка характеризується зміною фази азіатської на фазу античну, західну. Нинішній рубіж другого і третього тисячоліть є, на думку О. Панаріна, кінцем модерну і настанням нової східної фази світової історії. Проти модерну, мовляв, постають три великі альтернативні ідеї: екологічна, культурної різноманітності й морально-релігійний фундаменталізм. Саме під знаком останньої і буде, як запевняє російський глобаліст, будуватися культурна ідентичність Росії, її ініціатива нового планетарного зрушення. Механізмом, що забезпечить поворот до цієї фази, "стане союз постекономічної людини найрозвинутіших країн світу з доекономічною людиною ще не верстернізованого Сходу. Постекономічна людина позбавить доекономічну людину комплексу неповноцінності (от у цьому й річ! - І. К.), допоможе її соціокультурній реабілітації і легітимації, а доекономічна людина дасть постекономічній масову соціальну базу". (Базу чого? Нового соціального експерименту в дусі східного фундаменталізму? - І. К.). Така зустріч доекономічної та постекономічної людини відбудеться, зрозуміла річ, саме в Росії, яка, отже, стане на початку XXI століття одним з ініціаторів планетарного повороту.
Слід відзначити, що не всі теоретики російської геополітики поділяють такі прогнози О. Панаріна. Так, К. Сорокін рішуче виступає проти використання прихильниками "російської національної ідеї" крайніх ідеологічних проявів для обгрунтування великодержавного статусу Росії, проти спроб відродити в оновленому вигляді євразійство, західництво та слов'янофільство (наприклад, у вигляді "Росія для росіян").
Прогнози О. Панаріна, засновані на ренесансі спекулятивного біогеодетермінізму, об'єктивно зближують дослідника з євразійськими, новоімперськими, російськошовіністичними, глобалістськими концепціями, які не мають нічого спільного з пошуками справді прийнятної наукової методологічної бази дослідження сучасних особливостей вияву етнонаціонального чинника, соціокультурних парадигм людського буття.
Аналіз досвіду застосування біогеодетерміністських ідей, аргументів, концепцій і методу в цілому (його назва, на відміну від відомого в науці "геодетермінізму", запропонована нами, є, на нашу думку, більш адекватною тим реаліям, які у своєму впливові на свідомість етнонаціональних спільнот є визначальними) у дослідженні етнонаціональних процесів, і, зокрема, національної свідомості, дає змогу зробити ряд висновків.
По-перше, біологічні та географічні чинники повинні враховуватися насамперед у з'ясуванні впливу довкілля та ландшафту на антропологічні та етногенетичні процеси, формування етнічних стереотипів, етнічної психології, характеру, вдачі, темпераменту, особливості етнічного менталітету тощо.
По-друге, якщо аналіз національної свідомості грунтується на політичній концепції нації, то в етнодержавознавчих підходах має враховуватися, що дія біогеочинників опосередковується насамперед 1) станом свідомості титульного етносу; 2) співвідношенням етнічних спільнот - складових нації - як чисельним, так і культурним; 3) історичним досвідом етнонаціонального буття; 4) етнокультурними традиціями поліетнічного життя тощо.
По-третє, вплив біогеографічних чинників виявляється в етнічних стереотипах (мислення та поведінки) і тому на буденному рівні національної свідомості фіксується, здебільшого, в підсвідомості. Це архетипи свідомості, менталісні особливості, ритміка народних пісень, танців, мови.
По-четверте. На теоретичному рівні національної свідомості роль біогеочинників має бути осмислена у відповідних концепціях розвитку етногенезу, формування нації як поліетнічної політичної спільноти, національної свідомості як системи актуалізованих і сублімованих етнічних і суто національних духовних феноменів, що функціонують і на свідомому, і на несвідомому рівнях.
По-п'яте. На державно-політичному рівні національної свідомості біогеодетерміністський метод певною мірою має бути застосований при виробленні засад етнополітики держави, і особливо зважено (без надмірного натуралізму і водночас ідеологізації) використовуватися для оцінки конкретних ситуацій, пов'язаних з певною фазою етнічного ренесансу, політизації різних етносів, висунення ними економічних, культурних та політичних вимог.
По-шосте. Вироблення геополітики держави та відповідних її пріоритетів у міждержавних стосунках не повинно супроводжуватися гіперболізацією біогеографічних чинників, їх міфологізацією та абсолютизацією. Це призводить, як було показано на прикладі сучасної російської геополітики, до прорасистських і профашистських орієнтацій, що, зрештою, не сприяє, а шкодить іміджу держави (особливо на міжнародному рівні), порушує внутрішньонаціональну громадянську злагоду, спричиняє міжетнічні та міждержавні суперечності та підозри. Водночас на державно-політичному рівні національної свідомості неприпустима недооцінка біогеочинників, що може зумовити непослідовність у захисті національних інтересів - в економічній, екологічній,зовнішньополітичній, етнополітичній сферах.
По-сьоме. Біогеодетерміністський метод, що грунтується на аналізі впливу біологічних та географічних чинників на людину, етнонаціональні спільноти, суспільство, і, зокрема, на формування національної свідомості, є: 1) евристично плідним; 2) об'єктивно необхідним і обов'язковим; 3) першим (у часі застосування) серед інших методів дослідження національної свідомості; 4) одним з основних методів етнополітології та етнодержавознавства.
По-восьме. Біогеодетерміністський метод дає нам змогу ввести до арсеналу теоретичних інструментів етнополітологічного дослідження нове поняття - "біогеогенна самодостатність етнонаціональної спільноти". На наш погляд, воно адекватно відображає феномени високого рівня адаптації такої спільноти до природних умов, самоорганізації її на власному ландшафтному, етнокультурному грунті, особливості вияву механізмів адаптації та самоорганізації у менталітеті, етнічних стереотипах, етнічній та національній психології, міфології, історичній пам'яті, в типах і формах господарювання й навіть у міжнаціональних стосунках та геополітиці конкретної держави.
Література:
www.politik.org.ua
Loading...

 
 

Цікаве