WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Діяльність координаційних і консультативно-дорадчих органів з питань етнонаціональної політики - Реферат

Діяльність координаційних і консультативно-дорадчих органів з питань етнонаціональної політики - Реферат

співпраці з іноземними (міжнародними) донорами. Досвід співпраці НДО та українських донорів в основному позитивний. Основна цінність співпраці з вітчизняними донорами полягає у можливості налагоджувати нові зв'язки.
Певний досвід співпраці зі Світовим банком мають київські міські організації. Інші НДО не мають інформації щодо програм розвитку громадянського суспільства, які реалізує Світовий банк (діаграма 3).
Перешкоди на шляху до активнішої участі громадськості в діяльності третього сектора такі: недостатня обізнаність громадськості про важливість участі громадян в управлінні суспільними справами, у зв'язку з чим воно зосереджується лише на тому, щоб забезпечити засоби для існування; брак широкої інформації про діяльність існуючих НДО; засоби масової інформації не висвітлюють належним чином діяльність НДО.
Діаграма 2
Відносини з місцевими органами влади
Співпраця НДО з центральними та місцевими органами влади за макрорегіонами, %
Регіон Конструктивна співпраця Відсутність співпраці Конфліктні відносини
Захід 83 13 4
Центр 81 17 2
Київ 71 24 5
Схід 79 14 6
Південь 74 21 5
Разом 78 16 5
Міжнародні (неурядові) організації в галузі міграції. Управління Верховного Комісара ООН у справах біженців (УВКБ ООН, 1996 р.) працює у чотирьох напрямах:
1) передача знань та досвіду для розроблення законодавства з проблем біженців і громадянства;
2) допомога органам влади у створенні прямих адміністративних структур та визначення чіткої політики й адміністративних повноважень стосовно депортованих та біженців;
3) підтримка вже створених адміністративних структур, яка полягає не тільки в підготовці кадрів, але й у наданні технічної допомоги для ефективної роботи;
4) сприяння розвитку та підтримка неурядових організацій, що забезпечують соціальні потреби осіб, які підпадають під мандат УВК ООН [4].
Діаграма 3
Співпраця НДО з донорськими організаціями за макрорегіонами, %
Донорські організації: Міжнародні донори Українські фонди Світовий банк
Захід 56 35 10
Центр 59 29 11
Київ 55 51 31
Схід 60 45 14
Південь 54 35 13
Разом 57 37 14
Програми представництва УВКБ ООН (ПР ООН). Програма ООН розвитку та інтеграції Криму (ПРІК ООН, 1996 р.) є проектом ПР ООН, розробленим на прохання уряду України. ПРІК ООН охоплює різні види діяльності у таких сферах, як розбудова демократії: заохочення до участі в роботі та прийнятті рішень на муніципальному та місцевому рівнях і забезпечення розвитку неурядових організацій на принципах самозабезпечення; розвиток інфраструктури: надання додаткової підтримки населеним пунктам через розширення зв'язків з донорськими організаціями для одержання коштів на технічну та гуманітарну допомогу.
29 лютого 1996 року було підписано Угоду між Урядом України та Міжнародною організацією з міграції про статус цієї організації в Україні і про співробітництво у сфері міграції [5].
Реалізація міжнародних програм співробітництва обумовила потребу формування не тільки правових, а й відповідних організаційно-структурних механізмів, зокрема - створення двосторонніх та змішаних міжурядових комісій.
З 1994 року діє двостороння українсько-словацька комісія з питань національних меншин, освіти і культури, завданням якої є сприяння співробітництву між Словацькою Республікою і Україною в галузі питань національних меншин, культурних, освітніх і наукових контактів обох країн на основі Договору про добросусідство, дружні відносини і співробітництво [6]. Українська частина комісії з питань національних меншин, освіти і культури сформована 1994 року і є постійно діючим органом. Діяльність комісії стала чинником міждержавної співпраці та регулювання міжетнічних процесів в Україні та Словацькій Республіці у сфері забезпечення прав національних меншин на основі загальновизнаних міжнародних норм і принципів.
З часу створення змішаної українсько-угорської комісії з питань забезпечення прав національних меншин були вивчені питання: двосторонніх можливостей і шляхів задоволення освітніх потреб національних меншин в Угорщині і Україні; формування мережі культурно-інформаційних центрів, загальноосвітніх шкіл з угорською мовою навчання і забезпечення їх підручниками; створення відповідної ланки у вищій школі, яка б здійснювала підготовку фахівців для закладів з угорською мовою навчання тощо. Тобто, комісія сприяє практичній реалізації основних положень щодо задоволення етнокультурних потреб українців в Угорській Республіці і угорців в Україні [8].
Змішана міжурядова українсько-румунська комісія з питань забезпечення прав осіб, які належать до національних меншин, створена на виконання пункту 13 статті 13 Договору про відносини добросусідства і співробітництва між Україною та Румунією, підписаного 2 червня 1997 року в Констанці (Румунія) і ратифікованого Верховною Радою України 17 липня 1997 року [7]. Згідно з положенням про українську частину Комісії, вона координує діяльність міністерств, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади щодо забезпечення прав української меншини в Румунії та румунської меншини в Україні. Українська частина Комісії взаємодіє з відповідними комітетами Верховної Ради України, а також національно-культурними товариствами, об'єднаннями громадян і релігійними організаціями для виконання нею відповідних завдань. Основним її завданням є організація та розроблення комплексу заходів щодо співробітництва між Україною і Румунією в питаннях забезпечення прав осіб, які належать до національних меншин.
Робота змішаних міжурядовихкомісій з питань забезпечення прав національних меншин відновлена після тривалої перерви у 2000 році.
Висновки
На сучасному етапі важливого значення набули: демократизація етнокультурної політики через широке залучення національних громадських організацій до вироблення проектів політичних і правових актів, управлінських рішень, участі в реалізації прийнятих документів і оцінці результатів; застосування програмно-цільового підходу при виробленні і реалізації етнокультурної політики, створення чіткої системи вертикальних і горизонтальних партнерських зв'язків у межах державних (загальнонаціональних) і регіональних цільових та комплексних програм; розвиток міжнародних культурних зв'язків; розроблення дієвої моделі організаційно-функціональної структури формування і реалізації державної політики у сфері етнокультурного розвитку.
Робота управлінської вертикалі Держкомнацміграції України - управління (відділи) у справах національностей та міграції обласних, Київської і Севастопольської міських держадміністрацій мають стати справді органічними, такими, що ефективно забезпечуватимуть права національних меншин, української діаспори. Потрібно забезпечити чітку взаємодію органів Держкомнацміграції України з громадськими організаціями національних меншин, зокрема шляхом створення консультативно-дорадчих органів при державних адміністраціях і чіткого визначення їх статусу, а також з Міжнародними (неурядовими) організаціями.
Література:
1. Положення про Раду представників громадських організацій національних меншин України: Затверджене Указом Президента України від 22 липня 2000 року № 908.
2. Рада представників кримськотатарського народу // Депортация коренного народа Крыма и проблемы восстановления его прав: система принципов и международные обязательства Украины. Информационный бюллетень. Специальный выпуск к слушаниям в Верховной Раде Украины №6/3. - Симферополь, 2000. - С. 121.
3. Громадянське суспільство в Україні. - К.: Світовий банк, 2003.
4. Статут Управління Верховного Комісара ООН у справах біженців // Український часопис прав людини. - 1997. - №1.
5. Міжнародна організація з міграції. Бюро в Києві (International Organization for Migration) // Проблеми міграції. - 1997. - № 1. - C. 42.
6. Змішана українсько-словацька комісія з питань забезпечення прав національних меншин: Постанова Кабінету Міністрів України від 29 грудня 1994 р. №883.
7. Змішана міжурядова українсько-румунська комісія з питань забезпечення прав осіб, які належать до національних меншин: Постанова Кабінету Міністрів України від 16 лютого 1998 року №168.
8. Змішана українсько-угорська комісія з питань забезпечення прав національних меншин: Постанова Кабінету Міністрів України від 14 травня 1992 року №238.
9. www.politik.org.ua
Loading...

 
 

Цікаве