WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Інституціалізація молодіжного руху України - Реферат

Інституціалізація молодіжного руху України - Реферат

молодіжної політики", від 6 жовтня 1999 року "Про першочергові заходи щодо реалізації державної молодіжної політики та підтримку молодіжних громадських організацій", від 29 березня 2001 року "Про додаткові заходи щодо реалізації державної молодіжної політики", від 22 листопада 2001 року "Про Всеукраїнську студентську раду"; Постанови Кабінету Міністрів України: від 22 серпня 1996 року "Про сприяння діяльності Українського національного комітету молодіжних організацій", від 29 березня 1998 року "Про Комплексні заходи Кабінету Міністрів України щодо реалізації державної молодіжної політики в Україні ("Молодь України"), від 18 червня 1999 року "Про стан реалізації державної молодіжної політики", від 25 липня 2002 року "Про затвердження Порядку проведення конкурсу проектів програм, розроблених громадськими організаціями, стосовно дітей, молоді, жінок та сім'ї" та ряд інших.
Створено систему державних органів, які опікуються вирішенням проблем молоді, в тому числі й молодіжного руху. На рівні центральних органів державної влади механізм формування та здійснення молодіжної політики включає Національну раду з питань молодіжної політики при Президентові України, Комітет Верховної Ради України з питань молодіжної політики, фізичної культури, спорту і туризму, Міністерство України у справах сім'ї, дітей та молоді. До вирішення питань державної молодіжної політики залучаються й інші органи центральної виконавчої влади. Відповідні структури створені на обласному та районному рівнях.
Необхідно відзначити, що український молодіжний рух пройшов складний шлях співпраці між громадськими молодіжними і дитячими організаціями та державними органами. Починався він з того, що на початку 90-х років більшість новоутворених організацій не визнавали або були в опозиції до існуючої на той час влади. Так, у перших числах серпня 1991 року у політичній резолюції II СКУМО було записано: "Український народ може запосісти владу і суверенітет нації лише у своїй, нововідвойованій, самостійній та соборній державі, а не у насильно встановленому із Москви державному утворенні" [13, c. 118]. З набуттям незалежності більшість новоутворених організацій хоча й насторожено, але поступово поміняли своє ставлення до органів влади.
З кожним роком співпраця органів державної влади з громадськими молодіжними та дитячими організаціями поглиблювалася, поступово зникала взаємна недовіра. Були, звичайно, певні проблеми в їх стосунках і в середині та наприкінці 90-х років. Так, особливо гострий конфлікт між УНКМО та Державним комітетом молодіжної політики, спорту і туризму України виник 2001 року. Проте молодіжні організації нині не заявляють про свою опозицію до державних органів у цілому, а критикують дії певних державних службовців, ігнорування ними Указів і доручень Президента України в галузі молодіжної політики.
Необхідно підкреслити, що такі "ідилічні" стосунки не завжди на користь молодіжному рухові. Адже норми, стандарти, зразки поведінки, які проголошують державні органи для молоді (підтримка злагоди в суспільстві, реалізація ринкових реформ, співпраця з усіма політичними силами і громадськими формуваннями, розвиток у молоді почуття відповідальності за суспільні справи, почуття патріотизму тощо), не завжди, м'яко кажучи, відповідають потребам, інтересам, ціннісним орієнтаціям молодих людей. Певний протест у них інколи виникає й тоді, коли держава починає їм диктувати умови співпраці.
Проте громадські молодіжні та дитячі об'єднання, незважаючи на всі перепони, поступово зміцнюються, розширюються, перетворюючись на невід'ємну складову структур самоорганізації суспільства. І загалом молодіжний рух все активніше заявляє про себе в алгоритмі суспільного життя країни як інструмент формування та реалізації молодіжної політики, яка здійснюється як в інтересах молодих громадян, так і суспільства в цілому.
Література:
1. Послання Президента України до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2002 році. - К.: Інформаційно-видавничий центр Держкомстату України, 2003. - 478 с.
2. Мэй К., Купер Э. Персональная идентичность и социальное изменение: некоторые теоретические размышления // РЖ: Социальные и гуманитарные науки: отечественная и зарубежная литература. Социология. Серия ІІ. - 1996. - № 3. - С. 73 - 79.
3. Тоффлер Е. Третя хвиля / Перекл з англ. А. Євса. - К.: Вид. дім "Всесвіт", 2000. - 430 с.
4. Нуриев Р. Институционализм: вчера, сегодня и завтра. Вступительная статья к "Институциональной экономике". Учебное пособие / А. Олейник. - М.: Инфра, 2000. - 320 с.
5. Див.: Ильинский И. М. Молодежь и молодежная политика. Философия. История. Теория. - М.: Голос, 2001.- 696 с.; Ковалева А. И., Луков В. А. Социология молодежи: Теоретические вопросы.- М.: Социум, 1999.- 351 с.; Волков Ю. Г., Добреньков В. И., Кадария Ф. Д., Савченко И. П., Шаповалов В. А. Социология молодежи: Учебное пособие.- Ростов-н/Д.: Феникс, 2001.- 576 с.
6. Див.: Литвин В. Гражданское общество: мифы и реальность // Зеркалонедели. - 2002. - 26 січ.; Литвин В. Громадянське суспільство: нові образи, старе бачення. - День.-2002 - 28 лют.
7. Паламарюк О. Вболівальники субкультур. Неформальні групи як втеча від реального життя? - День. - 2003. - 29 серп.
8 - Виховання національно свідомого, патріотично зорієнтованого молодого покоління, створення умов для його розвитку як чинник забезпечення національних інтересів України: інформаційно-аналітичні матеріали / Кол. авторів: В. А. Головенько та О. О. Яременко (керівники) та ін.- К.: Державний ін-т проблем сім'ї та молоді, 2003. - 191 с.
9. Нормативно-правова база діяльності громадських молодіжних організацій /Редкол.: В. П. Банах, С. В. Зелінський, А. Г. Зінченко та ін.- К.: Четверта хвиля, 2001.- 388 с.
10. Державна доповідь про становище дітей в Україні за підсумками 2002 року / Кол. авторів: Ж. В. Петрочко та О. О. Яременко (керівники) та ін. - К.: Державний ін-т проблем сім'ї та молоді, 2003. - 232 с.
11. Report on youth policies in Spain.- Madridt: Instituto de la Juventud, 2000.- 215 р.
12. Підраховано за матеріалами дослідження "Молодіжний рух в Україні - 2002: Довідник", проведеного Державним інститутом проблем сім'ї та молоді впродовж 2002 р.
13. Нове покоління незалежної України (1991 - 2001 роки): Щорічна доповідь Президентові України, Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України про становище молоді в Україні (за підсумками 2001 р.) / Кол. авторів: В. А. Головенько та О. О. Яременко (керівники) та ін..- К.: Державний інститут проблем сім'ї та молоді, 2002.- 211 с.
14. Молодежные и детские общественные объединения: проблемы преемственности деятельности и исследований. Сборник докладов и выступлений.- М.:Логос, 2002.- 252 с.
15. Головенько В. А. Український молодіжний рух у ХХ столітті: історико-політологічний аналіз основних періодів.- К.: А.Л.Д., 1997.- 160 с.
16. Про становище молоді в Україні (за підсумками 1998 року): Щорічна доповідь Президентові України, Верховній Раді Україні, Кабінету Міністрів України /О. М. Балакірєва, О. А. Ганюков, В. А. Головенько та ін.- К.: PrintXPress, 1999.- 151 с.
17. Литвин В. Гражданское общество: мифы и реальность // Зеркало недели. - 2002. - 26 січ.
18. Апресян Р. Г. Диллемы благотворительности // ОНС.-1997.- № 6.-С. 56 - 67.
19. Мазурін М. "Дорослі" проблеми. Молодіжні ЗМІ в пошуках стандартів. - День. -2003. - 2 лип.
20. www.politik.org.ua
Loading...

 
 

Цікаве