WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Євроатлантична інтеграція: реалії та перспективи - Реферат

Євроатлантична інтеграція: реалії та перспективи - Реферат

Албанія. Досвід попередніх розширень показав, що постсоціалістичним країнам набагато простіше вирішувати проблеми, пов'язані з набуттям членства, не поодинці, а узгоджено з іншими державами - потенційними кандидатами. На євроінтеграційному напрямку досить успішною свого часу була діяльність Вишеградської четвірки та Вільнюської десятки. Ефективно співпрацювали балтійські країни.
Необхідно активізувати зусилля з формування проукраїнського лобі серед країн-членів НАТО і ЄС. Нині Україна не має вЗахідній Європі союзників, які б беззастережно підтримували її євроінтеграційні потуги. З іншого боку, майже всі нові члени НАТО і ЄС, виходячи з політичних, історичних, економічних, культурних передумов, досить прихильно налаштовані до України та спроможні надавати їй підтримку. Вже зараз суттєву допомогу надають нам країни Балтії, Словаччина, Угорщина. Активним представником українських інтересів у Європі прагне стати Польща. Цікава пропозиція чеських фахівців: "У розширеному ЄС Чехія могла би служити незалежним посередником, чиї взаємини з Україною, на відміну від Польщі чи Угорщини, не заплямувалися в минулому. Навпаки, Чехія має добру славу в Україні" [10].
Вкрай проблематичними будуть перспективи євроатлантичної інтеграції без подальшої нормалізації взаємин з США, вплив яких на діяльність і НАТО, і ЄС неможливо переоцінити. США спроможні надати вагому, якщо не вирішальну підтримку Україні, особливо щодо членства в Альянсі. Водночас треба суттєво поліпшити політичне й економічне співробітництво з потужними країнами "старої Європи" - Великою Британією, Італією, Німеччиною і Францією.
Важливим фактором успішної реалізації євроатлантичної стратегії України є інтенсифікація співробітництва в рамках ГУУАМ. При всій суперечливості діяльності цієї організації в попередні роки, подальший розвиток її може суттєво зміцнити позиції України на міжнародній арені, поліпшити євроінтеграційні перспективи. Співпраця в рамках ГУУАМ знаходить підтримку з боку США, які розглядають діяльність цієї організації як важливий фактор захисту власних інтересів у Чорноморсько-Каспійському регіоні.
Взаємини з РФ мають бути остаточно підпорядковані курсу України на євроатлантичну інтеграцію. Події останніх років, пов'язані, зокрема, з конфліктом навколо Тузли, мають остаточно розвіяти ілюзії стосовно можливості ефективної співпраці в рамках різного роду пострадянських організацій під патронатом РФ. Росія продовжує вибудовувати власну модель зовнішньої політики, базовану на жорсткому прагматизмі, застосуванні силових важелів впливу та ігноруванні національних інтересів сусідів.
Ідея європейської інтеграції України разом з Росією видається абсолютно безперспективною. Дж. Шерр, наприклад, переконаний, що коли Україна координуватиме свою європейську політику з Росією, то результат буде невтішним як для Росії, так і для України [11]. Отже, Україні надзвичайно важливо перевести відносини із своїм північним сусідом на прагматичну основу двостороннього співробітництва в економічній сфері при безумовному домінуванні політики євроатлантичної інтеграції.
Багато запитань викликає інституційне забезпечення євроінтеграційного процесу. Велика кількість створених в Україні органів, що відповідають за його реалізацію, не забезпечує якісної та всеохоплюючої роботи. Крім того, чітко не окреслено сфер відповідальності цих інституцій [12]. Політика євроатлантичної інтеграції не стала пріоритетним напрямком діяльності для всіх без винятку органів виконавчої влади, слабо координуються зусилля міністерств і відомств. Це засвідчує, зокрема, підготовка Цільового плану Україна - НАТО на 2003 рік, у якому багато заходів були формальними. Цільовий план на 2004 рік затвердили тільки наприкінці березня поточного року.
На думку автора, необхідно створити Міністерство євроатлантичної інтеграції України - своєрідний координаційний центр у системі органів виконавчої влади для вирішення питань, пов'язаних з реалізацією відповідного курсу. Варто запровадити посаду віце-прем'єра з питань євроатлантичної інтеграції, звільнивши від виконання відповідних обов'язків першого віце-прем'єра - куратора економічного блоку уряду.
На жаль, не вельми ефективною структурою зарекомендувала себе Державна рада з питань європейської та євроатлантичної інтеграції. Оскільки євроатлантичну інтеграцію проголошено зовнішньополітичним пріоритетом держави, то координацію заходів, спрямованих на реалізацію стратегічних цілей державної політики щодо забезпечення входження України в європейський політичний, економічний, безпековий і правовий простір, доцільно покласти на конституційний орган - Раду національної безпеки та оборони України. Адже, відповідно до Статті 107 Конституції, "Рада національної безпеки та оборони України координує і контролює діяльність органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони" [14]. Це дозволить уникнути дублювання функцій і підвищить ефективність державної політики на зазначеному напрямку.
Стратегія євроатлантичної інтеграції потребує активного законодавчого забезпечення. Ухвалений у червні 2003 року Закон "Про основи національної безпеки України" (його стаття 6 передбачає "інтеграцію України в європейський політичний, економічний, правовий простір та в євроатлантичний безпековий простір" [15]), переважно декларативний, не визначає чітких завдань, процедур та механізмів реалізації євроатлантичної інтеграції. Треба розробити й інші законодавчі акти, такі як Стратегія національної безпеки України, Основи зовнішньої політики України тощо. Прискорене прийняття цих документів у новій редакції, відображення в них євроатлантичної інтеграції як головного фактора національної безпеки і ключового пріоритету зовнішньої політики, визначення чітких процедур і механізмів реалізації євроінтеграційної стратегії гарантуватимуть незворотність європейського вибору, посилять сприйняття України світовою спільнотою як прогнозованого партнера.
Великий обсяг роботи передбачає процес адаптації українського законодавства до стандартів Євросоюзу, оскільки договірно-правовий доробок ЄС, відомий як acquis communautaire, містить понад 80 тисяч сторінок тексту й охоплює майже всі сфери внутрішньої компетенції держав [16].
Серйозним гальмом євроатлантичної інтеграції є незадовільний соціально-економічний стан країни. Після 1991 року сталося безпрецедентне зниження обсягів виробництва. За основними показниками соціально-економічного розвитку Україна суттєво відстає від постсоціалістичних країн, які вступили до НАТО і ЄС 2004 року. Склалася вкрай несприятлива структура української економіки, мізерний загальний обсяг іноземних інвестицій. Приватизація проводилася в інтересах кількох кланово-олігархічних угруповань, а ці інтереси майже ніколи
Loading...

 
 

Цікаве