WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Багатопартійність і проблеми ідеологічної ідентифікації - Реферат

Багатопартійність і проблеми ідеологічної ідентифікації - Реферат

себе комуністичними, чотири - ліберальними, сім - зеленими чи екологічними, чотирнадцять - соціал-демократичними, чотири партії претендують на представництво інтересів сільського населення, ще три називають себе представниками інтересів українських жінок.
За таких обставин назва партії як індикатор її ідеологічного спрямування просто втрачає сенс. Це, в свою чергу, утруднює процес ідеологічної ідентифікації партій. Щоправда, процес набуття ідеологічної ідентичності - завдання не з легких і потребує часу. З огляду на це, сьогодні доцільніше вести мову про певні загальні ідеологічні орієнтації у партійно-політичному просторі України.
Крім того, сучасні засоби комунікації позбавляють ідеологію значення головного знаряддя політичної мобілізації - на зміну ідеологам приходять політтехнологи. У партійній практиці, на жаль, нерідко ідеологія перетворюється на необхідний, але не надто функціональний елемент партійної діяльності.
Міркуючи про нерозвиненість ідеологічних засад в Україні, не слід вдаватися до надмірних узагальнень: теоретичний дискурс різних напрямів політичного спектра відрізняється рівнем повноти та інтенсивності. У цьому плані "ліві" видаються краще "теоретично підкованими", ніж "центристи" або "праві". Також чітко окресленим є націоналістичний дискурс. Попри відмінності у формах втілення (революційний чи реформаторський шлях), національна ідея як теоретичний (ідеологічний) конструкт наповнюється реальним змістом і, ймовірно, з часом набуде ознак загальнонаціональної доктрини.
Що ж стосується таких сегментів партійного поля, як соціал-демократи та ліберали, то їх теоретична база є на сьогодні дещо розмитою. Виходячи з основних ознак соціал-демократії (народовладдя та захист соціальних інтересів як національна ідея; "свобода - справедливість - солідарність" як тріада цінностей) та лібералізму (загальнолюдські цінності, що базуються на національному ґрунті - національна ідея; "особистість - суспільство - держава" як ієрархія цінностей), можна говорити про ключові відмінності ідеологічних позицій. Поєднання ідей соціал-демократії та лібералізму, яке спостерігаємо в програмах політичних партій є, з одного боку, свідченням тенденції до інтеграції основних політичних цінностей, з іншого - вказує на складність ідеологічної ідентичності на тлі втрати національного консенсусу з питань базових цінностей.
Здебільшого брак повноцінного дискурсу політичних цілей не може не позначитися на "якості" партійних ідеологій: вони переважно заформалізовані і копіюють засадничі ідеї. Так, більшість партій формулює свою головну мету як побудову соціально справедливого, демократичного суспільства.
Додаткові труднощі ідеологічної самоідентифікації українських партій пов'язані з необхідністю їх позиціювання в нестійкому й багатовекторному політичному просторі.
Труднощі структурування українських партій пов'язані з їх власною політичною ідентифікацією. У програмах можна зустріти посилання на ідеологічний напрям або на політичну платформу партій. Переважна більшість партій досить невизначено або узагальнено ідентифікує себе. З 125 існуючих сьогодні в Україні партій лише близько 30 чітко вказують у програмних документах свою ідеологічну чи політичну приналежність (Комуністична партія України, Конгрес українських націоналістів, Народний рух України, Соціал-демократична партія України (об'єднана), Українська народна партія, Українська республіканська партія "Собор" та ін.). Попри те, що не існує усталених ідеологічних критеріїв, чітке зазначення своєї програмної позиції полегшує процес знайомства з партією та окреслює у такий спосіб коло потенційних її прихильників.
На нашу думку, за українських умов позиціювання партій не вписується в право-ліву шкалу. Проведений аналіз ідеологічних засад дає підстави говорити, що в Україні представлено весь спектр політичних партій. Хоча актуальною залишається проблема їх ідентифікації та самоідентифікації. З одного боку, багатомірність політичного спектра безумовно ускладнює позиціювання в "єдиній системі координат", провокуючи на гібридні, нечіткі, не завжди зрозумілі виборцеві ідеологічні формулювання. З іншого боку, ця обставина зайвий раз підкреслює незавершеність процесу формування ідеологій, адже осмислення перспективи й прив'язка до системи координат "минуле - сьогодення - майбутнє" відбувається за допомогою "системи ідей" (цінності, переконання, орієнтації).
Існують також чинники, що актуалізують значимість програмно-ідеологічної діяльності політичних партій. Головний із них, очевидно, полягає в тому, що в суспільстві, де система цінностей ще остаточно не склалася, на перший план політичної боротьби нерідко висуваються переконання.
Варто також визнати, що вдосконалення форм і методів "ідеологічної роботи" зможе дати новий поштовх для вироблення "національної ідеї".
Ідеології завжди відігравали важливу роль у становленні політичних складових. Вони не лише слугували засобом інтеграції суб'єктів політичної діяльності, але й переводили цілі суспільного розвитку в зрозумілий для кожного громадянина контекст. Однак, це не зменшує потреби у виразній артикуляції альтернатив суспільного розвитку та публічного обговорення відповідних цінностей. Це важливо і для закріплення демократичних шляхів взаємодії громадян і влади, і для раціоналізації прихованих соціальних конфліктів.
Подальший хід ідеологічної та політичної ідентифікації багато в чому залежатиме від інтенсивності міжпартійної полеміки, яка дозволить здійснити чітке політичне розмежування. На жаль, сьогодні такий міжпартійний діалог практично не ведеться.
Несформованість основних засад громадянськогосуспільства в Україні безпосередньо відбивається на соціальній, насамперед політичній активності її громадян, яка є необхідною умовою посилення ролі та участі громадськості у формуванні й реалізації державної політики.
До позитивних зрушень у розвитку української партійної системи можна віднести й створення політичними партіями регіональних і місцевих осередків, що є свідченням поглиблення й розширення процесу партійного будівництва.
Чимало партій користувалися можливістю створення або підтримки діяльності громадських організацій, професійних обєднань. Досвід демократичних країн свідчить, що за певних умов такі організації стають резервом збільшення членів партії, розширення кола партійних симпатиків.
Розвиток різних ідейно-політичних напрямів, поза сумнівом, сприятиме утвердженню демократичних цінностей в українському суспільстві. Проблема ж ідеологічної ідентифікації політичних партій залишатиметься актуальною.
Підготовка до участі у виборчій кампанії 2006 року спонукає партії до блокування. Потужні блоки можуть призвести, з одного боку, до вагомої перемоги на парламентських виборах, з іншого - перевірити дієвість існуючих політичних партій або доцільність їх подальшої діяльності. Ймовірним наслідком об'єднавчих зусиль може стати формування з часом двоблокової партійної системи. Досвід розвинених демократій свідчить про розвиток саме за таким сценарієм - від багатопартійності до двоблоковості партійних систем.
При безсумнівному посиленні ролі партій в сучасних політичних процесах говорити про якісну зміну партій найближчим часом не доводиться. Зміна сутнісної складової політичних партій - питання історичної перспективи, а вона значною мірою залежить від того, наскільки послідовно будуть проводитися суспільні реформи, зокрема політичні.
Зрештою, сьогодні змагаються не ідеології, а окремі політики, політичні групи, які пропагують або намагаються пропагувати ті чи інші ідеї. Не виключено, що на певному етапі такі ідеї наповняться конкретним змістом суспільних потреб і у такий спосіб стануть дієвим ідеологічним чинником політичного життя.
За будь-яких обставин, партійна розбудова суттєво вплине на процес формування дієвих органів влади, вдосконалення зв'язків між владними та громадськими структурами, а також в цілому на розвиток громадянського суспільства в Україні.
Література:
Шайгородський Ю., Меркотан К. Багатопартійність і проблеми ідеологічної ідентифікації // Політичний менеджмент. - 2006. - № 1 (16). - C.176-182
Політичні партії України: В 3 т. / Уклад.: Ю. Шайгородський - К.: Український центр політичного менеджменту, 2005.
www.politik.org.ua
Loading...

 
 

Цікаве