WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Ідеологічна структуризація суспільних політичних інтересів - Реферат

Ідеологічна структуризація суспільних політичних інтересів - Реферат

течій, як "неоконсерватизм", "неолібералізм" (у цьому плані прийнято говорити протрансформації в межах цих класичних ідеологій [11]), а також у змінах традиційних ідеологічних орієнтацій чи то в напрямку їх пом'якшення (це властиве комуністичній ідеології), чи в напрямку розширення (у цьому випадку можна послатися на зміни в соціал-демократичній ідеології; так, на думку В. Бебика, розвиткові сучасної соціал-демократії властиве включення до її базових положень таких цінностей, як правова держава, демократичний плюралізм, про що говориться, зокрема, в такому документі, як Франкфуртська декларація Соцінтерну 1951 року [12]).
Отже, говорячи про специфіку ідеологічної структуризації сучасного українського суспільства, не можна пояснювати її тільки винятковістю ситуації, в якій опинилась Україна (спадок тоталітаризму, трансформація політичної системи, низький рівень політичної культури громадян тощо). Адже сьогодні трансформуються не лише суспільства й держави, але й самі ідеології, які довго лишалися незмінними і справляли враження своєрідних "вічних істин" у політиці.
Досліджуючи ідеологічну структуризацію сучасного українського суспільства (та суспільно-політичних інтересів громадян України), можна йти двома шляхами: а) від окремих суспільних інтересів громадян та їх груп (найважливішими з них, на нашу думку, є, безумовно, політичні партії) до ідеологій; б) від існуючої класифікаційної моделі ідеологій до того, як вони представлені в сучасній Україні.
Звісно, перший шлях охоплює значно більший масив емпіричного матеріалу. Але в цьому й полягає його складність, оскільки формальний аналіз політичних програм окремих політичних партій може призвести до доволі несподіваних висновків (наприклад, до однієї й тієї ж групи ідеологій будемо змушені зарахувати партії, в назвах яких містяться посилання на прямо протилежні ідеології). Тому нині доцільніше звертатися до другого способу, коли, виходячи з традиційної чотиричленної класифікації ідеологій, можна спробувати з'ясувати, як усі вони представлені в Україні і які суспільні інтереси висловлюють.
Та навіть перше ознайомлення з політичними партіями, які репрезентовані в нашому парламенті (а відтак мають реальні важелі впливу на державотворчий та правотворчий процес), змушує визнати, що формально тільки дві з них можуть бути визначені як традиційно-ідеологічні. Маємо на увазі українських комуністів та соціал-демократів. Адже тільки у їхніх програмах є вагома ідеологічна складова, яка чітко пов'язує їх діяльність з конкретними системно визначеними суспільними інтересами (вітчизняні соціалісти, наприклад, настільки розпливчасто формулюють свої ідеологічні позиції, що їх не можна розглядати а ні як частину комуністичної, а ні як частину соціал-демократичної ідеологічної платформи). Причому і для комуністів, і для соціал-демократів характерне намагання представити власні ідеологічні програми як відображення не просто політичних інтересів окремих груп громадян, але як реалізацію загального суспільного інтересу, як своєрідний ідеологічний "шанс", який дається українському суспільству й державі [13]. У зв'язку з цим варто згадати, що В. Медведчук наголошував, що стратегічні інтереси його партії повністю збігаються з загальними суспільно-політичними інтересами, якими є побудова в Україні демократичної, правової, соціальної держави та сприяння розвиткові громадянського суспільства [14].
Що ж до інших політичних партій, які мають реальний вплив на процес реалізації державної влади, то їх не можна чітко співвіднести з жодною з існуючих на сьогодні ідеологій. У цьому сенсі досить згадати, що два найпотужніші суб'єкти парламентської діяльності отримали місця у Верховній Раді тільки завдяки передвиборчому блокуванню (блоки "Наша Україна" та "За єдину Україну!"). До речі, навіть побіжний аналіз програм обох блоків робить майже цілком марною спробу уявити ці дві політичні сили як складові елементи, що завершують ідеологічну структуризацію суспільства (тобто коли діяльність "Нашої України" співвідноситься з ліберальною ідеологією, а "За єдину Україну!" - з класичним консерватизмом). А це, в свою чергу, робить вкрай складним процес ідентифікації тих політичних суспільних інтересів, які представлені партіями, що утворили згадані блоки. Справді, в програмах партій, які увійшли до них, одночасно знаходимо посилання на політичні інтереси та політичні цінності, що традиційно асоціюються з такими різними ідеологічними програмами, як консерватизм, соціал-демократія, націоналізм і лібералізм.
Серед політичних партій, які утворюють поле реального державницького політикуму України (тобто впливають на формування і реалізацію державної влади) не знайдемо жодної класичної (в точному значенні цього терміна) консервативної чи ліберальної партії. Так, зокрема, за словами Л. Дунаєвої, зараз можна говорити лише про формування "партії ліберальної орієнтації, здатної стати суб'єктом партійної системи" [15]. Звісно, це не означає, що в суспільстві немає політичних інтересів, які асоціюються з діяльністю політичних сил такого спрямування. Більше того, звертаючись до основних принципів і цінностей консервативної ідеології, можна зазначити, що вони відображаються не лише в діяльності багатьох вітчизняних політичних партій, але й мають широку соціальну базу. Наприклад, характерний для консерваторів наголос на таких цінностях, як сім'я і приватна власність, за даними останніх соціологічних опитувань, широко підтримується практично в усіх верствах.
Дещо складнішою, на нашу думку, є ситуація з ліберальною ідеологією. В цьому сенсі цілком виправданим видається пояснення специфіки розвитку ліберальної ідеології в Україні. Справа в тому, що вітчизняним лібералам майже завжди бракувало того, що можна окреслити поняттям "позитивної програми дій". Справді, маючи на початку 1990-х років важелі впливу на державну владу, українські ліберали "так нічого з нею і не зробили, а коли під ліберальними гаслами діяли зовсім інші політичні сили, то вони майже нічого не зробили, аби дистанціюватися від них чи не допустити подібного "використання" власної ідеології" [16].
Проте, в будь-якому випадку, незалежно від того, наскільки впливовими є політичні сили (насамперед політичні партії), які представляють в Україні згадані ідеологічні програми, можемо впевнено стверджувати, що ідеологічний чинник в структуризації суспільних політичних інтересів відіграє у вітчизняній політичній системі дедалі вагомішу роль. Це пояснюється поступовим підвищенням рівня політичної культури (чи підвищенням рівня участі в політичному житті країни), коли політичні інтереси, по-перше, виходять за межі локальних та індивідуальних і піднімаються до загальнодержавного рівня, а, по-друге, ці інтереси набувають системного характеру (громадяни, як суб'єкти політики, починають чітко усвідомлювати, що реалізація тих чи інших конкретних політичних інтересів можлива лише в межах певної комплексної ідеологічної програми).
Loading...

 
 

Цікаве