WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Імператив концепції національної безпеки у ХХІ столітті - Реферат

Імператив концепції національної безпеки у ХХІ столітті - Реферат

самовідтворення констатуючої його просторово-тимчасової структури. У ході його ієрархія відношень співіснування розгортається в ієрархію форм перетворень національних соціальних організмів, що перебувають у певних фазових співвідношеннях, в результаті чого відбувається повторення відношень співіснування і, завдяки цьому, створюються передумови для повторення тимчасових відношень, утворюється самоповторюваний просторово-тимчасовий порядок (цикл існування). Сукупність таких подій утворить структуру соціального організму планети.
У зв'язку з цим принципи такої концепції повинні гарантувати специфічні для кожної конкретної самоорганізуючої системи форми відношень співіснування і форми перетворень, що, безумовно, необхідно для того, аби весь динамічний порядок перебував на шляху до себе. Їх можна охарактеризувати як констатуючі умови соціального організму, його норми становлення, сталого функціонування та розвитку.
Отже, на початку XXI століття проблема національної безпеки вже не може розв'язуватися в рамках окремої країни. Її вирішення залежить від засобів захисту соціальних процесів інших країн. Разом вони створюють надорганізм планетарного масштабу, стале функціонування якого є головною гарантією для сталого розвитку національних соціальних організмів. Між концепціями національної і планетарної безпеки існує залежність, що визначається співвідношенням частини й цілого. За великим рахунком, концепція планетарної безпеки покликана відіграти роль принципу зовнішнього доповнення для соціальних організмів окремих країн.
З усього викладеного випливає висновок, що для розробки концепції безпеки в ході подолання сучасної кризи треба запропонувати надійну теорію ноосоціогенезу, або краще - ноокосмогенезу. Її неможливо розробити без відновлення засобів дослідження проблем соціального життя. Це означає, що на практиці в галузі методології науки потрібно реалізувати такий алгоритм: спочатку підвести якісно іншу світоглядну основу під проблему безпеки, після цього сформулювати нове ідеологічне кредо, після чого визначити інструментарій її побудови.
Починати потрібно з відновлення світоглядної основи. Нинішня природно-наукова картина світу, побудована на принципах класичної механіки, вже вичерпала свій евристичний потенціал. Для просування вперед необхідно обґрунтувати новий погляд на джерело і функціонування Всесвіту. У зв'язку з цим філософії треба уважніше придивитися до спроб сучасної науки довести єдність Всесвіту на основі гіпотези про квантово-хвильове її джерело.
Природно, що нова світоглядна основа прямо відсилає нас на пошук іншої ідеологічної настанови в розробці концепції безпеки. Тому, прагнучи філософськими засобами проникнути в глибини XXI століття, ми повинні забезпечити прорив до нового типу ідеологій. Для цього необхідно зробити, як мінімум, два принципові кроки.
По-перше, треба відмовитися від монізму в ідеології, оскільки матеріальний і духовний інгредієнти субстанціональної основи Всесвіту настільки інтегровані в органічну єдність, що пояснити будь-яку форму планетарного життя з позицій виключно матеріалізму або ідеалізму принципово неможливо.
По-друге, треба перейти від ідеології руйнування до ідеології творення. І тут важливий саме поворот у мисленні філософів і вчених, що визначають характер і організацію духовного виробництва в епоху інформаційної фази розвитку планетарного людства. Політики і державні службовці, як головні розробники і виконавці доктрин національної безпеки, певно, стежитимуть за ними, оскільки пояснення необхідних заходів у цій справі отримає струнку логіку та особливу естетичну привабливість у практичному житті народів, країн, континентів і усього світу.
З цієї точки зору ідеологію, перспективну для створення системи національної безпеки на основі багатокритеріальної оптимізації соціального життя, можна визначити як спеціально сконструйований елемент, що організує діяльність її розробників у процесі освоєння ними життєдіяльності країни крізь призму ідеї соціального організму.
Водночас необхідно істотно змінювати комплекс засобів філософського та наукового пошуку універсальнішим методологічним інструментом. Це потрібно для того, щоб, використовуючи різнорідну теоретичну спадщину, можна було цілеспрямовано й раціонально виконувати перетворення нагромадженої людством сукупності філософських ідей.
Застосування категорії "організм" до енергоінформаційної (польової) форми життя означає, що соціальним філософам, а, отже, й політологам та практичним політикам, не слід боятися включати до арсеналу методологічних засобів застосовувані в ході розробки концепції безпеки терміни, що утвердилися останнім часом в арсеналі природничих наук. Це стосується таких високопродуктивних когнітивних засобів перетворення соціальної дійсності, як, наприклад, синергетика, спонтанність, хаос, потенційні соціальні світи, віртуальність, самоорганізація, морфогенез, фенотип, інформаційний метаболізм, саморегулювання, ентропія, органоценоз, гомеостат, гомеорез, онтогенез, філогенез, відбір, мінливість, спадковість, наступність, поліваріантність розвитку, екологічна рівновага, кооперація, координація, свобода, вільна причинність, демократія, творчість, наукове і ділове співробітництво, гуманітарне утворення, культурний обмін, вільна торгівля,спільна діяльність тощо.
При цьому лексичні одиниці мови концепції виявляються таким специфічним субстратом системи безпеки, що вже задає клас можливих морфологічних структур, які можуть на цьому субстраті реалізуватися і, водночас, детермінує якість їх функціонування, оскільки тут йдеться про живі організми.
Отже, для вирішення такої складної проблеми сучасності, як розробка ефективних концепцій національної і планетарної безпеки, у нас сьогодні явно мало напрацювань, оскільки саме соціальне життя як польова форма існування розумної живої речовини ще не отримало достатнього філософського, наукового обґрунтування. Тому проблема багатокритеріальної оптимізації соціального життя планетарного людства, так само, як і окремих країн, справді є унікальним і складним об'єктом як для сучасної теорії пізнання, так і для практичного перетворення вигляду соціального світу силою інтелекту політиків.
І якщо не прогнозувати якісного стрибка у вдосконаленні методології фундаментальних досліджень суспільного життя, то освоєння політологами й політиками названої проблеми може навіть вийти далеко за межі XXІ століття. Але, як би там не було, планетарне людство повинне засвоїти свою генеральну функцію в саморозгортанні Всесвіту і на її основі розробити принципи зовнішнього доповнення для революційного розвитку окремих країн на етапі інформаційної фази розвитку планетарного людства. Для цього йому необхідно узгодити свою поведінку з потребами розвитку космічного середовища. Щоб створити необхідні для цього гарантії і соціальні технології, сучасній теорії пізнання і практиці належить пройти той шлях, про який ми говорили. При цьому цілком очевидно, що чим раніше вчені й політики різних країн, співробітники міжнародних організацій та екологи почнуть спільно рухатися у даному напрямку, тим більшими будуть їхні досягнення на шляху до космічної форми життя.
Література:
1. Гегель Г. Энциклопедия философских наук. - М.: Мысль, 1975. -Т. 2.
2. Леонтьев А. Н. Проблемы развития психики. Изд. 3-е. - М., 1972.
3. www.politik.org.ua
Loading...

 
 

Цікаве