WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Бідність подорожнього, або Про соціальні проблеми країн-кандидатів до ЄС - Реферат

Бідність подорожнього, або Про соціальні проблеми країн-кандидатів до ЄС - Реферат

ще на 4 %. Стабілізація відбулася лише у 1999 та 2000 роках.
Російські дослідники вважають, що масштаби бідності в країнах ЦСЄ важко оцінити через різницю підходів до критеріїв її оцінки у кожній із розглянутих країн. Якщо використовувати в якості межі бідності згаданий вище критерій міжнародної практики - 4 долари на день, або 120 доларів на місяць за світовими цінами (це відносно висока межа бідності, вона в 4 рази перевищує показник, що застосовується Світовим Банком для характеристики абсолютного зубожіння), і скорегувати цей показник відповідно до паритету купівельної спроможності валют для кожної країни, то на кінець 90-х років частка населення з доходами, нижчими межі бідності (за даними бюджетів домашніх господарств) збільшилася у Болгарії з 2 % у 1989 році до 15 %; у Польщі - з 6 % у 1987 - 1988 роках до 20 %; в Угорщині - з 1 до 15,4 %, в Румунії - з 6 % у 1989 році до 45 %.
Дослідження Світового Банкудоводять, що в країнах ЦСЄ та СНД частка населення, котра живе за національною межою бідності, є завеликою порівняно із розвинутими країнами. В Росії та Україні вона взагалі становить близько 31 %. Основними групами ризику вважаються: члени багатодітних або неповних сімей; безробітні; особи без достатнього рівня освіти; особи похилого віку (хоча у Польщі ця категорія населення є краще захищеною); особи, які не мають власності.
Як відомо, раніше в країнах ЦСЄ широко застосовувався в якості межі бідності - як певного "бажаного" мінімуму - так званий соціальний мінімум (величина, співставна з розраховуваним в колишньому СРСР "мінімальним споживчим бюджетом"), який публікувався і використовувався для визначення чисельності бідних, хоча в жодній з країн не ставилося завдання забезпечити населенню його реальний розмір. За оціками експертів розмір такого мінімуму варіювався в межах від 170 до 300 доларів.
Цікаво, що національні критерії бідності у більшості країн в середині 90-х років було знижено. Так, у Болгарії межу бідності сьогодні визначає так званий мінімальний споживчий доход, який приблизно удвічі нижчий колишнього прожиткового мінімуму, у Польщі та Угорщині - розмір мінімальної пенсії. У Чехії та Словаччині межею бідності слугує прожитковий мінімум. Він гарантується державою, тобто держава забезпечує виплату соціальної допомоги, яка доповнює доход до розмірів прожиткового мінімуму. Тому в цих країнах показники бідності найнижчі.
Вже на початку ринкових перетворень в усіх країнах ЦСЄ розширився споживчий вибір, почала розвиватися сфера послуг. Водночас у більшості країн продовжує залишатися високою частка витрат домашніх господарств на продовольство. Цей показник не лише характеризує структуру споживання, але й свідчить про ступінь загального добробуту населення, є одним з індикаторів бідності. За міжнародними стандартами населення вважається бідним, якщо частка витрат на продовольство перевищує 50 % всіх витрат сім'ї. (На нашу думку, логіка такої оцінки інколи може бути досить умовною, оскільки дозволяє, приміром, тлумачити тривалий піст як зростання добробуту і ліквідацію бідності. Тоді чи не є голодомор найкоротшим шляхом до шаленого багатства?)
Незважаючи на тенденцію до зниження, безробіття в країнах ЦСЄ на кінець 90-х років стабілізувалося на досить високій позначці. 1997 року середній рівень безробіття в цьому регіоні дорівнював 11,6 % економічно активного населення, в країнах ЄС - 10,6 % (тобто її рівень майже досяг європейського). При цьому значним у більшості країн сходу Європи залишається потенціал безробіття. Знизилася ринкова вартість робочої сили соціальних груп з низькою кваліфікацією, в гіршій ситуації опинилися жінки й молодь з неадекватною ринковим вимогам освітою. Поглибилась регіональна диверсифікація ринків праці, регіональні розбіжності в рівні безробіття досягли 4 - 5 і більше разів. В усіх країнах сформувалися депресивні регіони.
Одним із результатів зниження життєвого рівня стало поширення в суспільстві фактів соціального відчуження. Навіть у країнах-лідерах деякі верстви населення виявилися відрізаними від нинішніх економічних можливостей через індивідуальні або групові характеристики, такі, як, наприклад, вік, рівень освіти, стать, кількість утриманців у сім'ї, належність до етнічної меншини тощо. На фоні економічного зростання і підвищення рівня доходів частини населення проблеми соціальної інтеграції набувають все більшої актуальності. По суті, порушується питання про справедливий розподіл позитивних результатів економічного зростання і ринкових перетворень в цілому.
У консолідованій доповіді про гуманітарний розвиток Програми розвитку ООН (ПРООН) за 1999 рік, а він є узагальненням національних доповідей країн з перехідною економікою, погіршення становища жінок розглядається як один з головних негативних соціальних наслідків ринкових реформ. "Парадоксально, - зазначається в доповіді, - але розбудова демократичнішого суспільства призвела не до зростання участі жінок, а до їх витіснення з економічного і суспільного життя" [9].
У всьому регіоні ЦСЄ жертвою тяжких наслідків, пов'язаних із поширенням бідності, крахом системи соціальних послуг і скороченням можливостей, стали також діти і молодь. Це створює серйозну загрозу для їх успішної інтеграції в суспільство. Незважаючи на те, що для освіченої та підприємливої молоді у багатьох великих містах відкрилося більше можливостей, в країнах і регіонах, де темпи економічного зростання були низькими, реакцією молоді на насильство, брак уваги і звуження можливостей стало зростання споживання наркотиків і алкоголю, випадків вагітності неповнолітніх та самогубств. Частка злочинів, скоєних неповнолітніми, зросла, а середній вік правопорушників став нижчим.
Незважаючи на національну та регіональну різницю, в усіх країнах ЦСЄ погіршилася якість життя людей похилого віку. Особливо це стосується найстарших вікових груп або тих, хто не має підтримки сім'ї. Розмір пенсій в цілому дуже низький. Він забезпечує, як правило, доход на рівні межі бідності (за винятком Польщі, Словенії та, в меншій мірі, Угорщини).
Ще однією проблемою стала ліквідація моноіндустріальних міст і погіршення якості сільської як соціальної, так і виробничої інфраструктури. В основі соціального відчуження лежать не лише економічні фактори, а й злам старих механізмів соціальної інтеграції, відставання зі створенням нових, які виникають у процесі становлення громадянського суспільства.
Як відзначає бідьшість дослідників, аналіз ситуації в Угорщині, Польщі, Чехії,
Loading...

 
 

Цікаве