WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Імідж як категорія системології політичного світосприйняття - Реферат

Імідж як категорія системології політичного світосприйняття - Реферат

метафора і релігія; у сфері розуму як значення, логіка і наука; у сфері поведінки як певні навички, моральні норми, закони і ритуали" [13, c. 8].
На нашу думку, незважаючи на те, що символ справді є невід'ємним елементом людського існування, все ж не можна гіперболізувати його роль, як це робив Г. Прайс, коли писав, що образи (крім, мабуть, зорового образу) неясні, смутні та лише віддалено нагадують реальність, тому цей термін доцільно замінити терміном "символ" [14, c. 237, 259]. У зв'язку з цим не можна не пригадати слів І. Сеченова, коли, говорячи про те, що властивість бути представником, заміщувачем різних комплексів чуттєвих вражень-першообразів є длясимволів основоположною, він застерігав проти ототожнення понять "символ" та "умовний знак" при розгляді процесу внутрішньої символізації вражень, утворення уявлень і понять. Під символізацією вчений розумів перехід в онтогенетичному розвитку предметного мислення до більш високих ступенів абстракції. При символізації вражень відбувається особливе перетворення чуттєвих продуктів, при цьому схожість з першообразами не втрачається, а дійсність не виражається умовно, довільно. Символи, як прямі продукти операцій відвернення, що здійснюються над елементами розчленованої чуттєвості, не можуть "містити в собі нічого, що не містилося б у вихідній формі", вони будуються "з тих же елементів, які лежать в основі розчленованої чуттєвої групи" [15, с. 595].
Символ, як структурний елемент профілю прототипу політичного іміджу, доцільно розглядати у гносеологічному плані як особливий образ-код, у якому нагромаджується та зберігається певна соціальна інформація [16, с. 47]. І тут ми поділяємо думку О. Лосєва. Досліджуючи етимологію слова "символ", він вказує на суміщення двох планів дійсності: символ набуває значення не сам по собі, а як арена зустрічі відомих конструкцій свідомості з тим чи іншим предметом цієї свідомості [17, с. 14]. Внаслідок такої багатоплановості створюється певна проблематичність порушення питання про природу символу, що не дозволяє дати його визначення в категоріях формальної логіки. Тому символ можна визначити як "принцип нескінченного становлення з вказівкою всієї закономірності, якій підлягають всі окремі точки даного становлення. А це потребує своєї власної логіки..." [17, с. 20].
Тут доречно згадати міркування Н. Костенко, яка виокремлює два важливі аспекти функціонування символу в соціальному середовищі. Багатозначність символу потребує включення до нього двох нескінченних серій відносин: одна - назад до об'єкта, інша - вперед до інтерпретанти (суб'єкта). "Брак "закінченостей" і "визначеностей" постійно переслідують символ, розширюючи межі його автономії, саморозвитку та самопородження. Отже, - підсумовує дослідниця, - у ньому співіснують крайнощі: конвенціональність, стійкі асоціації значень та незалежність від умовності, суверенність щодо того, що означається (символом), й виголошеної інтерпретації" [18, с. 55].
О. Лосєв включає до поняття "символ" низку положень, поєднаних особливими логічними зв'язками. Символ є: смисл речі, який її конституює і модельно породжує; узагальнення, яке дозволяє повернутися до речей, що узагальнюються, надаючи їм смислової закономірності; закон речі, який смисловим чином породжує речі, залишаючи неторканною всю їх емпіричну конкретність; підпорядкована закономірність речі, репрезентована у вигляді породжуючої моделі, принципу смислового конструювання; знак речі, який характеризується, як: а) внутрішньо-зовнішні вираження речі, б) структура речі, в) відвернено-дана ідейна образність, що породжує численні структури, г) єдинороздільна цілісність, певним чином спрямована; тотожність, яка визначає певну спільну для конкретних одиничностей межу [17, с. 21 - 49].
Відповідно до класифікації, запропонованої О. Лосєвим [17, с. 155 - 165], символ, як складову профілю прототипу політичного іміджу, можна віднести до групи ідеологічних та спонукаючих символів, які є не тільки теоретично створеними ідеями та поняттями, що набувають абстрактного значення, але й ідеями та поняттями, насиченими та зарядженими великою практичною силою. На думку філософа, такі психічні явища теж є символами, оскільки кожна подібна конструкція є породжуючим принципом суспільної дії та методом здійснення безмежного ряду суспільно-історичних фактів [17, с. 163]. Процес ототожнення прототипної символічної конструкції з реальним політичним об'єктом здійснюється за допомогою сигніфікаційного акту, який помічає об'єкт необхідним символом. Саме через сигніфікаційний акт політичний імідж набуває символічних характеристик [19, с. 46].
Другим структурним елементом прототипу є інструментально-практична настанова або прототипна настанова. Щодо цього існують дві точки зору. Згідно з першою (її, зокрема, додержується Л. Дууб), прототип, як стереотипізований образ-знання, є виразом настанови у свідомості (когнітивній структурі) людини. Згідно з другою точкою зору, прототип є різновидом настанови. Так, Е. Ла Віолетт та К. Сільверт вважають, що прототипи мають ознаки організованого способу поведінки; вони виражають функціональні стани готовності та організовані навколо й відносно якогось об'єкта або групи об'єктів. При цьому, такі особливі настанови відзначаються значною емоційною інтенсивністю. Розглядаючи їх характеристики, дослідники дійшли висновку, що прототипи виникають у процесі соціальної взаємодії і тому є соціальними настановами [7, с. 174].
П. Шихірев вважає, що соціальні настанови складають психологічну основу прототипу. Через те, що соціальні настанови набувають інтенсивності афективного елемента в мірі, достатній для чіткої поляризації сприйняття об'єкта, вони сприяють підвищеній стійкості, що обумовлюється нормами, загальноприйнятими у певній соціальній спільноті [20, с. 164].
На нашу думку, прототипна настанова як складова політичного іміджу позначає, перш за все, образ політичного об'єкта у формі певного знання, який вже зафіксовано свідомістю, а також емоційне ставлення до певного політичного об'єкта на підставі наявного образу і, як результат, - готовність до дій стосовно цього об'єкта. Але настанова на той чи інший політичний об'єкт не обов'язково виникає внаслідок безпосередньої політичної діяльності. Вони нашаровуються на вже наявні у свідомості настанови, стереотипи, образи, виховуються протягом часу й активно формуються завдяки дії політичної реклами та пропаганди.
У зв'язку з цим доречно нагадати визначення В. Артемова: настанова - це те, з чим стикається пропагандистський матеріал як тільки стає надбанням уваги людини; це готовність сприймати інформацію так, а не інакше, зв'язати її з певними
Loading...

 
 

Цікаве