WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Бідність подорожнього, або Про соціальні проблеми країн-кандидатів до ЄС - Реферат

Бідність подорожнього, або Про соціальні проблеми країн-кандидатів до ЄС - Реферат

Словаччині та Словенії засвідчує, що чималу роль у зниженні соціальної ціни реформ відіграло неякісне управління соціальними процесами [10].
Соціальна криза трансформаційного періоду не могла не позначитися на загальній моральній атмосфері в суспільстві. У цьому зв'язку, на нашу думку, дуже суттєвим є спостереження німецької дослідниці П. Бьонке щодо того, що для постсоціалістичних суспільств особливо яскраво вираженими стали слабкий регламентуючий вплив суспільних норм і загальна недовіра до співгромадян. Особливо впадає в очі значний ступінь схвалення неправової поведінки задля досягнення життєвого успіху. В Угорщині, приміром, з таким висновком можуть погодитися 8 осіб з 10 опитаних, у Словенії - кожний другий. Такого роду тенденція правового нігілізму є, в першу чергу, супутнім явищем трансформаційних суспільств на етапі глибоких соціальних змін.
В цілому, на думку дослідників, можна зробити висновок, що правовий нігілізм та відчуття незахищеності є тим поширенішими, чим гіршим є рівень забезпечення матеріальними ресурсами. Тобто ці явища пов'язані із загальним матеріальним статусом того чи іншого індивідуума у суспільстві. Особисте почуття відповідальності тим нижче, чим поширенішими в цілому є бідність та безробіття [11].
У спеціальному дослідженні проблеми бідності на теренах європейських країн з перехідною економікою Н. Говорова наголошує, щонезбалансованість ринкових перетворень мала для всього регіону ряд негативних соціальних наслідків, основними з яких можна вважати:
· Людські втрати внаслідок зниження тривалості життя.
· Зростання і збереження на високому рівні захворюваності населення.
· Зростання бідності, що знайшло прояв у зниженні доходів та загальному зубожінні населення.
· Зростання нерівності доходів і добробуту населення.
· Зростання нерівності в оплаті праці між чоловіками та жінками.
· Занепад системи освіти.
· Зростання безробіття, неповна зайнятість, перетікання робочих місць у тіньову, протиправну економічну діяльність.
На етапі глибокої суспільної трансформації у регіоні ЦСЄ відбулося збільшення диференціації доходів у поєднанні з послабленням можливостей держави для їх перерозподілу.
Однією з найскладніших проблем для урядів країн з перехідною економікою, як і раніше, залишається створення системи соціального захисту, яка б максимально забезпечувала свободу особистості. Ключовим моментом тут є зростання економіки. Як доводить досвід Польщі, відновлення економічного зростання призводить до стабілізації рівня бідності, з'являється надія, що зростання виробництва безпосередньо сприятиме скороченню бідності. Однак це питання залишається відкритим, тому що людина потребує не лише матеріальних благ, але й духовного та морального задоволення (доступ до інформації, культури, можливість жити в екологічно чистому середовищі тощо). При цьому фахівці наголошують, що для економічного зростання вирішальне значення має продуктивність праці, яка, в свою чергу, залежить від знань, кваліфікації, мотивації і стану здоров'я працівників. Тому боротьба із зубожінням, дбайливе ставлення до нагромадження людського капіталу сприяють і економічному зростанню, і соціальній справедливості, і політичній стабільності [12].
Підсумовуючи нашу спробу приблизного визначення соціальної ціни трансформаційних перетворень у країнах Центрально-Східної Європи, можна зробити висновок, що ціна ця була неочікувано високою. Однак справедливо буде визнати, що вона була помітно нижчою, ніж на теренах СНД. Дослідники, відзначаючи кричущі соціальні негаразди, звертають увагу також і на те, що загальною рисою економічних реформ у більшості країн регіону було врахування в ході їх реалізації соціальної складової. Однак те, що з самого початку не було розроблено концепції реформування соціальної сфери, і нестача ресурсів не дозволили уникнути серйозних соціальних наслідків. Інтегральним виразом досягнутого рівня соціальності перетворень може, на нашу думку, слугувати демографічна ситуація в регіоні.
Демографічний вимір епохи трансформації
Відзначаючи не лише гострі соціальні моменти, а й певні позитиви перетворень в країнах ЦСЄ, дослідники Інституту міжнародних економічних та політичних досліджень РАН нагадують, зокрема, про поліпшення забезпеченості домогосподарств товарами тривалого вжитку, підвищення рівня атомобілізації населення, а також про те, що одним із комплексних показників стану здоров'я вважається коефіцієнт дитячої смертності у віці до 1-го та до 5-ти років. Ці показники у регіоні поліпшилися і в ряді країн вже відповідають показникам західних сусідів. Не відбулося й скорочення середньої тривалості життя. У більшості країн вона протягом 90-тих років навіть зросла на 2 - 3 роки [13].
Переведення розгляду питання у демографічну площину є дуже серйозним кроком з точки зору завершеності аналізу. Однак, на наш погляд, занадто побіжне тлумачення у даному випадку (навіть коли воно відповідає статистичним реаліям) не дає цілісного уявлення про складність і суперечливість якісно нової ситуації в регіоні, і, тим більше, не дозволяє оцінити характер тенденцій. Тому вважаємо за необхідне в рамках нашого короткого дослідження висловитися щодо актуальних процесів у сфері народонаселення дещо предметніше. Тим більше, що до певної міри небезпечний характер новітніх явищ вже не раз відзначали європейські науковці. Делікатні спроби (у відповідності із законами жанру постмодерної науковості) розірвати каузальний зв'язок соціально-економічних та демографічних процесів має місце і в Росії, і у нас, і в Європі.
Як наголошується у змістовній оглядовій статті щодо демографічних тенденцій у ЦСЄ, підготовленій дослідниками Віденського та Берлінського університетів, демографічний розвиток органічно пов'язаний із загальним політичним, соціальним та економічним контекстом суспільства. Глибинні перетворення завжди справляють вплив і на очікувану тривалість життя, і на народжуваність, і на масштаби міграційних процесів, і на кількість шлюбів та розлучень. На думку вчених, було б неправильно пояснювати триваюче на сході Європи протягом останього десятиліття зниження народжуваності лише політичною та економічною трансформацією. Воно є продовженням тривалої тенденції. Однак саме у цей період спостерігається суттєве прискорення цього явища. Так, протягом 1989 - 1999 років щорічна кількість народжень з 564 тисяч скоротилася до 382 тисяч. Вертильність знизилася з більш ніж двох дітей на одну жінку до 1,4 дитини і опустилася нижче
Loading...

 
 

Цікаве