WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Історична рефлексія поняття „громадянське суспільство” та його філософська еволюція - Реферат

Історична рефлексія поняття „громадянське суспільство” та його філософська еволюція - Реферат

поняття громадянського суспільства розглядалося в межах класичної (від Дж. Локка до К. Маркса) парадигми. Відтак домінувала ідея самоподолання громадянського суспільства з ослабленням класової боротьби. Дещо інший погляд на громадянське суспільство як на умову підтримку демократії у ринкових умовах постулював А. де Токвіль.
Новий імпульс теорії громадянського суспільства одержали з розгортанням національно-визвольної боротьби (коли державні структури репрезентують інтереси іншої країни, а не власного народу), а також у зв'язку із загрозою тоталітаризму (коли уряд вчиняє репресії проти власного народу і руйнує сферу приватності).
Інтерес до громадянського суспільства в країнах комуністичної диктатури в 1970-х роках, на думку А. Карася [10], призвів, насамперед, до розриву з марксизмом. Значний крок у цьому напрямі зробив чеський історик-дисидент Я. Тесарж у самвидавчому есе, в якому він пов'язав прихід до влади тоталітарних режимів з недорозвиненими структурами громадянського суспільства. Я. Тесарж вважав, що демократія й авторитаризм бувають історично сумісними. В кризових ситуаціях демократичні гасла на зразок "вся влада радам" сприяють поширенню політичної демагогії і слугують містком для встановлення диктатури. Лише розвиток громадянського суспільства є, на його думку, надійним запобіжником диктатури.
В. Гавел, який разом із Я. Тесаржем та іншими діячами підписав "Хартію 77", не випадково вважав основною потребою утворення нових громадянських організацій "життям за правдою". Він вживав поняття громадянського суспільства у взаємозв'язку з ідеєю "антиполітичної" активності. В ній В. Гавел вбачав засіб реконструкції посткомуністичної соціальності в напрямі емансипації суспільства від політичної всепроникності. Отже, йшлося про суспільно-політичний досвід у межах центрально-східного регіону, що відрізнявся від Західної Європи глибоким незадоволенням реаліями державного соціалізму, запровадженого винятково політичними інструментами. В есе "Сила безсилих" (1978 р.) В. Гавел обгрунтував концепцію "антиполітики", що забезпечила теоретичне віднайдення засобів для демократичної опозиції у всій підкомуністичній Європі. Джерела спротиву тоталітаризмові він вбачав у "дополітичній" сфері індивідуального розуму, моралі, свідомості, вартостей життя, приватності, де людина прагне бути сама собою. Мета "жити за правдою" переростала в "політику правди" і набувала сутнісного соціального значення.
Слід зауважити, що аналогічні думки про значення правди в громадянській активності висловлював свого часу й Т. Масарик. В. Гавел лише наголошував, що розуміння суті політичної активності має бути узгоджене із засадами людської екзистенції, бо найзначніші соціальні зміни випливають з індивідуальних відносин, а не просто із загальновідомих політичних концепцій. "Органічні, значні й довготривалі зміни на краще... не можуть більше бути наслідком перемоги жодної традиційної політичної концепції. Більше, аніж будь-коли, такі зміни мають виходити з людського існування, з фундаментальної перебудови позиції людей у світі, їх ставлення до самих себе і одне до одного, ставлення до універсуму... Краща система автоматично не принесе кращого життя. Навпаки, правда у протилежному: лише створюючи краще життя, можна розвинути ліпшу систему" [11].
Дещо пізніше в есе "Політика і сумління" В. Гавел пов'язав ідею "антиполітичної політики" та активності громадянського суспільства з філософським концептом "життєвого світу" (Lebenswelt) як царини, де відбувається природний поділ між добром і злом і де формується вимога відповідальності в публічній і політичній активності. Неполітична громадянська активність має бути справою кожної людини, а не лише професійних політиків і партійних діячів. "Правда" має бути основою практикування "антиполітичної" поведінки; вона проростає знизу, виходить "із глибини серця, а не з дисертації чи тези" [12].
Новий етап розвитку громадянського суспільства об'єднаної Європи, на думку А. Карася [13], заново актуалізує проблему розмежування економічної влади від політичної. Усвідомлення такої необхідності складалося одночасно з розвитком громадянського суспільства в Європі і стало чи не найважливішим чинником демократичного соціального поступу, внаслідок якого мали усуватися можливості економічного збагачення засобами політичної влади. Це був шлях громадянського контролю над владою й усунення олігархічного капіталу, що пов'язувався з позапублічною ініціативою й криміналітетом. Саме тут (у демонтажі політичних можливостей для зростання олігархії) полягає головна проблема сучасного політичного, економічного й соціокультурного розвитку України як незалежної держави. На жаль, в роки державної незалежності шлях до фінансово-приватного збагачення через здобуття політичної влади став майже нормою.
Еволюція західного типу соціальності пов'язана з громадянським суспільством у кількох головних іпостасях, а саме: у забезпеченні індивідуальної і соціальної свободи, поширенні природних засад довіри серед громадян національної держави та можливостях солідарності і взаємодоповнення між вільними людьми. Практика здійснення громадянського суспільства була водночас практикою закріплення вільного ринку з гарантією недоторканності права на приватну власність та конституційним встановленням громадянських прав людини.
Щодо розвитку "органічних" чинників інтеграції різнорідного населення в консолідовану спільноту, то до них належать потреба і можливість добровільного об'єднання людей в групи, організації, клуби, спілки, асоціації, корпорації, партії тощо за умов невтручання державно-урядових інстанцій. Розвиток суспільства в цьому напрямі обумовлюєстворення широкої мережі неурядових організацій, дуже важливими серед яких є організації з неприбутковою активністю.
Однак консолідована спільнота з різнорідних груп - часто не лише з протилежними, але й з ворожими інтересами - сама по собі не складається. Процесом, необхідним для солідарності й довіри між мільйонами громадян, постає формування національної ідентичності. Тому становлення громадянського суспільства в західній Європі було тривалим процесом розбудови нації з "поступовою інтеграцією етнічної різноманітності в єдину національну ідентичність з спільною для неї територією, економічною, законодавчою, освітньою та культурною системами й історичною пам'яттю. Центральними для такого процесу стали особливості мовної асиміляції і соціальної мобілізації, а також (значно пізніше) масова освіта й результат впливу засобів масової інформації" [14].
Література:
1. Карась А. Філософія громадянського суспільства в класичних теоріях і некласичних інтерпретаціях. - С. 11 - 51.
2. Варывдин В. А. Гражданское общество. // Политическая энциклопедия. М.: Мисль, 2000. - С. 292.
3. Рауш Г. Марсилій. // Класики політичної думки. - К.: ВК ТОВ "Тандем", 2002. - С. 127.
4. Карась А. Філософія громадянського суспільства в класичних теоріях і некласичних інтерпретаціях. - С. 52 - 98, 99 - 148.
5. Карась А. Філософія громадянського суспільства в класичних теоріях і некласичних інтерпретаціях. - С. 149 - 179.
6. Кант И. Об изначально злом в человеческой природе. // Кант И. Сочинения: В 6-и тт. - Т. 5. - М.: Мысль, 1965. - С. 5 - 57.
7. Кант И. Критика практического разума. // Кант И. Основы метафизики нравственности. Критика практического разума. Метафизика нравов. - СПб .: Наука, 1995. - С. 121 - 258.
8. Маркс К. До критики гегелівської філософії права. // Маркс К., Енгельс Ф. Твори. - Т. 1. - К., 1976.
9. Карась А. Філософія громадянського суспільства в класичних теоріях і некласичних інтерпретаціях. - С. 314 - 357, 282 - 313.
10. Карась А. Філософія громадянського суспільства в класичних теоріях і некласичних інтерпретаціях. - С. 373 - 374.
11. Havel V. The power of the powerless. // The power of the powerless: Citizens against the State in the Central-Eastern Europe. - N.-Y.: Armonk, 1985. - P. 52
12. Havel V. Politics and Concience. // Havel V. Open letters. - London: Ed. P. Wilson, 1992. - P. 271.
13. Карась А. Філософія громадянського суспільства в класичних теоріях і некласичних інтерпретаціях. - С. 376 - 377.
14. Seligman A. The Idea of a Civil Society. - Princeton, New Jersey: Princeton University Press, 1992. - P. 160.
15. www.politik.org.ua
Loading...

 
 

Цікаве