WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Буковинська етнополітична мозаїка. Історична спадщина та сучасні тенденції - Реферат

Буковинська етнополітична мозаїка. Історична спадщина та сучасні тенденції - Реферат

опрацювання спільних концепцій і створення навчальних посібників та підручників з історії україно-румуно-молдовських стосунків, з регіональної історії, праць, присвячених посткомуністичним перетворенням в Україні, Румунії та Молдові, процесам їх входження до європейських і євроатлантичних структур.
Однак основна проблема реалізації пропозицій полягає в тому, що ці заходи, будучи цілком на часі, залишаються без необхідної підтримки з боку керівництва всіх трьох держав. Науковці України, Румунії і Молдови, в тому числі й у питаннях аналізу минулого міжетнічних взаємин у регіоні, й надалі продовжують працювати переважно у рамках творення і відтворення традиційних, а краще сказати - інерційних методологічних підходів до складних, а то й конфліктних проблем етнополітичної історії Чернівецької області й спадщини минулого. Подолати такі підходи більшості дослідників поки що не вдається навіть на рівні концептуальних розробок. Залишається справою майбутнього і створення українського підручника з історії Румунії та Молдови, не знайшли втілення в життя і належної підтримки ініціативи щодо відкриття в Чернівцях наукового Центру європейських та регіональних досліджень, який би вивчав сучасні процеси у Румунії та Молдові.
Не лишаються осторонь регіональної міфотворчості й історики, що походять з інших етнічних громад. Особливо активні історіографи єврейського походження. І для цього є вагомі підстави. Адже історію Буковини та Бессарабії ХІХ - ХХ століть неможливо уявити без єврейського населення, яке в певних місцях домінувало, а в будь-якому випадку було найпомітнішим і найкраще організованим серед інших етнічних громад. Увага до цього періоду виправдана, вона принесла чимало цікавих праць. Водночас складається враження, що версії історії краю та етнічних взаємин у поданні єврейських дослідників часом не вільні від етнонарцисизму та, частково, й національної ексклюзивності [27]. Інші національні громади, їх діяльність та співпраця відображені здебільш як тло або ж і виклик єврейській спільноті. Звичайно, такі особливості історіографії не становлять безпосередніх загроз місцевій етнічній стабільності. Очевидно, що сучасні міграційні та демографічні процеси все переконливіше відсувають цю частину етнокультурного спектру краю в минуле, оскільки, як вже наголошувалося, питома вага єврейського населення швидко зменшується.
Чимале значення зберігає й польська історіографія міжетнічних взаємин на Буковині. Попри порівнянно незначну питому вагу поляків в етнічній структурі населення, досить високий інтелектуальний і соціальний статус представників цієї громади сприяв появі польського дискурсу історії краю. На особливу повагу тут заслуговує ентузіастична праця професора К. Фелешка [28]. Якраз польській історіографії регіону, як на наш погляд, притаманне прагнення подати досить збалансовану версію крайової етнічної історії.
Вагоме значення має німецькомовна, зокрема австрійська історіографія Буковини й етнічних взаємин у ній [29]. Можна виділити дві групи досліджень. Власне австрійську, яка звертається переважно до періоду перебування регіону в рамках Габсбурзької монархії, в значній мірі апологетично подаючи цей час як свого роду "золотий вік" Буковини. Друга група - німецька, представлена насамперед емігрантами з краю, які опинилися в середині ХХ сторіччя в Баварії і стараннями яких було утворено Інститут буковинознавства в Аугсбургу [30].
При всій джерельній солідності та вагомості доробку кращих представників історіографічних версій минулого Буковини й Бессарабії, при науковій значимості зусиль різних поколінь істориків у спробах здійснити достовірну реконструкцію розвитку і стосунків основних етнічних громад, ці намагання залишаються методологічно різноспрямованими, ідеологічно заангажованими, а головне етнонаціонально детермінованими і тому обмеженими в сучасному значенні. Образно висловлюючись, їх творці самі ставали бранцями власноруч споруджених фортець, які, нерідко лише в їхній уяві, постійно піддавалися облозі силами інших націй та конфесій. Не біда, що національно екслюзивно орієнтовані історіографи обирали для себе таку рольову модель творчої поведінки. Біда в тому, що вони переконують представників свого національного загалу грати ці ролі й надалі.
Отже, до створення інтегральної версії історії регіону, сконцентрованої на міжетнічних взаєминах у ньому, руки фахівців ще не дійшли. Очевидно, це мав би бути міжнародний проект (або, що, можливо, й краще, різні проекти). Як би це не було непросто з огляду на організаційні та фінансові проблеми, важливу, а головне ініціативну роль у ньому могли б (і повинні) відіграти українські дослідники. Звичайно, у тісній партнерській співпраці з румунськими та молдовськими колегами. За доречною інтелектуальною та фінансовою участю представників інших європейських і світових інституцій, які цікавляться феноменом буковинської полікультурності та справді безцінним досвідом мирного співжиття різних етносів на цій території протягом століть в умовах панування різних держав і політичних режимів. Здійснення цього задуму - завдання не з легких, але воно на часі [31]. Такі процеси, як розширення ЄС і НАТО, наближення їх до цього регіону, реалізація європейського вибору України вимагають забезпечення стабільного у позитивній динаміці розвитку прикордонних регіонів країни в нових геополітичних та соціально-політичних умовах.
Сучасні тенденції: багато доброго, але…
Після історико-політологічного аналізу буковинської етнічної мозаїки звернемося до результатів проведеного в 2002 - 2003 роках соціологічного дослідження з питань сучасної етнополітичної ситуації в області. Дослідження проводилося кафедрою політології та соціології Чернівецького національного університету у співпраці з Регіональним центром підвищення кваліфікації державних службовців при Чернівецькій облдержадміністрації. За репрезентативною вибіркою (з урахуванням віку, статі, освіти та національності) опитано 1900 респондентів з 11 районів області та Чернівців.
Його результати засвідчили важливий і відрадний факт: в області зберігаються традиційно доброзичливі стосунки між людьми різних національностей. Так, переважна більшість респондентів (69,7 % - 2002 р., 70,5 % -2003 р.) вказали на своє позитивне ставлення до людей інших національностей. Частина з них (13,0 % - 2002 р., 14,5 % - 2003 р.) не зовсім доброзичливі. І тільки 4,5 % в 2002 р. та 5,9 % в 2003 р. опитаних негативно ставляться до людей різних національностей (таблиця 1).
Таблиця 1
Ставлення людей до представників інших національностей, які проживають на території області, 2002 - 2003 р. (у %%)
Національність Доброзичливе Не зовсім доброзичливе Не доброзичливе Важко
Loading...

 
 

Цікаве