WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Інститут президентства: походження та сутність феномена - Реферат

Інститут президентства: походження та сутність феномена - Реферат

українськими дослідниками сутності такого явища, як напівпрезидентська республіка. Найперше звернемо увагу, що саме поняття напівпрезидентська республіка дехто з науковців вважає таким, що "не зовсім вдало" [23] відбиває суть явища. Тут можна заперечити, скориставшись аргументом Дж. Сарторі: слово "напів-" (вживається переклад з латини) означає "половину", тобто напівпрезидентська форма правління є саме "половиною" від президентського правління - заміною моноцентристської структури влади на "подвійну" [24]. Інша "половина" влади належить, як вже зазначалося, прем'єр-міністрові та його кабінету. Відтак сприймати поняття як не зовсім вдале підстав немає.
Але: невдалим може бути його застосування. Маю на увазі випадки, коли про себе заявляє прагнення втиснути у певну форму не відповідний їй зміст, тобто витрактувати як напівпрезидентську форму правління ту, яка насправді не є такою.
Про що йдеться?
Звернімося до кількох характеристик напівпрезидентської республіки вітчизняними дослідниками й, зокрема такого: "Загальною рисою статусу президента для напівпрезидентських держав є піднесення інституту президента над традиційними гілками влади, всіма інститутами держави, до того ж не в особі, що поєднує повноваження інших гілок влади, а в самостійній якості, зокрема як арбітра, координатора щодо органів державної влади, держави і суспільства" [25]. Аналізуючи це твердження, передусім зауважимо, що, застосувавши свого часу поняття"напівпрезидентська система", західні дослідники "вивели" його, відштовхнувшись від реального випадку - П'ятої республіки у Франції. Оскільки саме там під час дискусії в Національних зборах на початку 1960-х Ш. де Голль погодився розділити функції глави держави й керівника уряду. Отже, Франція стала своєрідним еталоном "двоголової" (президент і прем'єр-міністр) системи правління, "прикладаючи" який до інших схожих випадків, західні науковці й отримують (чи не отримують) підстави для класифікації республіки як напівпрезидентської. (Саме в такий спосіб, так би мовити, постфактум, й було охарактеризовано як напівпрезидентську систему влади у Веймарській республіці). Відтак хоч у Конституції Французької Республіки за президентом і закріплено певні арбітражні функції (зокрема вказується, що "він забезпечує своїм арбітражем нормальне функціонування публічної влади, а також спадкоємність держави" [26]), однак про піднесення інституту президента над традиційними гілками влади, над всіма інститутами держави не йдеться. Його статус не витрактовується як становище над іншими: його "другою головою", як елемента структури влади, є прем'єр-міністр, а разом вони уособлюють одну гілку влади - виконавчу. Тож коли будемо говорити про вивищення інституту президента над традиційними гілками влади, і навіть більше - про вивищення його над усіма інститутами держави, то поняття "напівпрезидентська республіка" буде тільки евфемізмом, використовуваним для завуалювання іншої суті, для якої більш підходящим відповідником буде, думається, одне з таких понять, як суперпрезидентська республіка, диктатура, тиранія тощо.
Наслідком термінологічної, сказати б, нестрогості (а до певної міри - і некомпетентності) стало те, що науковцям і практичним політикам не вдається дійти згоди у визначенні форми правління в Україні, починаючи з моменту постання інституту президентства. Так, вже на самому початку 1990-х років дехто констатував введення в Україні "президентського правління" [27]. Інші твердили, що в 1991 - 1995 роках відбулося "закладання основ для формування напівпрезидентської системи правління" (з чим можна загалом погодитися і додати: конкретно говорити про форму правління стосовно першої половини 1990-х років не можна хоча б тому, що не діяв принцип поділу влади), а період з 8 червня 1995 по 27липня 1996 року (період дії Конституційного договору) характеризували як такий, коли відбулося наближення вітчизняної форми правління до президентської республіки [28]. Після прийняття Конституції впродовж років багатоголосо звучала теза, що в Україні в наявності президентсько-парламентська чи парламентсько-президентська республіка. Але лунали й інші голоси, котрі твердили про закріплення в Україні "авторитаризму ліберального типу" [29].
Стосовно виокремлення президентсько-парламентської й парламентсько-президентської форм як підвидів напівпрезидентської форми правління принагідно зазначимо, що вона, думається, науково неспроможна. Слід пригадати, що першу системну спробу визначення державних форм на початку 1990-х здійснили М. Шугарт і Дж. Кейрі. Зокрема, в межах напівпрезидентської форми правління вони виділили прем'єро-президентський і президентсько-парламертський тип правління, вказавши, що перший характеризується першістю прем'єра стосовно президента, а другий - першістю президента. Такі підходи були піддані критиці, оскільки в цьому випадку французька система характеризується переведенням першості від президента до прем'єра і навпаки (тобто відноситься до прем'єро-президентського типу), але ж, виходячи з Конституції 1958 року, - до президентсько-парламентського типу.
В такій ситуації виникають складнощі й з Австрією та Ісландією: з парламентських республік вони перетворюються на напівпрезидентські - прем'єро-президентські. Термінологічне нагромадження, яке не вдається поставити на переконливу наукову основу і, зокрема, довести, що воно є беззаперечним віддзеркаленням реалій життя, спонукало одного з іменитих західних дослідників зробити висновок: не слід намагатися витягати категорію із "сипкого піску". Відтак пригадаймо, що у напівпрезидентській республіці, як зазначалося вище, "двовладдя" у виконавчій владі представлене може бути тільки президентом і прем'єр-міністром, а не президентом і парламентом (законодавчою владою). Якщо ж говоримо про парламентсько-президентську чи президентсько-парламентську форму правління як різновид напівпрезидентської республіки, то тим самим декларуємо можливість надання законодавчому органові виконавчих повноважень (і навпаки). Таким чином, прийнятним й обгрунтованим є тільки термін напівпрезидентська республіка, а не парламентсько-президентська чи президентсько-парламентська.
Якщо ж дослідник має "залізні" аргументи, його не зупиняє "сипкий пісок", і він збирається "витягти" категорію й довести, що парламентсько-президентська чи президентсько-парламентська республіки у цій частині планети (тобто на пострадянських теренах) таки існують, то він не має права використовувати західний термін - напівпрезидентська республіка -
Loading...

 
 

Цікаве