WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Ідеологія лівих партій та організацій в Україні - Реферат

Ідеологія лівих партій та організацій в Україні - Реферат

наголошує на намірі боротися за "утвердження та розвиток соціалізму" [9], то вже у програмі кандидата на пост Президента України від КПУ (вибори 2004 року) П. Симоненка цю тезу замінено на більш нейтральне прагнення виступати "за створення справді народної влади, соціально-орієнтованої держави" [10].
За збереження державної власності лише у базових галузях промисловості виступає і КПУ. В її програмі також містяться положення щодо відновлення державної монополії у банківській та зовнішньоекономічній діяльності, державної валютної монополії, планового ціноутворення [11].
КПРС та РС, як більш радикальні організації, бачать майбутнє у комуністичному суспільстві з диктатурою пролетаріату (як найкращою формою демократії), без класів. КПРС - взагалі без держави.
Домагатися поставлених цілей ліві партій та організації збираються також по-різному. Перш за все - усунути від влади (тут вживаються різні епітети в комуністичних традиціях) "олігархічні клани", "паразитичні класи" тощо. Цей пункт є у програмі кожної лівої партії чи організації. Переважна більшість виступає лише за конституційні, парламентські методи боротьби у купі з соціально-політичною освітою населення (тобто - пропагандою). СПУ додає до цього проведення роботи щодо об'єднання опозиційних політичних і суспільних сил. ЛОМ та КПРС - за революцію.
Щодо вирішення земельного питання, то тут думки лівих теж розходяться. Якщо ПСПУ і КПУ категорично виступають проти продажу землі, то СПУ вважає, що земля повинна бути приватизована, але володіти нею має тільки той, хто її обробляє. КПРС теж за паювання землі, але без віддавання її у приватну власність, а лише у безстрокове користування тим, хто на ній працює.
За мораторій на приватизацію промисловості виступають ПСПУ, РС, СПУ (тимчасовий мораторій) з ревізією вже приватизованих підприємств.
Щодо інституту влади, то всі партії та організації тут одностайні. Ідеальною формою для них є "демократія Рад", розвинене самоуправління.
За скасування інституту президентства чітко висловлюються (у програмах) КПУ, КПРС, ЛОМ, РС.
Національне питання
Для деяких організацій, таких, наприклад, як ЛОМ, національне питання взагалі не актуальне, оскільки вони вважають себе глобалістами.
КПУ(о) і ПСПУ у своїх програмах звели його фактично до однієї проблеми - російської мови: вони вважають за необхідне надати їй статус другої державної. Так само, як і КПУ та КПРС. СПУ пропонує вирішити це питання інакше: державною залишити лише українську мову, а статус офіційної, крім української, надати ще й російській мові та мовам національних меншин у місцях їх компактного проживання.
Всі ліві партії і організації виступають проти націоналізму, культури індивідуалізму та утвердження "західних стандартів духовного життя". Виняток становить лише РС, члени якого переконані, що такі націоналістичні організації, як ОУН та УПА за своєї ідеологією і світоглядом були соціал-демократичними, а деякі їх представники навіть тяжіли до марксизму. Щодо мовного питання, то організація взагалі проти введення єдиної державної мови в багатонаціональних країнах [12].
Зовнішня політика (ставлення до співробітництва з СНД, НАТО, ЄС)
Всі ліві партії та організації однозначно виступають за пріоритетний розвиток відносин з країнами СНД і передусім - з Росією та Білоруссю. Проте уявлення про цілі співробітництва у них різні.
Перспективи варіюються від простого розвитку стосунків та "консолідації слов'янства" (СПУ) до відновлення СРСР (КПУ, ПСПУ, КПРС). Іноді - через проміжне утворення Союзу Слов'янських Республік (КПРС). Цікаво, що серед пояснень цього прагнення помітне місце посідає необхідність існування СРСР не як самоцінності, а як альтернативи "американському світовому пануванню". Логіка сучасного світу, на думку, зокрема, КПРС, полягає у пануванні сили. Україна все одно буде втягнута в союз капіталістичних західних держав або у союз з Росією та Білоруссю. Останнє, на думку комуністів, чомусь краще, оскільки начебто протистоїть "світовому капіталу" [13].
Щодо СНД, то тут СПУ, наприклад, виступає за входження у різні "політико-юридичні форуми та економічні структури СНД" [14]; КПУ - за входження у систему колективної безпеки країн СНД [15].
Окрема позиція у РС. Організація мріє про створення на добровільній основі союзу робітничих держав. Але категорично проти "поширення російського імперіалізму" та "економічного шантажу Росією своїх сусідів", а також за виведення російських військ з територій держав СНД, проти спроб посилити СНД і взагалі проти СНД [16].
Всі ліві партії та організації одностайно виступають проти розширення НАТО, Європейського Союзу та вступу України до цих організацій, проти втручання МВФ, ЄБРР, ВТО у справи України. Лише СПУ підтримує участь України у створенні багатосторонніх сил з підтримання миру під патронатом ООН і ОБСЄ [17].
Релігійне питання
Деякі ліві партії (СПУ, КПУ) не обійшли у своїх програмних документах релігійного питання, задекларувавши підтримку традиційних конфесій (особливо КПУ, яка підтримує Українську православну церкву Московського патріархату [18]) та виступивши проти поширення "агресивних і модерністських сект".
СПУ навіть пропонує ввести факультативне викладання релігійних дисциплін у навчальних закладах та поступове повернення релігійним громадам конфіскованих споруд.
Така нетрадиційна для лівих толерантність щодо релігії з одночасним підкреслюванням їх лідерами власних атеїстичних поглядів пояснюється лише прагненням надати партіям сучаснішого звучання, розумінням непопулярності антирелігійної позиції, у тому числі й серед виборців (наприклад, поміж прихильників КПУ значний відсоток становлять люди похилого віку - соціальна група традиційно підвищеної релігійності).
Якщо оцінювати програмні документи партій та організацій в цілому, то слід зазначити, що написані вони недостатньо якісно і страждають на популізм та неконкретність. Цілі в них визначені досить примарно, ідеалістично. Механізми їх досягнення теж майже не розроблені. Єдиний виняток - програма СПУ, в якій більш-менш повно розкрито позицію партії за всіма основними питаннями суспільного, політичного та економічного життя та здійснено спробу розробити програму соціально-економічної і політичної перебудови суспільства.
Водночас у програмах таких значних партій, як СПУ та КПУ, закладено певне протиріччя між соціалістично-комуністичними ідеалами (які, з одного боку, дісталися їм у спадок, а з іншого - визначають власне характер партій в ідеологічному сенсі) та реальністю, оскільки партії беруть участь у виборах, представлені у Верховній Раді України і претендують на владу. А отже повинні рахуватися з потребами реального життя, а не тільки з своїми ідеалами. Саме в цьому напрямку і змінювалися з часом їх програмні документи. Особливо це характерно для СПУ.
У програмних та передвиборчих документах усі ліві партіївідштовхуються від двох основоположних моментів - це боротьба з існуючою владою та часто популістські абстрактні розмірковування про соціальну справедливість і соціальний
Loading...

 
 

Цікаве