WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Інфокомунікаційні технології та розвиток громадянського суспільства - Реферат

Інфокомунікаційні технології та розвиток громадянського суспільства - Реферат

широкий і надзвичайно швидкий доступ до різних джерел інформації, Інтернет змінює повсякденне життя мільйонів людей, скорочує просторові і часові обмеження людської активності. І в цьому розумінні він, без перебільшення, здійснює "соціальну революцію".
Чи можна спробувати перебороти кризу, яку переживає громадянське суспільство, за допомогоюІнтернету? Чи здатний Інтернет стати фактором соціальної і політичної модернізації? Чи пощастить технологічній революції в короткі терміни трансформувати політичні інститути? Чи зможе Інтернет стати джерелом нових моделей взаємодії суспільства і держави?
З точки зору прихильників комунітарної теорії, фізична дистанція більш не обмежує можливостей формування і функціонування людських спільнот. Такий знавець Інтернет-технологій, як Х. Рейнгольд, формулює цю думку так: "Громада" виникає, коли люди спілкуються одне з одним за допомогою Мережі досить довго, щоб розвинути стійкі взаємини. При цьому Мережа звільняє цей процес громадського устрою від географічних обмежень. Саме це вивільнення громади з пут географічних кордонів дозволяє розширити межі локальних громад до національного й інтернаціонального масштабу [17].
Дослідники розрізняють інструментальну роль Інтернет-технологій, що відкривають нові можливості для відродження існуючих, реальних громад і формування "віртуальної громади", яка не має аналога в реальному світі, а зароджується і розвивається тільки в межах кіберпростору. Є безліч прикладів, як Інтернет зумів активізувати міські, місцеві громади, підвищити інтерес людей до громадського життя. У Клівленді (США) ще 1986 року утворилася громадська мережа, яка стала взірцем при створенні мережі в Санта-Моніці (Каліфорнія), Сіетлі, Філадельфії та в інших містах. Цей досвід нині використовується в країнах Європи та Азії.
Сенс таких комунальних ініціатив у тім, що без них неможлива активна й осмислена участь громадян у суспільному житті. Комунальна ініціатива вирішує проблему тимчасових обмежень завдяки асинхронній природі мережевих комунікацій: користувачі можуть у зручний для себе час поставити запитання й одержати відповідь від депутатів та працівників місцевих органів влади.
Яскравим прикладом громадської ініціативи з використанням Інтернету може бути американська мережа Cіvіc Practіces Network (CPN). Вона поєднує зусилля ініціативних громадян і активістів низових організацій, які переймаються певними проблемами (профілактика злочинності, наркоманія, створення робочих місць, подолання безробіття тощо). Прихильники такого використання Інтернет-технологій вважають їх ефективним інструментом для виконання традиційних функцій громадянського суспільства.
Завдяки Інтернету житель будь-якого віддаленого села чи провінційного містечка одержує можливість почуватися громадянином світу. Як відзначає В. Кувалдін, революційні зміни у сфері інформаційних технологій сприяють глибокій трансформації всієї системи соціальних зв'язків індивіда, розкріпаченню особистості, її звільненню від "твердої прив'язки до певного середовища" та відкриттю безпрецедентних можливостей вибору життєвих стратегій [19].
Безумовно, можна погодитися з дослідниками, які вважають, що завдяки рефлексії інформаційно-комунікативна діяльність є універсальним інструментом самоорганізації взаємодії індивідів. Передача суб'єктові будь-якої інформації може стати актом управління, бо дуже часто прямо вимагає від нього певних дій. При цьому поведінка суб'єкта здається незалежною - він чинить ті чи інші дії ніби з власної волі, залишається формально вільним у вчинках, не втрачає цілком зв'язків з реальністю. Однак у нього виникають труднощі з відмежуванням власних інтересів і цілей від отриманої інформації, що робить його поведінку до певної міри керованою. Адже зовнішня інформація домінує над його інтересами і цілями, змушує неусвідомлено діяти проти власної волі. У цьому випадку механізм психологічного впливу заснований на неможливості повторного огляду чи одержання додаткової інформації. Віртуальна інформація, що скеровує дії суб'єкта, виступає як програма його діяльності, котра за визначенням є самостійною.
Не можна не враховувати й значення інформаційних технологій та Інтернету в розвитку культури: світові її досягнення максимально наближаються до широких мас. Багато найбільших музеїв світу мають сайти в глобальній комп'ютерній мережі; драматичні спектаклі, симфонічні та естрадні концерти передаються по Інтернету і стають доступними глядачеві в режимі реального часу в будь-якій точці планети. В розвинених країнах музеї та бібліотечні установи майже цілком комп'ютеризовані.
"Віртуальний вимір" у практиці самоорганізації громадянського суспільства
Перваги Інтернету, особливо пов'язані з його використанням у політичному процесі, усвідомили такі важливі сегменти громадянського суспільства, як ЗМІ та громадські організації і рухи. Від розсилання передплатних аркушів ЗМІ досить оперативно перейшли до багатофункціональних інформаційних ресурсів. В Інтернеті з'явилися он-лайнові стрічки новин, що створили конкуренцію оф-лайновим агенціям новин, та версії провідних друкованих видань. Як відзначають фахівці, кількість ЗМІ в Інтернеті величезна, однак прогнозується, що найближчим часом поменшає кількість політичних замовлень (відомо, що Інтернет "завдяки" деяким скандальним сайтам заслужив репутацію "вбивці авторитетів", "смітника" тощо. Очікується й переорієнтація з висвітлення політичних проблем на культурні та освітні проекти.
Можна припустити, що Інтернет був би корисним ресурсом для некомерційних організацій (НКО), яких в Україні кілька тисяч. Однак, як засвідчує практика, вони "Велику павутину" належно не використовують. Це дає підстави вважати, що структури громадянського суспільства в Україні дуже слабкі. Некомерційні організації хоч і мають свої сайти, але вони здебільш нагадують "візитні картки". Не було проведено жодної масштабної громадської акції, у якій би Інтернет використовували як робочий інструмент.
Досвід свідчить, що такий важливий сегмент громадянського суспільства, як політичні партії, теж вкрай неефективно використовує можливості Інтернету. Тим часом Інтернет може значно підвищити роль первинних організацій, які за допомогою електронних електоральних процедур могли б брати участь у формуванні внутрішньої і зовнішньої політики партії. Використовуючи можливості Інтернету, політичні партії можуть рекрутувати до своїх рядів користувачів Мережі, активних у політичному сенсі.
Яскраві приклади інтернет-активності політичних партій можна бачити у Західній Європі та США. Так, у США в політичному житті Інтернет почали застосовувати з кінця 1990-х років, зокрема під час президентської кампанії 1996 року. Web-сайти кандидатів являли собою електронні публікації, з яких можна було одержати біографічну інформацію і довідатися
Loading...

 
 

Цікаве