WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Деякі аспекти аналізу структурної самоорганізації політичної системи - Реферат

Деякі аспекти аналізу структурної самоорганізації політичної системи - Реферат

статичним потрактуванням цілісності системи, схематизмом та знеособленістю уявлень про політичну систему суспільства.
Окреслені методологічні вади сучасної теорії політичної системи не дозволяють повноцінно застосовувати її наукові висновки в дослідженнях галузевої та прикладної політичної науки. Разом з тим, усвідомлення кола невирішених методологічних проблем теорії політичної системи та одночасного зростання науково-практичних потреб у системному аналізі політичного життя суспільства наводить на думку, що всі ці процеси, певно, є супутніми становленню нового, третього етапу в розвитку методології аналізу політичної системи суспільства. У зв'язку з цим здається досить плідним застосування методологічних здобутків теорії самоорганізації у системному дослідженні сруктур і процесів політичного життя суспільства. Адже розгляд політичної системи крізь призму теорії самоорганізації дозволяє розширити розуміння системних якостей та цілісності системи: при визнанні таких атрибутивних ознак системи, як динамічна ієрархічність (емерджентність) та взаємозв'язок "система - середовище", політична система розуміється як така, що має одночасно характеристики стійкості й нестійкості, співідношення яких конкретизується через поняття нелінійності. З цим поняттям, у свою чергу, пов'язане осмислення феноменів потенційності, атрактивності, рівноваги та нерівновагомості. Перехід потенційного в актуальне, нерівновагомого у рівновагоме і навпаки, за висновками теорії самоорганізації, є закономірно зумовлений внутрішніми властивостями самої системи, хоча й зреалізовується через випадковість (флуктуацію) в умовах специфічної критичної ситуації - біфуркації. Самоорганізація, підтримання і руйнування структур політичної системи суспільства розуміються як незворотні процеси, пов'язані з дисипацією енергії та ресурсів, з динамікою елементів, параметрів порядку та з дією принципу підпорядкування.
Нарешті, особливе значення має та обставина, що синергетика як "наука про складні системи, що саморозвиваються" [27, c. 128] дає змогу виявити й проаналізувати не тільки загальносистемні характеристики, що споріднюють політичну систему як об'єкт наукового дослідження з множиною інших об'єктів системної природи (культурою, системою права, економічною системою тощо), але й висвітлити якісну специфіку політики як особливої соціокультурної сфери, надати системного виразу атрибутивній характеристиці політичного, що полягає у владній природі всіх явищ та процесів політичного життя суспільства. Це забезпечується наявністю в понятійному апараті синергетики поняття "керівного параметра системи", який слугує універсальним концептуальним засобом виразу будь-якого структурного елемента або множини елементів системи, а також характеру міжелементних системних взаємозв'язків. Отже, використання в аналізі політичної системи суспільства поряд з традиційними концептуальними засобами системного аналізу політичного життя методологічних здобутків теорії самоорганізації дозволяє гранично повно й адекватно розкрити системну сутність політики та дає змогу дослідити "зсередини" процес структурного впорядкування політичної системи суспільства.
Література:
1. Арендт Ганна. Становище людини. Пер. з англ. - Львів, 1999.
2. Аршинов В. И., Войцехович В. Э. Синергетическое знание: между сетью и принципами // Синергетическая парадигма. Многообразие поисков и подходов. - М.: 2000. - С. 107 - 124.
3. Бевзенко Л. Д. Социальная самоорганизация. Синергетическая парадигма: возможности социальных интерпретаций. - К.: 2002.
4. Белов Г. А. Политология. Курс лекций. - М.: 1996.
5. Буданов В. Г. Трансдисциплинарное образование, технологии и принципы синергетики // Синергетическая парадигма. Многообразие поисков и подходов. - М.: 2000. - С. 285 - 305.
6. Василькова В. В. Порядок и хаос в развитии социальных систем. - Спб: 1999.
7. Вебер М. Политика как призвание и профессия // Избранные произведения. Пер. с нем. - М.: 1990.
8. Венгеров А. Б. Синергетика и политика // ОНС, - 1993, - №4. - С. 55 - 69.
9. Венгеров А. Б. Синергетика, юридическая наука, право // Советское государство и право, - 1986, - №10. - С. 36 - 45.
10. Гаджиев К. С. Введение в политическую науку. - М.: 1997.
11. Гаджиев К. С. Политическая философия. - М.: 1999.
12. Добронравова І. С. Наукове бачення місця людини у світі // Філософія. Курс лекцій : Навч. Посібник / Бичко І. В., Табачковський В. Г., Горак Г. І. та ін. - К.: 1993. - С. 330 - 349.
13. Добронравова И. С. Синергетика: становление нелинейного мышления. - К.: 1990.
14. Истон Д. Категории системного анализа политики // Политология: хрестоматия / Сост. Проф. М. А. Василик, доц. М. С. Вершинин. - М.: 1999. - С. 319 - 331.
15. Кляшторний М. Д., Комарова Ю. П. Персоніфіковані суб'єкти влади в структурі політичної системи суспільства // Вісник КНУ імені Тараса Шевченка, сер. Філософія. Політологія., - № 43. - С. 125 - 131.
16. Князева Е. Н. Синергетический вызов культуре // Синергетическая парадигма. Многообразие поисков и подходов. - М.: 2000. - С. 243 - 262.
17. Костюк В. Н. Изменяющиеся системы. М. 1983.
18. Луман Н. Власть. Пер. с нем. - М.: 2001.
19. Малинецкий Г. Г. Хаос. Структуры. Вычислительный эксперимент. - М.: 2000.
20. Малинецкий Г. Г., Потапов А. Б. Джокеры, русла, или Поиски третьей парадигмы // Синергетическая парадигма. Многообразие поисков и подходов. - М.: 2000. - С. 138 - 156.
21. Моисеев Н. Н. Алгоритмы развития. - М.:1987.
22. Назаретян А. П. Агрессия, мораль и кризисы в развитии мировой культуры (синергетика социального процесса). - М.: 1995.
23. Парсонс Т. О понятии "политическая власть" // Политология: хрестоматия / Сост. Проф. М. А. Василик, доц. М. С. Вершинин. - М.: 1999. С. 239 - 247.
24. Попович М. В. Раціональність і виміри людського буття. - К.: 1997.
25. Пригожин И., Стейнгерс И. Порядок из хаоса. Новый диалог человека с природой. Пер. с англ.. - М.: 2000.
26. Пушкарева Г. В. Политическая система: синергетический подход // Вестн. Моск. ун-та, - Сер. 12. Политические науки, - 2001, - №6. - С. 32 - 49.
27. Розин В. М. О синергетике и природе современного мышления // Философские науки, - 2004, - № 4. - С. 127 - 140.
28. Самоорганизация в природе и обществе: тезисы докладов и сообщений (Науч. конф. Ленинград 28 - 30 ноября 1988 г.) / Отв. ред. В. Д. Комаров, В. Н. Михайловский. - Ленинград: 1988.
29. Самоорганизация и наука: опыт философского осмысления. - М.: 1994.
30. Социальное управление: словарь / Под. ред. В. И. Добренькова, И. М. Слепенкова. - М.: 1994. - С. 142.
31. Фигал Г. "Публичная свобода": спор власти и насилия // Вестник МГУ, сер. 12. Политические науки, - 1994, - № 5. - С. 51 - 62.
32. Хакен Г. Основные понятия синергетики // Синергетическая парадигма. Многообразие поисков и подходов. - М.: 2000. - С. 28 - 55.
33. Хакен Г. Синергетика. - М.: 1985.
34. Almond G. A., Powell G. B., Strom K. Jr., Dalton R. J. Comparative Politics today. A World View. 7-th edition. - N-Y, 2000.
35. Easton D. A systems Analysis of Political Life. 2-nd edition. - Chicago, 1979.
36. Easton D. The Analysis of Political Structure. - N-Y, 1990.
37. www.politik.org.ua
Loading...

 
 

Цікаве