WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Визначення та класифікації міграцій: наближення до операційних понять - Реферат

Визначення та класифікації міграцій: наближення до операційних понять - Реферат

види міґрації, як зовнішня (міжконтинентальна та континентальна) і внутрішня, організована та неорганізована, добровільна та примусова (або, як А. Дмитрієв її називає, міґрація працівників і спеціалістів та міґрація біженців), зворотна та незворотна, або у ширшому розумінні маятникова (до одного місяця), сезонна (від місяця до року), довготермінова (понад рік) та постійна (не передбачає повернення на батьківщину) [3, с. 251; 27; 35, с. 224 - 225; 12, с. 133 - 134; 4, с. 6]. Такий набір термінів зустрічається і в іншому трактуванні. Епізодичні міґрації - це ділові, рекреаційні та інші поїздки, що відбуваються не тільки нереґулярно в часі, але й не обов'язково в одних і тих же напрямках. Маятникові міґрації - це щоденні або щотижневі поїздки від місць проживання до місць роботи (і назад), що розмішені в різних населених пунктах. Сезонні міґрації - це переміщення переважно працездатного населення до місця тимчасової роботи і проживання на певний термін зі збереженням можливості повернення в місця постійного проживання. Незворотний вид (або переселення) - міґрація, що передбачає зміну постійного місця проживання [24, с. 22 - 24]. А. Адеподжу розділяє міґрації за тривалістю так: короткотермінові (менше двох років), середньотермінові (від двох до десяти років), довготермінові (більше десяти років) та постійні (понад двадцять років) [1, с. 106].
А. Ічдуйґу наводить таку класифікацію міжнародної міґрації: 1) постійні переселенці, 2) тимчасові робітники-контрактники, 3) тимчасові працівники-професіонали, 4) нелеґальні працівники, 5) особи, що шукають притулку, 6) біженці та 7) транзитні міґранти [9, с. 133] С. Колінсон виокремлює чотири види міжнародних міґрацій: 1) міґрації економічні добровільні (трудові міґранти); 2) міґрації політичні добровільні (наприклад, міґрація євреїв до Ізраїлю); 3) міґрації політичні вимушені (потоки класичних "біженців"; 4) міґрації економічні вимушені (біженці з місць екологічних та інших видів катастроф) [34, с. 2].
Згідно з класифікацією міжнародної міґрації ООН, визначається п'ять її основних різновидів: 1) іноземці, що приїжджають у країну для навчання, 2) міґранти, що приїжджають на роботу, 3) міґранти, що приїжджають для об'єднання або створення нових сімей, 4) міґранти, що приїжджають для постійного поселення, 5) іноземці, яких допускають у країну з гуманітарних міркувань (біженці, особи, що шукають притулку тощо) [8, с. 38].
Наведемо ще дві класифікації міжнародних міґрантів, серед яких перша називає: 1) леґальних переселенців на постійне проживання; 2) зареєстрованих трудових міґрантів: а) тимчасових некваліфікованих або низькокваліфікованих робітників та б) тимчасових висококваліфікованих працівників; 3) міґрантів-інвесторів з високорозвинених країн; 4) нелеґальних міґрантів; 5) осіб, що шукають притулку; 6) осіб зі статусом біженців; 7) біженців de facto (осіб, які одержали тимчасовий притулок); 8) екологічних міґрантів [13, с. 325 - 327]. Друга включає у перелік: 1) тимчасових міґрантів-робітників; 2) висококваліфікованих та ділових міґрантів; 3) нелеґальних міґрантів; 4) біженців; 5) осіб, що шукають притулку; 6) вимушених міґрантів; 7) членів сімей міґрантів; 8) рееміґрантів (осіб, що повертаються на батьківщину) [10, с. 28-30]. І. Царенко називає чотири категорії імміґрантів з точки зору правового статусу: 1) переселенці, що стали громадянами країни імміґрації; 2) іноземці з постійним дозволом на проживання; 3) тимчасові міґранти, що мають візу і дозвіл на роботу; 4) нелеґальні імміґранти [32, с. 53]. Етнопсихологи виокремлюють лише три категорії еміґрантів: 1) переселенці - назавжди залишають батьківщину, 2) візитери - довший час живуть в чужій країні (дипломати, студенти, бізнесмени), 3) туристи [28, с. 135].
Більшість з наведених класифікацій відображає лише певний аспект міґрації (причини, тривалість, правовий статус міґрантів тощо) або застосовує різні критерії для однієї класифікації. Тому вважаємо за доцільне запропонувати зведену схему класифікації міґрацій, здійснену за певними критеріями (таблиця 1). Вона відповідає полісемантичному характеру міґрації як соціального феномена і дозволяє здійснити перехід від теоретичного підґрунтя до реалізації його положень у конкретно-соціологічних дослідженнях шляхом відповідної операціоналізації запропонованих понять.
За правовим статусом міґрації поділяють на леґальні, нелеґальні та напівлеґальні. Леґальні міґрації - це перетин міжнародних кордонів на законних підставах, тобто за наявності в'їзної візи на певний термін або, при перебуванні в іншій країні, продовження терміну її дії [14, с. 130]. Більшість дослідників за цим критерієм називають тільки два види міґрації - леґальну і нелеґальну та відносять до другої як нелеґальний в'їзд, так і леґальний в'їзд, але нелеґальне перебування після закінчення терміну дії візи [17, с. 105; 20, с. 66; 2, с. 52; 13, с. 329].
На нашу думку, міґрантів варто поділити на дві категорії: нелеґальними міґрантами є люди, що в'їжджають та залишаються у країні, не маючи офіційного дозволу країни в'їзду [23, с. 22; 10, с. 29]; а напівлеґальні міґранти - це люди, що в'їжджають до якоїсь країни на законних підставах, за візою, але з різних обставин відмовляються покидати цю країну і залишаються в ній після завершення терміну, обумовленого в'їзною візою, або прибувають до якоїсь країни леґально, а згодом влаштовуються на роботу, маючи при цьому туристичну візу [14, с. 130 - 131].
Таблиця 1
Класифікація міґрацій
За способом реалізації міґрації можна поділити на стихійну (вільна міґрація однієї людини або цілої сім'ї в якесь обране ними місце), орґанізовану (колективна міґрація, санкціонована вищим державним або приватним органом) [25, с. 344 - 352] та ланцюгову (міґрація, організована родичами або знайомими, що вже виїхали за кордон і сформували неформальні соціальні мережі для полегшення виїзду своїм краянам, надання їм інформації, фінансової допомоги та допомоги при пошуках житла і роботи на новому місці) [8, с. 46; 32, с.52; 36, 295].
За кількістю осіб пропонуємо поділити міґрації на групову, тобто міґрацію груп людей, що походять з однієї місцевості (села чи міста) і спрямовуються в певне місце [1, с. 107], сімейну - або переміщення на певний період чи назавжди за межі адміністративної одиниці цілих сімей (її ще називають демографічною, оскільки вона впливає на демографічну ситуацію у країнах еміґрації та імміґрації) та міґрацію осібну - індивідуальну міґрацію неодружених людей або людей, які тимчасово розлучаються зі своїми сім'ями і мають намір раночи пізно повернутися на батьківщину.
Міґрацію можна також класифікувати за критерієм повторюваності. Одинична міґрація - це на певний період або назавжди, повторювана - це тривалі поїздки в одне і те ж або в різні місця, які повторюються з певною періодичністю, а також міґрація епізодична - відрядження або такого ж характеру поїздки, які не є реґулярними і відбуваються переважно в різних напрямках.
За критерієм відстані визначимо два основні типи міґрації: внутрішню - перетин адміністративно-територіальних кордонів у межах однієї держави та міжнародну - перетин адміністративно-територіальних міждержавних кордонів або, як зазначає М. Пулен, "зміну країни місця проживання" [22, с. 17]. Міжнародну міґрацію умовно поділяють на міжконтинентальну та континентальну [14, с. 740]. До цих видів варто додати також реґіональну, оскільки за розмірами континенти не завжди співмірні, а
Loading...

 
 

Цікаве