WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Динаміка віртуального простору в рамках віртуальної війни і революції - Реферат

Динаміка віртуального простору в рамках віртуальної війни і революції - Реферат

а зміст - чисто політичний. У звичайного ж політика і форма, і зміст перебувають у сфері політичних дій.
11 березня 2004 року, зі зміною влади і політики Іспанії у відповідь на терористичний акт, було продемонстровано реальність ще складніших конструкцій. Дж. Стерн пише в газеті "Бостон глоб", що терористичний рух створює не тільки зіткнення цивілізацій, але й зіткнення усередині цивілізації [9]. Це зовсім новий висновок. Він базується на тому, що США відразу після 11 вересня почали втрачати своїх союзників. Таке руйнування віртуальної системи можливе тільки при наявності серйозних проблем у реальному просторі. В результаті віртуальний і реальний простір не можуть рухатися в різних напрямках, розрив в одному викликає серйозні наслідки в іншому. Це цікавий феномен розбіжності динаміки цих двох просторів.
Якщо терорист діє за допомогою повідомлень, вибудованих у рамках реального простору, то так само може діяти й інша сторона. Наприклад, Пентагон у Кенії будує колодязі, подає ветеринарну і медичну допомогу [10]. Тому в рамках матеріального світу можливе вибудовування двох типів повідомлень:
Матеріальне
повідомлення
Деструктивне повідомлення (вибух, "шахід" тощо) Конструктивне повідомлення (медична допомога, будівництво колодязя тощо)
Це, до речі, конкурентні види повідомлень. Починаючи з Афганістану, армія США постійно працює в таких двох конфліктуючих площинах: сама, наприклад, припиняє бомбардування в дні свята Рамадан. Подібні типи повідомлень з різних джерел працюють одне проти одного (США - Аль Каїда), намагаючись створити вигіднішу для себе віртуальну картину світу. Однак такі повідомлення з одного джерела вже працюють на когнітивному рівні, не дозволяючи одержувачеві цих повідомлень створити єдину оцінку того, що відбувається.
У В'єтнамі подібна програма діяла протягом п'яти років. Однак вона мала як прихильників, так і супротивників, які звинувачували морських піхотинців у романтизмі [11].
Сьогодні США, наприклад, розгорнули великі обсяги подібних конструктивних дій в Афганістані на кордоні з Пакистаном на суму в 2,5 мільйона доларів. Надається не тільки медична допомога, але й фінансується будівництво шляхів, ферм, нових резервуарів для води. Надсилається навіть фарба для мечетей [12]. Зрозуміло, що для непримиренних супротивників США все це не спрацює. Але безсумнівно й те, що інша цільова аудиторія зможе одержати інформацію, котра може змінити її ставленя. Когнітивний дисонанс вимагає, щоби при зіткненні з моделлю "Ворог робить добру справу" ми приймали рішення: "Це не добра справа" (що в даному випадку сумнівно), або: "Це не ворог" (що цілком можливо).
Конкурентне середовище при розбудові віртуального простору може виникати і при зіткненні різних каналів комунікації. У цьому плані конкурують не тільки Аль Джазіра й Аль Хурра, але й офіційна точка зору з неофіційною, породжуваною чутками. Так, коли повстанці підірвали водоочисну станцію, прийнявши її за відділок іракської поліції, то вибухи призвели до викиду хлору й отруєння людей. Чутки ж проінтерпретували цю ситуацію по-своєму: США таємно завезли зброю масового ураження і тепер використовують гази проти цивільних. Американці у відповідь використали флаєри, міські збори, оголошення по радіо, прес-конференції та свій телеканал [13]. Відбувається постійна війна між двома картинами світу. Чутки, до речі, дуже чітко породжують відповіді на запитання, виходячи з наявної картини світу.
Американська модель інтерпретації події:
Повстанці підірвали водоочисну станцію, прийнявши її за поліцейський відділок, у результаті чого виділився хлор, що отруїв людей. Іракська модель інтерпретації події:
Американці завезли зброю масового ураження, щоб отруїти людей.
І та й інша модель вибудовується на поясненні кінцевого факту - отруєння людей. Але кожна з них обирає свій шлях пояснення, що не суперечить наявній картині світу, а лише підтверджує її новим прикладом.
Ще один конкурентний вододіл визначається тим, як саме подається інформація. Д. Морріс, колишній радник Б. Клінтона, розповідає про контекст ситуації з М. Левінські: "Ключовим моментом у зменшенні шкоди від скандалу стає принцип "не бреши". Рідко вас дістає сам скандал, це все робить неправда. Одна неправда тягне за собою іншу, і незабаром те, що було збентеженням, починає перешкоджати правосуддю" [14]. Д. Морріс підкреслює, що коли Б. Клінтон звернувся до нього за порадою, то він навів йому як приклад ситуацію з Р. Ніксоном, у якого одна неправда породжувала іншу. Він попросив провести соцдослідження, яке й показало, що публіка могла пробачити Б. Клінтонові сексуальні стосунки з двадцятидворічною практиканткою, але не пробачила б лжесвідчення.
Сумарно ми назвали три протиставлення, де може відбуватися зіткнення віртуальних картин світу:
· матеріальне - вербальне повідомлення,
· публічні і непублічні (наприклад, чутки) канали комунікації,
· ступінь віддаленості пропонованої інтерпретації від правди.
У боротьбі з чужою картиною світу часто на перше місце виходить протидія роботі іншого ресурсу. Наприклад, США справляють тиск на Аль Джазіру і відкривають власну телекомпанію. В Ірані студентські протести призводять як до закриття університетів на певний термін, так і до глушіння опозиційної Лос-Анджелеської телевізійної станції, яка закликала повстати проти ісламістського уряду [15]. Ми ніби бачимо два види боротьби:
· боротьба з інформацією, прикладом чого може служити спростування;
· боротьба з джерелом інформації, прикладом чого може служити цензура.
Одна боротьба ведеться в рамках тільки інформаційного/віртуального простору, інша залучає інструментарій реального простору для боротьби в рамках простору інформаційного.
Приклади того й іншого досить численні як при демократичних, так і при диктаторських режимах. США закривають газету в Іраку, а Д. Рамсфельд виправдовує цю ситуацію тим, що її закрито тільки на 60 днів, а також тим, що вона закликала іракців до насилля, публікуючи неправдиві історії [16]. Зрозуміла умовність цих обвинувачень. Але одночасно зрозуміло, що газета створювала іншу віртуальну картину світу, котра вступала в протиріччя з тією, яку США створюють для іракських громадян.
Компанія У. Діснея блокує поширення документальної стрічки "Фаренгейт 911", створеної її підрозділом "Мірамакс", оскільки в картині критикуються дії Дж. Буша до і після 11 вересня, наголошується на його зв'язках з відомими саудівцями, в тому числі й з сімейством Усами бен Ладена [17]. Природно, можна виправдовувати цю ситуацію, з одного боку, війною, що ведуть США, а з іншого - виборчою кампанією. Та факт лишається фактом - перед нами чисто радянська схема боротьби: недопущення в інформаційнийпростір текстів, які суперечать підтримуваній картині світу.
При цьому "свої" повідомлення підлягають максимальному посиленню, тоді як "чужі" не допускаються в інформаційний простір. Це можна покзати у вигляді такої схеми:
Модель "придушення" суперечливих повідомлень
Домінуючі повідомлення Підсилювачі Інформаційний простір Фільтри Конкурентні
Loading...

 
 

Цікаве