WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Боротьба з бідністю як орієнтир проєвропейської політики - Реферат

Боротьба з бідністю як орієнтир проєвропейської політики - Реферат

десоціалізації? Тим більше, коли найавторитетніші пророки свободи і демократії переконують, що соціальна справедливість - небезпечна омана. Як, приміром, пояснює Ф. Хайєк, "доки віра в "соціальну справедливість" керуватиме політичною діяльністю, цей процес неминуче й дедалі більше наближатиметься до тоталітарної системи. …У вільному суспільстві, де становище різних людей і груп не є наслідком будь-чийого заміру, …різницю у винагороді просто неможливо обгрунтовано охарактеризувати як справедливу чи несправедливу" [7].
На наш погляд, такі міркування автора "Конституції свободи" можна було б зарахувати до розряду чи не найвишуканіших компліментів ненависному тоталітаризму. Зі слів Ф. Хайєка випливає, що саме тоталітаризм є почесним п'єдесталом для найпослідовніших прибічників соціальної справедливості та пошукачів "остаточної соціальної правди". В наших умовах такого роду рафінований прагматизм цілком придатний для якнайшвидшого відродження ментальності спритного гоголівського Чичикова, котрий із суто ліберальною щирістю картав себе: "Як не відчувати мені докорів сумління, знаючи, що даремно обтяжую землю, і що скажуть потім мої діти? От, скажуть, батько, тварюка, не залишив нам ніякої власності!" [8]. Схоже на те, що як колись мав місце гоголівський період розвитку російської літератури, так нині ми переживаємо гоголівський період розвитку пострадянської економіки.
Для претендентів на вступ до ЄС в умовах застосування соціально незбалансованих рецептів радикальної трансформації суспільних відносин проблема досягнення європейських життєвих стандартів має яскраво виражений контроверсний характер - яким чином можна ліквідуватисоціальний розрив на рівні країн при достатньо драматичному поглиблені розриву між громадянами всередині самих молодих демократій? Головне питання демократичної революції залишається актуальним: як виробити і зробити ефективною стратегію "золотої середини", як досягти того, щоб ця середина за інерцією знову і знову не перетворювалася на "золоту верхівку", непропорційно абсорбуючи енергію національного розвитку і спрямовуючи майже увесь потенціал суспільної інновації у сферу малопродуктивного споживання?
Отже, навіть суто теоретична постановка питання про "європейску бідність" як життєво важливий орієнтир європейської інтеграції не є чимось занадто парадоксальним, оскільки інтеграція є, по суті, ліквідацією соціальної прірви між народами, котра утворилася внаслідок більш або менш вдалого втілення різних моделей історичного поступу. А така "міжнародна" ліквідація є неможливою без адекватного самостійного вирішення найгостріших проблем внутрішньої соціальної зрілості. Звичайно ж, поняття "європейська бідність" треба розуміти у даному випадку як європейську модель боротьби з бідністю, котра постійно вдосконалюється і розвивається. Саме вона, за великим рахунком, у першу чергу й визначає неповторне історичне обличчя соціальної Європи.
Можна сміливо зробити висновок, що інтеграційний процес - це складний шлях формування спільної соціальної реальності. Американський соціолог А. Шюц, розмірковуючи над точним визначенням змісту терміну "соціальна реальність", пропонує тлумачити "всю сукупність об'єктів і подій всередині соціокультурного світу як досвід буденної свідомості людей, котрі живуть своїм повсякденним життям серед собі подібних і котрі зв'язані з ними різноманітними стосунками інтерації" [9].
Спільна соціальна реальність заможних верств населення не потребує особливих коментарів, оскільки значною мірою формується на основі єдності високих споживчих стандартів. Міжнародна сумісність на цьому соціальному рівні досягається достатньо просто завдяки сумісності гаманців та відпрацьованих ринкових технологій їх спустошення. Однак гомогенізація соціальної реальності в цілому і, зокрема, на нижчих суспільних щабелях розподілу та перерозподілу матеріальних і духовних благ, завжди була завданням найскладнішим для політиків-практиків. Як небезпідставно зауважує П. Елкок, бідність до певної міри створюється або, принаймні, відтворюється як результат соціальної та економічної політики, котра розробляється для того, щоб контролювати бідність і бідних. Таким чином, на його переконання, історія політики стосовно бідних є частиною історії самої бідності [10].
2. Зближення європейських "держав добробуту" і субсидіарність
Незважаючи на те, що середній життєвий стандарт у Європі, порівняно з іншими регіонами світу, оцінюється як відносно високий, в рамках ЄС існує консенсус стосовно наявності в багатих европейських державах прошарку бідних громадян, а такаж стосовно того, що мінімальні стандарти соціального забезпечення не гарантовано для всіх європейців. Проблемі бідності та соціального розшарування надається все більше уваги у процесі зближення європейських країн. Після Маастріхту, поряд із завданнями зміцнення економічного та валютного союзу, одним із ключових орієнтирів європейського єднання визнається скорочення розриву у показниках життєвого рівня та загальне зближення умов праці і життя громадян.
Хоча національні системи соціальних гарантій мають суттєву специфіку, однак існує значна спільність у розумінні впливу таких гострих проблем, як, приміром, "непіддатливе" безробіття, структурна криза економіки, наслідки динамічних змін загальних умов зайнятості та умов суспільного функціонування європейських сімей. Сьогодні докладаються значні зусилля для підвищення "соціальної якості" Європи. Однак європейські експерти вимушені констатувати функціонування соціальних орієнтирів переважно на рівні декларацій про наміри та в умовах дотримання принципу субсидіарності [11].
Інформація і порівняльна документація є найважливішим першим кроком на шляху розуміння європейської спільності та європейських розбіжностей. Порівняння соціальних вад є корисним, у першу чергу, для аналізу різних національних моделей соціального захисту. Крім того, політика в сфері боротьби з бідністю є зручним полігоном для постійного вдосконалення методологічних засад емпіричних досліджень соціального простору. Яскравим прикладом може слугувати хоча б розвиток порівняльної соціальної статистики, необхідна гармонізація якої часом призводить до втрати значної кількості національних характеристик, котрі є корисними для з'ясування ризиків бідності. Одним з важливих європейських джерел є координована Статистичним бюро ЄС (Євростат) програма "European Community Household Panel on Income and Living Conditions"
Loading...

 
 

Цікаве