WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Відносини держави і церкви в контексті побудови громадянського суспільства - Реферат

Відносини держави і церкви в контексті побудови громадянського суспільства - Реферат

"лівих" партій: комуністи, соціалісти, прогресивні соціалісти (які, щоправда, не змогли потрапити до парламенту за результатами виборів 2002 року) [12].
Отже, як видно із вище викладеного, Українська Православна Церква, розуміючи, що ефективність її соціального служіння значною мірою залежить від соціально-політичних умов, прагне сама впливати на обставини, змінюючи їх таким чином, щоб вони стали якомога сприятливішими для виконання земної місії. При цьому церква намагається тісно контактувати з державними чиновниками, усвідомлюючи, що саме від них значною мірою залежить зміна несприятливих для УПЦ умов діяльності.
Необхідно зазначити, що церковним діячам вдалося налагодити плідні зв'язки із органами місцевого самоврядування та місцевими державними адміністраціями, із значною частиною парламенту, зрештою і з Президентом. Можна вважати, що УПЦ задоволена діяльністю Генпрокуратури, яка уже кілька разів направляла протести Держкомрелігій з приводу незаконної реєстрації УПЦ КП. Таким чином, УПЦ, можна стверджувати, має вплив на законодавчу і судову гілки влади, місцеве самоврядування та Президента. Великим є її вплив і на більшість органів виконавчої влади: місцеві держадміністрації, міністерства та комітети (показовою є співпраця із різними підрозділами міністерств оборони, внутрішніх справ, державної митної служби, комітету у справах виконання покарань та ін.). Однак при цьому в УПЦ виникають проблеми устосунках із тим органом виконавчої влади, на який, власне, і покладено функцію регулювання державно-церковних відносин - з Державним комітетом у справах релігій. Проблема тут, на нашу думку, в тому, що цей орган виконавчої влади, на відміну від практично усіх інших, не може собі дозволити особистісних емоційних оцінок ситуації, що складається на релігійно-конфесійному полі, і покликаний забезпечити здійснення державної релігійної політики, яка базується на принципах рівності конфесій перед законом. Прагнення Держкомрелігій цілісно реалізовувати цю політику у межах всієї країни спричиняється до намагання підпорядкувати прийняття рішень місцевими держадміністраціями у релігійній сфері вимогам комітету. Це, як уже зазначалося, викликає негативну реакцію з боку УПЦ.
Таким чином, розглянувши характер стосунків УПЦ із державними органами, маємо підстави зробити певні висновки. По-перше, спробуємо дати відповідь на ключове запитання, яке ставили перед собою в процесі підготовки цієї статті: чи може церква стати важливою складовою громадянського суспільства, що формується в Україні? Якщо розглядати громадянське суспільство як здатність окремих громадян або їх організованих груп мати вплив на прийняття державних рішень, контролювати та стимулювати державні органи влади до певних дій, то церква, яка, окрім божественної, має і людську природу, тобто є об'єднанням віруючих громадян, безумовно, таку здатність має. Церква шляхом активного співробітництва з владою намагається досягти прийняття таких державних рішень, які були б вигідними для неї, а, отже, і для власної пастви. У цьому плані УПЦ, безперечно, елемент громадянського суспільства.
Однак, виходячи із характеру стосунків церкви і держави в сучасній Україні і зважаючи на історичний досвід співіснування церкви і держави в часи Російської імперії, виникає резонне запитання, чи можливий варіант, коли, добившись від держави необхідного, церква перестане опонувати владі і перетвориться на інструмент впливу держави на суспільство, тобто стане в опозицію до громадянського суспільства? Чи можливий союз влади і церкви всупереч інтересам усього суспільства, чи можливий той варіант, коли окрема конфесія, добившись привілеїв для власної пастви, діятиме всупереч інтересам решти віруючих або невіруючих громадян?
Для того, щоб дати відповідь на ці запитання, необхідно спочатку з'ясувати, чи є межа претензій церкви до держави? Чи можлива ситуація, коли церква буде повністю задоволена політикою держави, яка задовольнить усі побажання церкви? У найближчій перспективі, мабуть, що ні. А, отже, церква й надалі гостро ставитиме питання про сприяння держави її суспільному служінню через надання їй особливих повноважень, які б забезпечили її вплив на духовний, моральний та культурний поступ суспільства.
Перспективи обраної теми полягають у необхідності дослідження діяльності церкви як важливої складової громадянського суспільства, спрямованої на досягнення її серйозного впливу на різні сфери суспільного життя, що передбачає, окрім усього іншого, й обмеження впливу на ці сфери з боку держави. Важливим полем діяльності у цьому плані є освітньо-виховна система, армія, пенітенціарні заклади, сфера культури та соціального захисту населення тощо. Дослідженню цієї проблематики, маємо надію, будуть присвячені наші наступні роботи.
Література
1. Рибальченко Гавриил (игумен). О церковном отношении к властям и политическим акциям // Вісник прес-служби УПЦ. - 2002. - грудень. - № 15
2. Володимир. Митрополит. Церква намагається, щоб духом християнства були охоплені і верховні органи нашої влади, і наш народ // Вісник прес-служби УПЦ. - 2002. - липень. - №10
3. Звернення Архієрейського собору УПЦ до Президента України // Православна газета. - 2000. - серпень. - №4
4. Заява Архієрейського собору УПЦ // Там само.
5. Звернення Архієрейського собору УПЦ до Святійшого Варфоломія, Патріарха Константинопольського // Там само.
6. Звернення Блаженнішого Володимира, митрополита Київського і всієї України до українського народу у зв'язку з трагедією, яка сталася 27 липня 2002 р. на Скнилівському льотному полі у м.Львові // Вісник прес-служби УПЦ. - 2002. - вересень. - № 12.
7. Августин, архієпископ Львівський і Галицький УПЦ. Церква і держава на шляху до рівноправних взаємин. // Вісник прес-служби УПЦ. - 2002. - грудень. - № 15
8. Звернення №955 Володимира, Митрополита до Голови Верховної Ради Литвина В.М. // Там само. - 2002. - жовтень. - № 13
9. Звернення №1803 Володимира, Митрополита до Голови Верховної Ради, керівників депутатських фракцій і груп, народних депутатів.// Там само. - листопад. - №14.
10. Бондаренко В. Не делайте из Госкомрелигий темную лошадку, которая занимается неизвестно чем. // Там само.
11. Коваленко Георгий, протоиерей. Кесарево Богу. // Там само.- 2002. - жовтень. - №13.
12. Симоненко П. Харьковский собор - это исторический факт, и к нему нужно относиться с глубочайшим уважением. // Вісник прес-служби УПЦ. - 2002. - Липень - №10.
13. www.politik.org.ua
Loading...

 
 

Цікаве