WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Бідність подорожнього, або Про соціальні проблеми країн-кандидатів до ЄС - Реферат

Бідність подорожнього, або Про соціальні проблеми країн-кандидатів до ЄС - Реферат

західноєвропейського рівня. Німеччина та Австрія, що мають протягом багатьох років вертильність нижче середньоєвропейського рівня, сьогодні зі своїм показником 1,3 дитини на одну жінку все ж перевищують рівень вертильності у Естонії, Латвії, Чехії, Словенії, Болгарії та Угорщині. Зміна механізмів соціальної підтримки сім'ї, негативні процеси у сфері зайнятості, невизначеність перспективи доходів і ринкових можливостей забезпечення життєвих стандартів, загальна невпевненість у сімейному та індивідуальному майбутньому значною мірою вплинули на планування сім'ї в трансформаційних країнах. Певну роль відіграли й західні зразки підходів до формування життєвих планів та орієнтирів.
Очікувана тривалість життя населення Східної Європи, порівняно із Західною, є відносно низькою. Дещо сприятливіша ситуація у Польщі (чоловіки - 69 років, жінки - 78), а також у Словенії (чоловіки - 71 рік, жінки - 79) та Чехії (чоловіки - 71 рік, жінки - 78). Приміром, порівняно із середньою очікуваною тривалістю життя в Австрії (чоловіки - 75 років, жінки - 81 рік) східноєвропейці відстають приблизно на 3 - 10 років.
Трансформація призвела до негативних змін тенденції смертності. З початку 1990 років смертність зросла, що призвело до погіршення або, принаймні, до стагнації показників очікуваної тривалості життя. Ускладнення економічних умов існування людей похилого віку, скасування соціальних послуг і особливо демонтаж базового медичного обслуговування призвели до зростання смертельних випадків і зниження середньої очікуваної тривалості життя. У багатьох країнах ЦСЄ смертність після 1990 року сягнула рекордних показників. Це особливо торкнулося чоловічого населення. Безробіття, зубожіння при одночасній монетаризації медичного обслуговування крокували пліч-о-пліч із нездоровим способом життя, алкоголізмом та різким зростанням дорожніх пригод.На середину 90-х років було, врешті, знову досягнуто очікуваної тривалості життя рівня 1989 - 1990 років. Намітилися позитивні зрушення, хоча відставання від Західної Європи все ще залишається цілком очевидним.
Ще одним факторм негативних демографічних змін є еміграція. За оціками фахівців, вона особливо позначилася на Болгарії, Польщі та Румунії. В інших країнах Східної Європи офіційні і статистично зафіксовані показники виїзду громадян були або меншими, або компенсувалися за рахунок імігрантів.
Оцінюючи загальну перспективу регіону ЦСЄ, можна зробити висновок щодо збереження стагнації або й скорочення чисельності населення, а також щодо продовження процесів демографічного старіння. Особливо помітною ця тенденція буде там, де відчутна еміграція викликає зменшення молодших вікових груп і, тим самим, визначає зменшення кількості потенційних батьків і матерів. У поєднанні з низким рівнем вертильності чисельність народжень знижується особливо помітно. У Болгарії населення до 2025 року скоротиться орієнтовно майже на 20 %, в Естонії та Латвії - на 12 %. В Угорщині та Румунії зниження складе близько 8 %. У Литві, Словенії, Словаччині і особливо у Польщі та Чехії зниження може бути ще меншим.
Однак на загал прогнозоване регіональне скорочення чисельності населення у його абсолютному вимірі буде достатньо відчутним. Якщо в цілому у десяти нових членах ЄС проживало на 2001 рік близько 104 мільйонів осіб, то 2025 року за прогнозними оцінками їх залишиться 95 мільйонів, а у віддаленішій перспективі - 2050 року - лише 83 мільйони чоловік. Компенсувати зниження рівня вертильності здається можливим лише за умови, коли Східна Європа сама прийме велику кількість імігрантів і здійснить їхню суспільну інтеграцію.
Прогнози віщують неминучість старіння населення у Східній Європі. Цей процес прискорюється не лише скороченням народжуваності. З часом, коли на ринок праці виходитиме покоління, що прийшло у цей світ після 1990 року, відбуватиметься відчутне зниження чисельності потенційних працездатних. Кількість осіб, що ставатиме до праці, буде помітно меншою, ніж тих, хто вже йтиме на заслужений відпочинок. Це, звичайно ж, не означає автоматичного зменшення кількості громадян з еміграційними настроями, однак дещо збільшує шанси наступного покоління знайти роботу у себе вдома. Прогнозоване економічне зростання у зв'язку із вступом до ЄС може, у свою чергу, призвести до збільшення попиту на робочу силу.
Прогалини на ринку праці існували й раніше, навіть в умовах доброї кон'юнктури у певних сферах. Значний попит завжди існує в галузі індивідуальних послуг, у деяких видах кваліфікованої діяльності, не забезпеченої підготовленими кадрами, а також на "брудних" та обтяжливих роботах, які, до того ж, низько оплачуються. У цих секторах буде все важче знайти достатню кількість працівників з числа самих східноєвропейців [14].
Експерти ООН, аналізуючи сутність та перспективи світоглядних і демографічних зрушень у регіоні ЦСЄ, дійшли висновку, що ці зрушення прискорює не економічна криза сама по собі, а процес повної перебудови суспільства. Це, звісно, не означає, що всі країни регіону прийдуть зрештою до моделей домашніх господарств - цілковитої копії західних. На самому Заході існують суттєві розбіжності у цій царині, і виникнення такої неоднорідності можна очікувати й у центральноєвропейських країнах. Водночас на відновлення стабільніших і традиційних моделей формування домогосподарств, разом із народженням дітей у більш ранньому віці, вже навряд чи варто розраховувати. У короткостроковій перспективі це означає продовження періоду дуже низької народжуваності [15].
Країни ЦСЄ, внаслідок зниження народжуваності та еміграції молодої, набільш освіченої частини працездатного населення, відчувають подвійне навантаження. Наслідком такої ситуації є нестача кваліфікованої робочої сили, а також проблематичність фінансування соціальної сфери та пенсійного забезпечення. Згідно з дослідженням у рамках програми Євростат, частка людей, старших 65 років, у нових центрально-східноєвропейських членах ЄС з нинішніх 13 % до 2020 року зросте до 18 %. Тому ці країни через 10 - 15 років самі будуть вимушені шукати робочу силу. Національні доповіді відзначають достатньо драматичні тенденції, внаслідок яких демографічні показники комуністичної ери контрастно відрізняються від нинішніх і обумовлюють серйозні наслідки для соціальної структури тієї чи іншої країни [16].
Коротко підсумовуючи сказане, хотілося б зазначити, що, попри певні зусилля в інтересах збереження соціальної стабільності, перехідний етап в країнах Центрально-Східної Європи
Loading...

 
 

Цікаве