WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Ісламський фундаменталізм як політична доктрина - Реферат

Ісламський фундаменталізм як політична доктрина - Реферат

справедливості.
Прихильники фундаменталізму закликають очистити іслам від пізніших нашарувань, відновити його в первісній чистоті. В цьому вони відрізняються від консерваторів, які вважають, що треба залишити іслам таким, який він є, та від модерністів, котрі прагнуть змінити його, поставити на службу модернізованим секуляриським системам, як аргументацію їх легітимності, шляхом додавання нових положень до релігійних догм і перетлумачення старих. Сутність фундаменталістської ідеї зводиться до твердження, що іслам - це всеохопна світова доктрина, єдиний шлях порятунку для всього людства. Сутність фундаменталізму полягає в тому, що для розуму основи віри є недосяжні. Головне завдання фундаменталізму - захист віри, тому він і асоціюється з необхідністю виконання цього обов'язку.
З іншого боку, фундаменталісти не закликають до повної реставрації минулого, а прагнуть до перетворення сучасності, і власне релігійний елемент відіграє в цьому прагненні службову роль. Сучасний іслам поступово набуває рис, притаманних більше політичній ідеології, ніж релігії. Характерними рисами ісламського фундаменталізму як ідейно-політичної течії є: вимога тотальної ісламізації всіх аспектів життя мусульманських країн, суворе дотримання коранічних приписів, норм шаріату. Однак, на думку фундаменталістів, обгрунтованість введення ісламської форми правління полягає навіть не стільки в універсальності норм шаріату для значної частини мусульманських суспільств, стільки в його альтернативності законодавству, яке приймається згідно із західним шляхом розвитку. Крім того, вони наголошують на життєвості принципів "умми" (мусульманської громади), яка, незалежно від національної та культурної приналежності, об'єднує всіх правовірних.
Суттєвою рисою доктрини ісламського фундаменталізму є також пропаганда економічного та ідеологічного ізоляціонізму мусульманського світу. В межах цієї ідеології критикуються існуючі мусульманські соціально-політичні системи і уряди. В цілому фундаменталісти стоять на антизахідних позиціях, несприйнятті будь-яких західних суспільних моделей, західної культури. Антизахідні мотиви в ідеології фундаменталістів мають важливе пропагандистське значення. Усі проблеми, які існують в сучасному мусульманському світі, зручно пояснювати негативним впливом привнесення західних моделей розвитку в традиційні суспільства Сходу. У порівнянні з цим істинно ісламський шлях розвитку виступає як переконлива і приваблива перспектива для всього суспільства. Звичайно, критичний погляд на такі положення ісламізму знаходить утопічні риси цієї ідеології. Але, як відомо, риси міфологічності і утопічності властиві взагалі будь-якій ідеології. Без них вона не була б життєздатною.
Разом із тим, аналізуючи еволюцію поглядів мусульманських політичних рухів, російський дослідник М. Піотровський відзначав появу нових рухів, "консервативних за сутністю, але таких, що вдало поєднують мусульманські політичні традиції з перебудованими в мусульманському стилі західними принципами та ідеями" [3, с. 17]. На його думку, така тенденція властива лише тій частині фундаменталістів, які під тиском політичних обставин прагнуть розширити свою соціальну базу, але при цьому зберігають відданість основним положенням "відродженої" політичної доктрини.
Слід зазначити, що в сучасному світі складно знайти цілісні культури, які можна було б віднести до винятково фундаменталістських, скоріше йдеться про певні субкультури. Отже, явище ісламського фундаменталізму не становить єдиної світоглядної системи, а є переважно конгломератом різних теорій, які поєднуються спільністю деяких первісних настанов і спільними поглядами на сучасний світ.
Фундаменталіські течії логічно диференціювати, виходячи з їх релігійно-громадської належності й ідеології, бо практична діяльність різних груп досить мінлива й зумовлюється загальною політичною ситуацією в певній країні й тактичними міркуваннями лідерів різних рухів. Під релігійно-громадською належністю розуміється, зокрема, належність до сунітської чи шиїтської гілки ісламу. Це багато в чому визначає деталі політико-ідеологічної програми, орієнтацію зовнішніх контактів та форми діяльності.
Варто зауважити, що розбіжності, котрі визначаються різною релігійно-громадською приналежністю, не мають абсолютного характеру. Суніти і шиїти проживають разом, в межах однієї держави, а релігійно-політичні організації, що репрезентують їхні інтереси, часто функціонують у взаємозв'язку і співпраці.
В рамках сучасного фундаменталізму існують також певні ідеологічні відмінності. Виокремлюють два головних підтипи: поміркований і екстремістський. Головним критерієм, що їх розділяє, є принцип такфіру - звинувачення в зневірі.
Помірковані фундаменталісти вважають вестернізованих, включених у процес модернізації мусульман, правовірними, хоча й грішними, а право на такфір визнають лише за державою. Екстремісти ж упевнені, що ті, хто позитивно сприймає модернізаційні стратегії перетворень за зразком західних країн, втратили право зватися мусульманами і стали невірними (кафірами). Тому більшість існуючих на Сході суспільств оцінюється екстремістами як антиісламські. Право ж на такфір вони визнають за окремими групами і навіть за кожним "справжнім" мусульманином.
В цілому, відродження ісламського фундаменталізму, яке гостро проявилося на межі 1970 - 1980-х років, є комплексом процесів, пов'язаних з посиленням політичної ролі ісламу в суспільному житті мусульманських країн. З одного боку, це явище не постає якісно новим феноменом ні в історичному, ні в політичному плані. Протягом усього історичного розвитку ісламська цивілізація зазнавала певного впливу політичних сил фундаменталістської орієнтації.
З іншого ж боку, активізація ісламського фундаменталізму саме як домінуючої ідеології має конкретну основу історичного характеру, яка визначається традиційними соціально-економічними відмінностями між західним і східним суспільством. Сучасний ісламський фундаменталістський рух відзначається більшим ступенем активності і впливовості як всередині ісламських країн, так і на міжнародному рівні.
Російський дослідник К. Поляков зазначає: "Cлід визнати, що в останній чверті ХХ ст. ісламським фундаменталістам вдалося використати невдоволення частини населення для розширення свого ідеологічного впливу. Їхня соціальна база сформувалася багато в чому завдяки специфічній ролі ісламської релігії в політичному житті Сходу" [4, c. 14].
Політологи, відзначаючи різницю між суспільним устроєм у "християнському" і "мусульманському" світі, роблять наголос на тому, що "іслам як релігійна доктрина і форма соціальної організації завжди відігравав на мусульманському Сходітрохи іншу роль, ніж християнство в Європі. Він заповнив усі клітини мусульманського суспільства, визначив характер економічних відносин і форми політичної організації, соціальну структуру, культуру і побут правовірних. Духовне життя в мусульманських країнах плине в рамках ісламу і є ісламським як за своєю сутністю, так і за формою. Для мусульманина виступити проти ісламу означає виступити проти всього, що є в житті і в суспільстві, тобто протиставити себе цьому суспільству, опинитись поза ним, поза його законами" [5, с. 465].
Крім релігійних та історичних передумов, розвиток фундаменталістських тенденцій у
Loading...

 
 

Цікаве