WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Еволюція поглядів на державний суверенітет - Реферат

Еволюція поглядів на державний суверенітет - Реферат

[12].
Д. Хелд доводить, що національна держава, у зв'язку з укладанням міжнародних угод, інтернаціоналізації процесів прийняття політичних рішень, зростаючій залежності в гарантуванні безпеки, міжнародним розподілом праці, втрачає те, що складає основу її влади - суверенітет [13].
Представники російської політичної школи (М. Ільїн, В. Цимбурський, А. Лебедєва, А. Барабанов та інші) пропонують цілий спектр характеристик для визначення поняття суверенітету: від використання геополітичних методів аналізу сучасної системи міжнародних відносин та світової політики і надбань школи політичного реалізму до підтримки відносно радикальних лібералістичних та функціоналістських теорій.
Деякі російські дослідники вважають, що у цій царині нічого принципово нового не відбувається [14]. Держави, як і раніше, залишаються головними учасниками міжнародних відносин. Більше того, ускладнення сучасного світу, поява нових глобальних викликів призводить не до солідарності та єдності людства, а навпаки - до загострення міждержавних протиріч. Наслідком скорочення світових сировинних ресурсів стає боротьба за доступ до них з використанням все досконаліших технологій і засобів, боротьба, в ході якої неминуче зіткнуться національні інтереси різних країн. Причиною зіткнення стає і перерозподіл світових ринків збуту, який супроводжується перегонами озброєнь та укладанням військово-політичних союзів і коаліцій. Поняття "життєві інтереси", "зони впливу", "принципи державного суверенітету" тощо залишаються центральними, бо відображають сутність світової політики в епоху глобалізації.
Так, М. Ільїн вважає: явище, яке визначають як кризу суверенітету, скоріше слід інтерпретувати як кризу особливих різновидів держав. Їх можна охарактеризувати як надмірні, перевантажені соціальними, економічними, культурними та іншими функціями, не притаманними державі за її природою, а, головне, такими, що інтегрували не тільки громадян як підданих, але й корпорації, локальну та регіональну політику тощо. Одним з проявів глобалізації, на його думку, є "розвантаження" держав від надмірних функцій. Він проводить аналогії між сьогоденням та способами організації влади, характерними для часів європейського Відродження [15]. І в політичній проблематиці, і в її науковому осмисленні спостерігається своєрідне повернення проблематики раннього модерну, звичайно, на якісно новому, складнішому рівні політичних взаємодій та організації. Суверенітет виникає та існує завдяки альтернативним йому засадам влади. І навпаки, альтернативи суверенітету розвиваються та зміцнюються, перш за все, завдяки необхідій "початковій точці" у вигляді державного суверенітету. Система суверенних держав виникає та консолідується як структурна рамка, своєрідний "скелет" надзвичайно змагального середовища різних владних політичних утворень.
Напевно, не варто нагадувати, що українська політична наука переживає непростий період свого розвитку, якщо не становлення. В ній домінує державоцентрична парадигма. Такий однобічний підхід призводить до надміру спрощеної інтерпретації сучасної ситуації. Часто глобалізація і суверенітет трактуються як повністю несумісні явища. І це можна зрозуміти, якщо враховувати природне прагнення України зміцнити свою ще зовсім молоду незалежну державу.
Ця обставина знаходить своє відображення і у підходах та концепціях визначення такого поняття, як суверенітет. Так, ставлення українських науковців до основних декларованих геополітичних партнерів України - Російської Федерації та Сполучених Штатів Америки - характеризується сумішшю поваги та дистанціювання, що, природно, спричиняє певну упередженість досліджень. Проблема трансформації суверенітету розглядається переважно у правовому аспекті.
Водночас треба відзначити, що в Україні було проведено й серйозні, глибокі дослідження процесів глобалізації та їх наслідків. У цьому зв'язку можна назвати праці таких вчених, як О. Білорус, Ю. Пахомов, О. Зернецька, В. Гура, В. Кремень та інші, яким притаманні пошуки методологічної реконструкції та синтез існуючих підходів [16].
Таким чином, основна лінія розподілу щодо трактування поняття державного суверенітету різними політичними школами полягає в існуванні двох теоретичних підходів - формалістичного та сутнісного (або, як це сформулював Дж. Томсон, підходи "державної влади" та "державного контролю" [17]). Перший визначає суверенітет як статус, який надається визнанням, і є постійним, сталим інститутом [18]. Другий підкреслює значення сутності суверенітету, чітко розмежовує політичну міць і правові формальності та вважає суверенітет історично пластичним, таким, що може зазнаватизмін.
Водночас, незважаючи на неабиякі розходження різних теоретичних шкіл, у поглядах на державний суверенітет можна виокремити положення, які поділяє більшість дослідників, незалежно від того, в рамках якої школи вони працюють. Це:
· хоча міжнародні відносини за характером залишаються анархічними, можливості їхнього регулювання зберігаються;
· кількість учасників міжнародної взаємодії постійно зростає і включає в себе, окрім держав, міжнародні як урядові, так і неурядові організації, транснаціональні корпорації, різноманітні фірми та асоціації і навіть окремих індивідів;
· виклики та проблеми, з якими сьогодні зіткнувся світ, носять загальний характер, тобто не можуть бути вирішені однією країною чи навіть угрупованням країн.
Важливим моментом, щодо якого оцінки більшості дослідників співпадають, є визнання того, що держави залишаються головними учасниками (акторами) на світовій арені. Наступною групою параметрів, щодо яких не існує особливих суперечок, є мінливість та активність суб'єктів. Сьогодні майже ніхто не заперечує, що за більш ніж триста п'ятдесят років існування вестфальської системи і держави, і система міжнародних відносин зазнали суттєвих змін. Розходження поглядів різних шкіл полягає лише в тому, наскільки держава як інститут змінилася за цей час, наскільки впливовішими стали інші актори, яку роль в трансформації суверенітету відіграють процеси глобалізації. Саме з цих питань, очевидно, й розгортатимуться подальші активні дискусії.
Література:
1. Лебедева М. Мировая политика. - М., 2000. - С. 52.
2. Clark I. Globalization and International Relations Theory. - Oxford University Press, N.Y., 1999 - Р. 29.
3. Morgenthau H. Politics Among Nations: The Struggle for Power and Peace. - N.Y., 1978. - 340 р.; Legro J., Moravcsik A. Is Anybody Still a Realist? // International Security. - 1999. - Fall. - Vol. 24. - No. 2.
4. Политический дискурс: национальный интерес // Полис. - 1997. - №1. - С. 95.
5. Inayatullah and Blaney. Realizing Sovereignty // Review of International Studies. - 1995. - № 21(1). - P. 14.
6. Wendt A. Identity and Structural Change in International Politics - L.: Lapid and Kratichwil, 1996 - P. 41.
7. Badie B. Le retournement du monde. Sociologie de la scene internationale. - Paris, 1992. - P. 146.
8. Scholte J. A. Globalization and Collective Identities. - Hounmills, 1996. - P. 61.
9. Williams M. Rethinking Sovereignty. - London, 1996. - P. 117 - 118.
10. Krasner S. Sovereignty // Foreign Policy. - February. - 2001. - P. 49 - 54.
11. Clark I. Globalization and International Relations Theory. - Oxford University Press, N.Y., 1999 - Р. 47.
12. Бек У. Что такое глобализация. - Прогресс, 2001. - С. 150.
13. Held D. Democracy and Globalization. - Cambridge, 1998. - P. 60.
14. Громыко А. Н., Громыко Ал. Состоится ли "тихая революция" в ООН? // Независимая газета. - 2000. - 22 июня.
15. Ильин М. Стабилизация развития // Полис. - 1999. - №2. - С. 20 - 25.
16. Глобалізація і безпека розвитку. Монографія. / О. Г. Білорус, Д. Г. Лук'яненко та ін.; Кер. авт. колект. і наук. ред. О. Г. Білорус. - К.: КНЕУ, 2001. - 733 с.
17. Thomson J. E. State Sovereignty in International Relations: Bringing the Gap between Therory and Emperical Research. // Intarnetional Studies Quarterly. - 39 (2) - 1995 - P. 230.
18. Axford B. The Global System: Economics, Politics and Culture/ - Cambridge, 1995. - P. 136 - 137.
19. www.politik.org.ua
Loading...

 
 

Цікаве