WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Актуальні питання класифікації сучасного тероризму - Реферат

Актуальні питання класифікації сучасного тероризму - Реферат

стосунки" [11].
Вивчаючи праці В. Маллісона і С. Маллісона, Дж. Дуґарда, С. Аґровала, Ю. Дінстейна, Л. Кобрала та інших дослідників, не можна непомітити прагнення західних авторів підвести тероризм під категорію загальнокримінальних злочинів. За умови розширеного тлумачення сутності феномена сучасного тероризму деякі вчені пропонували навіть пов'язати його з "ірраціональною мотивацією" або інтересами користолюбців. Показовим у цьому плані є дослідження, проведене Ґ. Міньковським і В. Ревіним, які зазначають, що "традиційні визначення тероризму через політичні мотиви у вузькому розумінні (залякування населення, послаблення держави, примушення до певних дій або фізичне усунення політичних противників) заважає бачити справжні масштаби явища й адекватно програмувати та організовувати боротьбу з ним" [5]. "Ми вважаємо, - зазначають вчені, - що поняття тероризму охоплює і діяння з такою мотивацією, як корисливість, помста, екологічна конкуренція, ірраціональна мотивація психічно хворих людей тощо".
На підставі аналізу багатьох теоретичних розробок, сучасний тероризм можна класифікувати за низкою критеріїв.
За сферою дії тероризм може бути внутрішньодержавним і транснаціональним (міжнародним).
Внутрішньодержавний тероризм - це відкрите масове насилля з боку правлячої еліти, яка спирається на потугу державних інститутів. Цей вид тероризму пов'язаний з діяльністю як державних структур з протидії іншодуманню за допомогою насильства і насадження страху в суспільстві, так і з боротьбою опозиційних сил проти існуючого режиму, що має на меті зміну економічного чи політичного устрою своєї країни. Внутрішньодержавний тероризм характерний лише для певної країни і не виходить за її територіальні межі. Зародження такого виду тероризму історично пов'язано з Великою французькою революцією.
Розглядаючи питання внутрішньодержавного тероризму, не можна залишити без уваги події 1918 - 1920 років у Росії. Це був терор як державних структур, так і опозиції, що увійшов в історію під назвою "червоного" і "білого" терору. Як "червоний", так і "білий" терор не міг обійтися без катувань і знищення людей. За даними багатьох дослідників, втрати у громадянській війні 1918 - 1920 років склали 12 мільйонів чоловік. Причому, на власне військові втрати, за неточними даними, припадає лише близько 800 тисяч осіб [7]. Як свідчить історія, величезна кількість людей загинула і в роки сталінських репресій. Державний терор в епоху Й. Сталіна не йде в жодне порівняння з жертвами Французької революції - інша епоха, інший розмах...
Транснаціональний (міжнародний тероризм) визначається державним департаментом США як "тероризм, що зачіпає громадян і території більше, ніж однієї країни" [23]. Тероризм стає міжнародним, підкреслює Л. Моджорян [13], коли:
· як терорист, так і його жертви є громадянами однієї держави чи різних держав, але злочин вчинений за межами цих держав;
· терористичний акт спрямований проти осіб, захищених міжнародним правом;
· підготовка до терористичного акту провадиться в одній державі, а здійснюється в іншій;
· вчинивши терористичний акт в одній державі, терорист переховується в іншій, відтак постає питання про його екстрадицію.
З погляду належності суб'єктів терористичної діяльності до державної влади, тероризм поділяється на державний і недержавний. Різниця між ними полягає в тому, що державний терор є відкритим насильством з боку панівної еліти, що спирається на силу державних інститутів. Він є санкціонованим і має монополію на легітимність. Недержавний тероризм - це насильство і залякування, що використовуються терористичним угрупованнями, які або не беруть участі в діяльності державних органів, або протиставляють себе суб'єктам державної влади. Основною зброєю державного тероризму є репресії, тероризму недержавного - терористичні акти.
Державний і недержавний тероризм пов'язані між собою, взаємно провокують одне одного, однак ця взаємозалежність не є прямолінійною і не завжди реалізується на практиці.
Державний терор стимулює прояви недержавного тероризму, роблячи неможливими інші методи боротьби з існуючим політичним режимом; саме він жорстоко придушує будь-яку опозицію, нерідко цілком ліквідуючи й опозиційні терористичні угруповання.
З точки зору ідентичності суб'єктів терористичної діяльності, тероризм може бути етнічний і релігійний.
Суб'єктами етнічного тероризму є групи, чий статус визначається етнічною приналежністю. Цей різновид тероризму є прагненням до зміни форми державного устрою, державотворення чи досягнення часткових змін у становищі відповідних етнічних груп.
Прихильниками релігійного тероризму є терористичні організації, об'єднані приналежністю до однієї конфесії. Однією з причин виникнення тероризму на релігійному ґрунті є фундаменталізм, притаманний у різних формах усім світовим релігіям. Як свідчать дослідження, тероризм на релігійній основі виникає у випадку дискримінації певної релігійної групи.
За соціально-політичною спрямованістю розрізняють лівий і правий тероризм.
Лівий тероризм орієнтується на різні ліві соціально-політичні доктрини (марксизм, ленінізм, троцькізм, анархізм, маоїзм, кастроїзм тощо). Мішенню для лівих терористів стають представники панівної політичної еліти, державні чиновники, співробітники органів безпеки, банкіри, бізнесмени, незалежні фахівці (економісти, юристи, журналісти), що співпрацюють з урядом, функціонери проурядових політичних партій.
Ліві терористи створюють підпільні бойові організації, координують свою діяльність у міжнародних масштабах. Як правило, лівий тероризм активізується тоді, коли виникає внутрішня криза. Бойові організації лівих терористів діють, в основному, недовго. Виняток становлять партизанські формування Азійсько-Тихоокеанського регіону і Латинської Америки, що базуються в сільській місцевості, та угруповання в ФРН, які роками перебувають в "неактивному режимі".
Правий тероризм орієнтується на традиційні для нації політичні доктрини й цінності. Мішенню для нього є, насамперед, ліві та ліберальні політики й активісти профспілкового руху. Праві терористи рідше створюють спеціалізовані бойові організації, намагаючись діяти у вигляді секретних бойових груп легальних організацій праворадикального характеру.
За багатьох обставин виникає необхідність виокремлювати тероризм політичний, оскільки він надто часто спостерігається в суспільному житті. Такий тероризм розглядається і кваліфікується як форма політичного насильства, опозиційна діяльність екстремістських організацій або окремих осіб, метою яких є систематичне або одиничне використання насилля (або його загрози) для залякування урядів, населення тощо.
Політичний тероризм має власну класифікацію. За ідеологічними орієнтаціями виокремлюють правий (неофашистський, правоавторитарний) і лівий
Loading...

 
 

Цікаве