WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Бідність подорожнього, або Про соціальні проблеми країн-кандидатів до ЄС - Реферат

Бідність подорожнього, або Про соціальні проблеми країн-кандидатів до ЄС - Реферат

населення [4].
Власний "наступ на бідність" по всьому периметру своїх кордонів збирається організувати і розширений Європейський Союз. Очевидно, захисники бастіону європейського добробуту зрозуміли, що після розширення на схід опинилися перед небезпекою безпосереднього спілкування з цариною прогресуючого зубожіння.
Як відомо, Україна нещодавно отримала новий офіційний статус - сусіда ЄС. Такий "відчайдушно сміливий" стрибок колективної європейської думкинапевне сприятиме і чіткішому усвідомленню самою Україною свого нинішнього і майбутнього місця в новій Європі. 11 березня 2003 року Європейська Комісія передала до Ради та Європарламенту повідомлення під назвою "Більша Європа - сусідство. Нові рамки відносин ЄС із його східними та південними сусідами". У цьому цікавому документі, зокрема, відзначається, що провідні держави ЄС мають зобов'язання щодо тривалого забезпечення соціальної стабільності та економічної динаміки не лише перед власними громадянами і громадянами нових країн-членів, а також і перед теперішніми і майбутніми сусідами. Як було наголошено, ЄС повинен діяти таким чином, щоб сприяти регіональній і субрегіональній співпраці та інтеграції, котрі є передумовою політичної стабільності, економічного розвитку та подолання бідності і соціального занепаду у навколишньому просторі. "Державам-сусідам", які на даний момент (або й взагалі) не мають перспектив набути членство в ЄС, люб'язно пропонується перспектива приєднання до спільного європейського ринку, однак лише після досягнення конкретного поступу у втіленні спільних цінностей і в результаті ефективного впровадження політичних, економічних та інституційних реформ (як, приміром, гомогенізація правового простору, тобто рецепція acquis communautaire Європейського Союзу) [5]. Яким чином держави-сусіди мають поєднати "подолання бідності і соціального занепаду" із "ефективним впровадженням політичних, економічних та інституційних реформ", розумні голови з ЄС не підказують.
Свого часу оригінальний англійський філософ та соціо-лінгвіст Д. Остін у своїй головній праці "Смисл і сенсібілії" слушно відзначив, що позбавлятися ілюзії не просто. Для цього необхідно "розплутати один за одним масу спокусливих (в основному - вербальних) софізмів, розкривши багате розмаїття прихованих мотивів, і завдяки цій процедурі ми у якомусь сенсі опинимося там, звіки почали". На його думку, це є один із способів уникнення сліпої уніфікації як форми пристосування до панівних ідеологій [6].
До нового європейського багатства через нову бідність?
Співробітник Берлінського наукового центру соціальних досліджень Я. Делей у лаконічній розвідці на сторінках журналу "Социс" висловлює переконання, що якість життя є оптимальною концептуальною рамкою аналізу наслідків членства в ЄС. При цьому він наполягає на необхідності трьохаспектного бачення категорії якості життя: матеріальні умови, загальна якість суспільства, суб'єктивне благополуччя. Наголошується, що хоча спільнота вважається перш за все економічним проектом без планів розвитку добробуту, який стосується всіх і кожного, однак внаслідок різної логіки застосування інтеграційного інструментарію членство в ЄС прямо чи опосередковано впливає на якість життя і отже на шанси вирівнювання [7].
Що це за вплив буде у кінцевому підсумку, однозначно сказати зараз не маємо змоги. Однак вже сьогодні маємо можливість хоча б побіжно оцінити соціальні наслідки реформ в країнах ЦСЄ на етапі підготовки до вступу в ЄС.
Як відзначають фахівці, визначення показника бідності пов'язане з цілим рядом методологічних труднощів. Приміром, за браком даних по деяких галузях і регіонах, а також із суб'єктивністю оцінки цього явища.
· Абсолютна бідність визначається шляхом співставленя особистих та сімейних доходів (або витрат) із вартістю конкретного набору товарів та послуг.
· Відносна бідність виводиться на основі зіставлення доходів окремої особи з доходами інших осіб та сімей.
· Суб'єктивна бідність визначається шляхом співставлення фактичних доходів з очікуваннями і уявленнями конкретної особи.
Взагалі вважається, що однозначного визначення бідності не існує. В різних країнах - різне визначення. Межа бідності в багатих країнах передбачає вищу купівельну спроможність, ніж у бідних країнах, оскільки в них існують вищі стандарти.
Світовий Банк для міжнародних порівнянь використовує показник межі бідності, встановлений на рівні 4 доларів США на людину в день в країнах Центральної та Східної Європи і колишнього СРСР. Для порівняння: у промислово розвинених країнах використовується межа бідності, котра відповідає межі бідності США і складає 14 доларів на людину в день [8].
На думку дослідників з російського Інституту міжнародних економічних і політичних досліджень РАН, авторів нової солідної праці "Центрально-Східна Європа у другій половині ХХ століття", глибина падіння життєвого рівня в кожній країні здебільшого визначалася досягнутими раніше рівнем розвитку соціальної сфери, нагромадженим запасом соціальної міцності, а також обраною моделлю перетворень ("шокова терапія" чи "градуалізм"). Як відзначається в дослідженні, хоча, починаючи з 1993 - 1994 років, у країнах ЦСЄ відновилося економічне зростання, проте гострота соціальних проблем залишалася високою. Більше того, навіть при поліпшенні економічної ситуації оцінка населенням результатів ринкових реформ була низькою. За даними опитування в середині 90-х років, найкращим періодом у житті сім'ї 80-ті роки вважали 65 % респондентів Угорщини, 53 - Польщі, 56 - Словаччини і 35 -Чехії. Найгіршим періодом вважають нинішні часи 35 % опитаних в Угорщині, 34 - у Польщі, 32 - в Словаччині та 21 - у Чехії.
Зрозуміло, що на початок широких ринкових перетворень для населення всіх країн ЦСЄ були характерні високі соціальні очікування. Тим часом рівень життя в середньому в регіоні складає приблизно одну третину від середнього в ЄС. В цілому реальні доходи на одного зайнятого складали наприкінці 90-х років в Угорщині приблизно 80 % від рівня 1989 - 1990 років. У Чехії за весь період трансформації грошові доходи населення у співставних цінах знизилися на 10 %. У Болгарії в 1998 році реальна заробітна плата була на 58 % нижчою, ніж у дореформеному 1989 році, а реальна пенсія - на 69 % (у наступні два роки реальна зарплата зростала високими темпами, що дозволило підвищити реальні доходи населення на 3,4 % у 1998 та 2,2 % у 1999 році). В Румунії 1997 року реальна зарплата була меншою на чверть, а 1998 - знизилася
Loading...

 
 

Цікаве