WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Інститут президентства в Україні: стан і перспективи досліджень - Реферат

Інститут президентства в Україні: стан і перспективи досліджень - Реферат

діяльності. Осягнення в сукупності цієї багатопластової, різнохарактерної, неупередженої чи, навпаки, заангажованої в той чи інший спосіб творчості дає можливість з'ясувати сутністні риси, тенденції розвитку інституту президентства не тільки загалом (за весь час його існування), але й в окремі відтинки часу, інколи дуже короткі,однак насичені подіями з їх неоднозначними наслідками.
Зорієнтуватися в масиві таких документальних матеріалів до певної міри допоможе чи не єдине поки що в Україні видання довідкового характеру - бібліографічний покажчик "Президент України" [14]. На його сторінках вміщено відомості про документи нормативного характеру, які з'явилися у 1991 - 1999 роках, і в яких відбився процес створення та функціонування інституту президентства. Тут оприлюднено також документи, в яких віддзеркалився хід виборів Президента України 1 грудня 1991 року, 10 липня 1994 року та 31 жовтня і 14 листопада 1999 року. Є й відомості щодо публікації звернень, виступів, інтерв'ю Л. Кравчука та Л. Кучми.
До окремої - другої - групи, як вказувалося, відносимо публікації, присвячені осмисленню, оцінюванню наслідків становлення та функціонування інституту президентства. "Бібліографічний покажчик" допомагає зорієнтуватися, зокрема, в колі публікацій, що побачили світ у 1991 - 1999 роках на сторінках близько ста українських періодичних видань (найперше тих, котрі є у фондах Національної парламентської бібліотеки та Бібліотеки Верховної Ради України, і які, відповідно, потрапили на сторінки покажчика). Зрозуміло, що публікації, які потрапили чи не потрапили з якихось причин до покажчика, як і ті, котрі з'явилися уже в наступні роки (після президентських виборів 1999 року), досить різнопланові. Відтак їх відповідно "сортуємо" й поділяємо на кілька підгруп.
До першої підгрупи відносимо матеріали, котрі побачили світ завдяки старанням журналістів на сторінках офіційних періодичних видань ("Голос України", "Урядовий кур'єр"), а також іншої розмаїтої (в ідейно-політичному, партійному, насамперед, плані) української періодики. Інтерес, з моєї точки зору, викликають, передовсім, видання, яким вдалося "жити" в інформаційному полі країни відносносно довго (тижневик "Дзеркало тижня", щоденні газети "День", "Сільські вісті", "Україна молода" та ін). На їхніх шпальтах чітко простежується еволюція означеного владного інституту і, головне, сприйняття його представниками різних політичних сил, верств населення тощо. Зрозуміло, що крім названих заслуговують на увагу й ті видання, яким з різних причин не судилося тривалого "періодичного життя" (в центрі чи регіоні), оскільки їхні публікації в одних випадках віддзеркалюють своєрідний "погляд", реакцію, приміром, Заходу чи Сходу України на дії "центру" (президентські ініціативи й вчинки, заклики й застереження), а з іншого - є рефлексією самого "епіцентру політичного життя" на наслідки функціонування інституту президентства.
До другої підгрупи відносимо дослідження вітчизняних науковців - соціологів, істориків, юристів, політологів, спеціалістів з держуправління та ін. Аналізуючи їхні праці, не зайве пам'ятати, що суспільні науки у нас є ще значною мірою політично заангажованими, а науковці заради поліпшення свого жалюгідного матеріального становища вдаються до обслуговування тих чи інших політичних сил та їхніх лідерів. Тож інколи творам тих, хто претендує на статус науковця, бракує неупередженості [15]. Попри це можемо засвідчити: українські науковці нагромадили досить солідний обсяг знань стосовно інституту президентства, а також здійснили спроби (більш чи менш вдалі) аналізу його функціонування.
Передовсім виокремимо дослідження, присвячені сутності принципу поділу влади в умовах демократії [16], інституційній природі державної влади та системі її політико-правових інститутів [17]. Коли знайомишся з цими працями, можеш тільки пожаліти, що аж на межі ХХ - ХХІ століть українці, відійшовши від настановлень попередніх епох, починають з'ясовувати найелементарніше.
Слід зупинитися на публікаціях, присвячених з'ясуванню сутності самого терміну "президент" [18], інституту президентства, його природи, особливостей функціонування в інших країнах - з різними системами влади: президентською, парламентською чи змішаною [19]. Окремо відзначимо публікації, присвячені з'ясуванню сутності інституту глави держави (в тому числі й президента) та його взаємодії з іншими владними інститутами [20].
Привертають увагу дослідження, в яких робляться спроби проаналізувати інститут глави держави (президента) в Україні в історичній ретроспективі [21]. Особливий інтерес становлять публікації, присвячені осмисленню проблеми необхідності (чи, навпаки, недоцільності) запровадження інституту президенства в Україні [22] та його становлення в першій половині 1990-х років [23], компаративному аналізу специфіки функціонування цього інституту в Україні та інших країнах (в умовах різних систем влади) [24].
Серед чільних дослідницьких проблем - проблеми, пов'язані із становленням та еволюцією конституційно-правового статусу Президента України [25], визначенням його місця та ролі в розвитку демократії, в системі влади [26], здійсненні загальнодержавної, регіональної, муніципальної політики [27], забезпеченні національної безпеки [28], а також з аналізом діяльності адміністрації Президента та інших структур, створених "при" Президентові [29]. Окрема увага зосереджується на проблемі іміджу Президента [30], створенні "політичних портретів" перших українських президентів [31].
Осібний масив публікацій - праці з проблеми розвитку парламентаризму в Україні, а також виконавчої і судової влади, ефективності державного управління. Науковці "паралельно" вдаються до висвітлення багатогранної діяльності Президента, його взаємин з іншими гілками влади тощо [32]. У багатьох публікаціях аналізується хід президентських перегонів (в основному - 1994 і 1999 років) [33].
Аналіз цього масиву публікацій дозволяє, найперше, зробити висновок щодо "дублювання" досліджень окремих аспектів проблеми функціонування інституту президентства (зокрема питання конституційного статусу Президента). Причина: дослідження не координуються. В результаті чимало важливих питань і досі недостатньо або й зовсім не висвітлено в науковій літературі. Так, малодослідженими лишаються питання суто методологічного характеру і, найперше, - в чому суть (ознаки, критерії, характеристики) політичних інститутів загалом та інституту президентства зокрема. Впадає в око, що часто просто підмінюється (зокрема, в юридичній літературі) поняття "інститут президентства" (у значенні комплексу юридичних норм, які регулюють соціально-правові відносини) поняттям
Loading...

 
 

Цікаве