WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Базові засади аналізу політичної ситуації - Реферат

Базові засади аналізу політичної ситуації - Реферат

спрямованості аналітичної практики.
Отже, ситуаційний аналіз - це своєрідний фундамент, на якому будується політичний аналіз. Без аналізу поточного стану речей в політичному світі неможливо ні складати прогнози, ні приймати рішення. У цьому випадку цілком доречна класична аналогія з спорудженням звичайного будинку: помилки при закладанні фундаменту можуть призвести до сумних результатів. Прорахунки при оцінці ситуації так само спричиняють вкрай серйозні наслідки: будь-яка помилка в ситуаційному аналізі обов'язково позначиться на наступних стадіях політичного аналізу.
Розгляд аналізу політичної ситуації слід розпочинати з її визначення. Під політичною ситуацією розуміємо комплекс взаємодій між суб'єктами політики наявної політичної системи у певний період та в заданих проблемно-пошукових межах. Отже, повний аналіз політичної ситуації має охоплювати взаємодії всіх політичних акторів, що в сукупності і складають політичну систему суспільства, причому в даний час і у відповідності з проблемою, що розглядається. Остання обставина особливо важлива, оскільки аналіз попередніх станів політичної системи для прикладних досліджень є малозначимим, основним об'єктом ситуаційного аналізу є наявна гостроактуальна проблема.
Зазначимо, що в російській політології переважає схоже з нашим розуміння політичної ситуації. Так, М. Хрустальов описує політичну ситуацію як "сукупність відносин між інституціональними й персональними суб'єктами політики, що відображають співвідношення їх інтересів та "співвідношення сил" між ними" [6, с. 89]. Однак він, на нашу думку, надто загально розуміє суб'єкти політики, маючи на увазі лише "правлячу еліту і керований нею державний апарат", політичну опозицію і "політичних нейтралів" [6, с. 90]. Якщо аналізувати ситуацію, розглядаючи лише цих суб'єктів політики, то зможемо одержати тільки мегамодель ситуації, що характеризується винятково двома параметрами - існуючим у даній країні політичним режимом і рівнем внутрішньополітичної напруженості. Сучасному ж аналітикові необхідно оцінювати політичну ситуацію в більш деталізованому вигляді - з поля його зору не повинні випадати такі суб'єкти політики, як великі промислові і фінансові компанії, ЗМІ, незалежні аналітичні центри тощо.
Сучасна політична аналітика розглядає питання аналізу політичної ситуації в руслі вивчення її об'єктів та спрямованості аналітичної практики. Тому аналіз політичної ситуації можемо відобразити у типізованому вигляді. За критерієм об'єкта аналізу виокремлюємо вертикальний, горизонтальний і фрагментарний типи аналізу, а за критерієм завдання дослідження - проблемний і діагностичний типи.
Серед сучасних видів політичного ситуаційного аналізу найскладнішою формою є загальний аналіз політичної ситуації, що вимагає детального дослідження стану всієї політичної системи. При цьому можна використовувати два базові підходи. Перший припускає розподіл політичної системи на окремі інститути і розгляд поточного стану кожного з них окремо, а вже потім - розгляд їх взаємодії. Такий тип загального ситуаційного аналізу можна назвати вертикальним, або інституціональним, оскільки він ніби розтинає політичну систему на окремі сегменти, а саме на основні політичні інститути: уряд, органи президентської влади, парламент, політичні партії, суспільно-політичні організації, фінансово-промислові угруповання (в аспекті їх участі в політичному житті), ЗМІ, окремі соціальні групи. Такий аналіз здійснюють практично усі значні зарубіжні аналітичні центри.
Зазначимо, що найчастіше політичні інститути являють собою неоднорідні утворення, що також необхідно врахувати при аналізі. Наприклад, у Кабінеті Міністрів можуть бути угруповання, що конкурують, і вони у певних випадках діятимуть як самостійні політичні актори. Варто також підкреслити й особливу роль конкретних політичних осіб, що очолюють окремі інститути - адже саме їм належить право приймати доленосні рішення у тій чи іншій сфері. Внаслідок цього робляться спроби замінити аналіз дій інститутів аналізом дій конкретних постатей, що їх очолюють. Це, однак, здається не зовсім доцільним, адже сила окремих постатей визначається саме потугою інститутів, які вини очолюють, і здатністю цих інститутів вирішувати серйозні завдання. Власне інститути є механізмами реалізації рішень основних політичних персон, які поза інститутами втрачають своє значення, бо саме інститути забезпечують їм необхідні владні ресурси.
Інший підхід припускає виокремлення з політичної системи неінституціоналізованих об'єднань, які, проте, виступають у політичному процесі як єдині актори. Цей спосіб можна охарактеризувати як горизонтальний, або груповий тип загального аналізу політичної ситуації, адже в цьому випадку об'єктом аналізу стають об'єднані політичні угруповання, що складаються з осіб, котрі входять до різних інститутів, угруповань, здатних впливати на перебіг подій у політиці.
Основною складністю цього типу ситуаційного аналізу є необхідність пошуку всередині політичного простору впливових угруповань-"невидимок", що намагаються не афішувати свою діяльність. Щоб аналіз політичної ситуації був повним, необхідно виявити усі найвпливовіші номенклатурно-політичні угруповання, котрі, як правило, конкурують одне з одним. Саме конфлікти між політичними угрупованнями найчастіше лежать в основі поточного політичного процесу.
При здійсненні загального аналізу політичної ситуації оптимальним є поєднання двох зазначених підходів. Вертикальний і горизонтальний аналіз гармонійно доповнюють одне одного: перший являє собою аналіз "видимих", офіційних відносин у політичній системі, а другий - спробу дослідити "підводні" течії політичного процесу.
Повний аналіз політичної ситуації є відносно штучним продуктом. Це, в першу чергу, пояснюється тим, що така робота потребує забагато часу, наслідком чого в сучасних швидкоплинних умовах є неминуча істотна зміна об'єкта аналізу до моменту його закінчення. У цьому зв'язку повний ситуаційний аналіз вимагає концентрації значних аналітичних ресурсів у досить короткий проміжок часу. Звичайно, гостроактуальність - невід'ємна і необхідна умова будь-якого ситуаційного аналізу, але при проведенні детального аналізу всієї політичної ситуації фактор плинності набуває особливого значення. Адже в цьому випадку за короткий час необхідно врахувати набагато більше факторів, ніж, наприклад, при аналізі якогось фрагмента політичної ситуації.
Внаслідок усьогоцього на аналітичну групу, яка здійснює повний ситуаційний аналіз, завжди чигає небезпека опинитися в ролі Ахілла з відомої апорії Зенона "Ахілл і черепаха" - на момент, коли ситуація буде цілком проаналізована, об'єкт дослідження вже встигне змінитися, відтак виникає необхідність аналізу вже зовсім іншої ситуації. Отже, проведення загального ситуаційного аналізу вимагає особливих аналітичних ресурсів, якими забезпечені далеко не всі суб'єкти політичного аналізу. Тому значно частіше практикується аналіз певної частини політичної ситуації. На відміну від загального аналізу, такий тип ситуаційного аналізу можна назвати фрагментарним. Він, як і загальний аналіз, також може бути двох типів, причому перший досить нагадує інституціональний аналіз - він також розглядає діяльність окремих політичних інститутів, однак його об'єктом є лише один із них. Наприклад, можна розглядати винятковий стан президентської влади, функціонування парламенту чи окремих його палат, діяльність уряду, політичних партій, ЗМІ.
Відзначимо, що такий тип аналізу, як і обидва види загального аналізу політичної ситуації, звичайно
Loading...

 
 

Цікаве