WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Визначення та класифікації міграцій: наближення до операційних понять - Реферат

Визначення та класифікації міграцій: наближення до операційних понять - Реферат

реґіон (сукупність близько розташованих країн) - значно вужче поняття. Крім того, континентальні міґрації найчастіше відбуваються саме в межах одного реґіону.
Згідно з критерієм тривалості міґрацію найчастіше поділяють на постійну і тимчасову. Постійна міґрація - це ситуація, коли міґранти залишаються на новому місці назавжди, тобто змінюють постійне місце проживання, а тимчасова - коли міґранти виїжджають на певний період і мають на меті повернутись. Г. Тапінос вважає критерієм тимчасовості міґрації те, що "члени одного і того ж сімейного об'єднання живуть у різних місцях" [26, с. 70]. Тимчасова міґрація поділяється на довготривалу, короткотривалу (більше одного року та від 3 місяців до року згідно з визначенням ООН) [325, с.16], сезонну (міґрація переважно до місця праці і проживання, що зазвичай триває кілька місяців, за яким відбувається повернення до місця постійного проживання) та маятникову, що означає перетин кордону на день або на тиждень, у більшості випадків для роботи [24, с. 22 - 24]. До цих чотирьох видів тимчасової міґрації додамо ще один - міґрацію транзитну. Такою називають міґрацію людей, які перетинають кордони однієї або кількох країн, залишаючись на їх території певний час, і мають на меті згодом міґрувати у країну кінцевого призначення [9, с. 133; 13, с. 329].
Відповідно до того, наскільки міґрація є добровільною, можна виокремити такі її різновиди: добровільна - коли рішення про міґрацію приймає сам міґрант, примусова - виселення або вигнання, тобто ситуація, коли міґрант позбавлений права вибору, а до переміщення його примушує вища влада [25, с. 340 - 343]. Доцільно також виділити в окремий вид міґрацію вимушену, тобто зміну місця проживання на певний час або назавжди усупереч бажанням людей, до якої спонукають стихійні лиха, війни, голод, переслідування тощо. У таких випадках у міґранта все ж залишається право мінімального вибору, наприклад, вибору часу чи напрямку міґрації [12, с. 143; 10, с. 29]. Вимушених міґрантів часто називають біженцями, проте біженцем стає не кожен вимушений міґрант після приїзду до країни переселення. Можна назвати три типи вимушених міґрантів: особи, що шукають притулку - претенденти на отримання статусу біженця, тобто громадяни інших держав або особи без громадянства, які, будучи вимушеними переселитися з місця свого постійного проживання, подали прохання про отримання статусу біженця в країні імміґрації, але ще не отримали його; особи, що мають тимчасовий статус біженця - громадяни інших держав або особи без громадянства, яким державні органи країни імміґрації надали тимчасовий захист і права на певний період, ідентичні правам біженців, та власне біженці - громадяни інших держав або особи без громадянства, які змушені були міґрувати з причин, досить вагомих для державних органів країни в'їзду, аби надати їм необхідний захист і право проживання і працевлаштування на необмежений термін, що й передбачає статус біженця [13, с. 325 - 331; 10, с. 29].
Очевидно, найбільш обширною складовою класифікації міґрації є класифікація за критерієм причин-цілей. Тут ми виокремлюємо дев'ять видів міґрації. Міґрація членів сімей - це міґрація, що має на меті реалізацію права на возз'єднання сім'ї, тобто возз'єднання з особами, які вже міґрували раніше (це право, однак, не є визнаним всіма країнами імміґрації) або для створення нової сім'ї [10, с. 29; 2, с. 51]. Репатріація (або рееміґрація) як добровільне повернення на постійне проживання на батьківщину з етнічних, економічних, соціальних причин, причин особистого характеру чи інших причин після тривалого проживання в іншій країні (або адміністративно-територіальній одиниці цієї ж країни). Сюди ж належить репатріація раніше депортованих [11, с. 137; 19, с. 63; 13, с. 327; 10, с. 29]. Релігійною міґрацією називаємо міґрацію, що не має постійного характеру і пов'язана з відправленням релігійного культу (наприклад, прощі та паломництво мусульманського населення до Мекки). До етнічних міґрацій належать переселення з етнічних мотивів заради поліпшення умов проживання чи збереження життя за умов фізичної ("етнічні чистки") чи етнокультурної загрози [18, с. 84 - 85; 17, с. 102; 6, с. 121].
І. Прибиткова вважає, що будь-яка міґрація є етнічною, оскільки кожна людина належить до певного етносу [21, с. 70 - 72]. Дозволимо собі заперечити це твердження хоча би з огляду побудови несуперечливої класифікації, оскільки, виокремлюючи критерієм "причини-цілі", можна з впевненістю сказати, що не кожен міґрант при переселенні має самі лише етнічні причини: зазвичай вони тісно пов'язані з цілим комплексом інших соціальних причин і не відіграють (за рідкісним винятком) самостійного значення.
Екологічною міґрацією називають переселення з районів екологічних катастроф і стихійного лиха внаслідок суттєвого погіршення умов проживання. Осіб, які здійснюють екологічну міґрацію, ще називають "екологічними біженцями" [8, с. 40]. Туристична міґрація - це туристичні поїздки, які, як правило, не мають постійного характеру та відбуваються у різних напрямках. Освітньою міґрацією назвемо переважно тимчасове переселення, що триває від кількох місяців до кількох років та має на меті навчання за межами адміністративно-територіальної одиниці постійного проживання. Політичну міґрацію можна поділити на два види: 1) міґрація, що настає внаслідок змін політичних режимів (це одиничні або масові переміщення населення, яке підтримує політичну опозицію та, відчуваючи загрозу своєму існуванню, змінює місце/країну постійного проживання); таких людей ще називають політичними біженцями; до цього виду міґрацій варто віднести переселення внаслідок зміни державних кордонів; 2) це міґрація дипломатичного корпусу та військових або тривалі відрядження (приблизно 3 - 4 роки залежно від місця призначення) військовослужбовців, дипломатів, адміністративно-обслуговуючого персоналу дипломатичних установ та їх сімей.
Вважаємо, що найбільш розгалуженою структурою цього сегменту означень володіє економічна міґрація. Відповідно до обраних критеріїв, у ній можна виокремити кілька блоків, врахування яких у польових дослідженнях доситьвмотивоване, оскільки охоплює різні аспекти цього явища, насамперед у посткомуністичних суспільствах. Серед цих блоків назвемо такі. Економічною міґрацією є перетин внутрішньодержавних та міжнародних кордонів у пошуках роботи, з метою придбання чи продажу товарів, інвестування та інших видів діяльності, що мають економічні цілі чи мотиви. Так звані економічні біженці - це люди, що виїжджають з місця постійного проживання через незадовільні економічні умови (масове безробіття, непомірно високий рівень цін, невиплата зарплатні тощо) за браком інших мотивів (стихійних лих, екологічних катастроф, війн). Цей вид міґрації виділяємо за субкритерієм причин. Інший різновид економічної міґрації -трудову виділимо за субкритерієм цілей.
Трудова міґрація - це міґрація осіб, що внаслідок погіршення економічної ситуації переїжджають на певний час для того, щоб найнятись на роботу та висилати гроші сім'ї або робити заощадження для матеріального забезпечення свого існування після повернення додому. Трапляються класифікації, де до трудової міґрації зараховують будь-яку міґрацію задля роботи у країні імміґрації та міґрацію з метою навчання. Проте ми уже розділили ці види міґрації за цілями й причинами. Зустрічається також трактування трудової міґрації як міґрації з метою суто леґального найму, але тут незрозуміло, як тоді
Loading...

 
 

Цікаве