WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Актуальні питання класифікації сучасного тероризму - Реферат

Актуальні питання класифікації сучасного тероризму - Реферат


Реферат на тему:
Актуальні питання класифікації сучасного тероризму
Тероризм, як і будь-яке інше явище, має багато форм, що викликає потребу їх класифікації. Однак аналіз як вітчизняних, так і зарубіжних відповідних джерел свідчить, що на сьогодні загальноприйнятної класифікації не існує.
Одну з перших спроб систематизувати всю багатоманітність терористичних дій було здійснено на конференції з уніфікації кримінального права 1934 року в Мадриді, де вчені-правники зійшлися тільки на думці, що необхідно розрізняти тероризм "політичний" і тероризм "соціальний".
1970 року Міжамериканська комісія із захисту прав людини, розглядаючи проблему тероризму, дійшла висновку, що тероризм слід класифікувати, виходячи з мотивів суб'єкта терористичної діяльності, а саме: тероризм соціальний, політичний та ідеологічний [4].
Англійський дослідник П. Вілкінсон у своїй концепції класифікації тероризму виокремлював тероризм "революційний", коли діяльність терористів спрямовується на зміну політичної системи, "підреволюційний", коли тероризм спрямовується на певні зміни в межах існуючої політичної системи, та "репресивний" - у випадку, коли терористична діяльність окремої держави скеровувалась проти іншої держави або ж проти опозиції [20].
Американський фахівець з проблем тероризму Дж. Мотлі запропонував модель класифікації, за якою всі терористичні організації поділяються на дві великі групи: ліві та праві [6]. Представники лівої групи прагнуть докорінно перетворити існуючий соціальний лад - аж до знищення певного суспільства, використовуючи для досягнення своєї мети революційну ідею. Найхарактернішими представниками лівацького напряму є "Червоні бригади" (Італія), РАФ (ФРН) та їм подібні угруповання, що діють практично у всіх регіонах світу.
В останні роки стурбованість урядів низки країн викликає активізація борців з чинним державним устроєм на іншому фланзі політичного спектру - правому.
Йдеться про організації й угруповання фашистської орієнтації, насамперед у Європі. Міжнародні терористичні організації цієї групи добиваються більш прагматичних політичних цілей, наприклад, возз'єднання Північної Ірландіїз Ірландією, проголошення незалежності від США Пуерто-Ріко тощо.
Американські експерти виокремлюють і третю групу терористичних організацій [22]: вони пов'язані з виробництвом, доправленням в США та реалізацією на їх внутрішньому ринку наркотиків з країн Латинської Америки, Близького і Середнього Сходу, Південно-Східної Азії. Так званий наркотероризм нині перетворився на серйозну проблему для всього людства, насамперед для індустріально розвинутих країн.
В. Вітюк і С. Ефіров у книзі "Лівий" тероризм на Заході: історія і сучасність" пропонують таку класифікацію: державний терор і опозиційний тероризм; міжнародний і транснаціональний тероризм; терор за соціальною спрямованістю: соціальний, націоналістичний та релігійний [2].
Дослідник О. Крайнєв класифікує тероризм як політико-соціальний та політико-релігійний [8]. Ф. Форсайт вважає, що існує чотири різновиди тероризму: національний, одномірний, політичний, релігійний [17]. М. Денікер поділяє тероризм на програмовий, доброчесний, раціональний і патологічний. Л. Діспо виокремлює чотири види тероризму: тероризм держави лівих, тероризм держави правих, тероризм лівої опозиції і тероризм правої опозиції [3]. А. МакВілсон, досліджуючи терористичні феномени, зазначає, "...що найпильнішої уваги в останні три десятиріччя викликали у Західній Європі та Північній Америці прояви субверзивного, підривного тероризму - ультралівого чи іншого (етнічно-політичного, релігійно-політичного) походження" [21]. М. Стрміска стверджує: "...загальноприйнятої, раціонально обґрунтованої типології тероризму, на жаль, не існує. Нинішні спроби опрацювати таку типологію викликають вельми хаотичні враження. Значні вади були вже у спробі розрізнення революційного та субреволюційного тероризму як двох основних типів субверзивного терористичного насилля, однак ще більші проблеми виникли згодом, при розрізненні підтипів революційного та субреволюційного тероризму" [16].
Деякі дослідники дотримуються думки про наявність "одноразового тероризму", мета якого - підвищити договірний політичний потенціал певного угруповання в рамках вирішення однієї конкретної проблеми [19].
Визначається й такий вид тероризму, як "підривний", що здійснюється задля "збройної пропаганди", яка має продемонструвати усім потенційним союзникам, що збройна боротьба проти режиму можлива й доцільна [18].
К. Салімов зазначає, що у наш час особливого поширення набув кримінальний тероризм злочинних формувань; тобто, скоєння терористичних актів організованими та іншими злочинними групами для залякування або знищення конкурентів і впливу на державну владу з тим, щоб домогтися найліпших умов для своєї злочинної діяльності [14]. Особливу небезпеку, на його думку, становлять транснаціональні прояви тероризму. За визначенням К. Салімова, термін "транснаціональний" використовується для визначення потоків інформації, грошей, фізичних об'єктів, людей та інших матеріальних або нематеріальних засобів через державні кордони, при цьому хоча б один з суб'єктів цього процесу не представлений державою [15].
Російський дослідник В. Лунєєв говорить про особливе поширення "комерційного" та "ідеологічного" виду тероризму, відносячи до першого згаданий вже кримінальний тероризм, а до другого - традиційний тероризм на політичному, націонал-сепаратистському, релігійному ґрунті. Спостерігається становлення не менш небезпечного інформаційного тероризму [9].
В теоретичних напрацюваннях, здійснених російськими спецслужбами, зазначається: "...між державним терором та опозиційним тероризмом існує різниця, яка полягає в тому, що державний терор - це відкрите насилля з боку правлячих еліт, що спираються на міць державних інституцій, а опозиційний тероризм - це насилля та залякування, до якого вдаються опозиційні режимові угруповання. Головною зброєю державного терору є репресії, опозиційного тероризму - терористичні акти" [1].
Термін "державний тероризм" остаточно увійшов у науковий обіг після прийняття XXXIV сесією Генеральної Асамблеї ООН Резолюції "Про неприпустимість політики державного тероризму та будь-яких дій держав, спрямованих на підрив суспільно-політичного ладу в інших суверенних державах" [10].
Американські дослідники Р. Клайн і Й. Александер визначають "міжнародний тероризм" як "особливий різновид таємних воєнних дій". Р. Міллер стверджує, що міжнародну терористичну діяльність слід розглядати як "конфлікти малої інтенсивності".
На несумісність сутнісних характеристик "міжнародного тероризму", якими у своїй діяльності користуються навіть держдепартамент, федеральне бюро розслідувань та міністерство оборони США, звертає увагу Є. Ляхов у праці "Тероризм і міждержавні
Loading...

 
 

Цікаве