WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → „Помаранчева революція” як криза легітимності владної еліти - Реферат

„Помаранчева революція” як криза легітимності владної еліти - Реферат

стають багатство, зв'язки, походження?
Правляча еліта України, на думку багатьох дослідників, є доволі "закритою" групою. Підраховано, що на початок 1998 року у восьми урядах України було 284 посади, які обіймали 156 чоловік. Інакше кажучи, зміна урядів не заважає обіймати посаду майже два терміни. Під час зміни уряду навесні 2001 року дві третини міністрів зберегли свої крісла. Із восьми новопризначених троє входили у восьмий уряд [13].
На нашу думку, "закритість" еліти визначається не тільки і навіть не стільки низькою ротацією її складу. Важливим компонентом формування більшої відкритості постають моделі поведінки, взаємозв'язку та консолідації представників еліти. Так, В. Бакіров стверджує, що істотною перешкодою на шляху модернізації політичної системи України є домінування гегемоністської моделі консолідації провідних політичних акторів. Вона здійснюється актором-гегемоном, який контролює стратегічні позиції політичного життя та встановлює власні правила гри [14]. В основу цієї моделі було покладено сильну президентську владу, яка мала стабілізувати суспільство під час економічних реформ, регулювати внутрішньополітичні конфлікти, існувати в новій системі міжнародних відносин. Попри все це, гегемоністська консолідація призвела до приватизації держави, злиття відносин влади і власності. Політична система України, демократична за формою, ще не набула демократичного змісту. Навпаки, демократичні механізми використовувалися для обслуговування корпоративних інтересів, перетворення політичних ресурсів на економічні. Оскільки еліту контролює особисто Президент, то її оновлення, а також зміна усталених зразків її поведінки відбуваються зазвичай лише в рік переобрання глави держави.
Така удавана демократія гальмує реальну політичну модернізацію суспільства. Одним із шляхів виходу з цієї ситуації є зміна моделі консолідації еліти. Наповнення демократичної форми демократичним змістом потребує консолідації еліти. Водночас не можна вимагати примусової консолідації під прапором тоталітарної єдності, оскільки це шлях до деградації як еліти, так і суспільства. Стабільний демократичний розвиток можливий лише за умови добровільної консолідації, узгодження позицій і цілей.
В останні роки частка впливових політичних партій і значна кількість національно-демократичних субеліт почали переглядати свою роль у політичному процесі. Стали можливими нові моделі консолідації владних еліт на базі картелю або консенсусу. Сутність моделі картельної консолідації полягає у створенні обмеженого кола привілейованих осіб, які монополізують політичні дивіденди на підставі адміністративно-бюрократичних зв'язків та обмінів ресурсами, але розподіляються ресурси тут відносно справедливо, пропорційно впливові кожного з учасників.
Консенсусна консолідація еліт ґрунтується на конкуренції за узгодженими правилами. М. Михальченко вважає, що консенсусна консолідація можлива "заради збереження злагоди в суспільстві, реформ і ненасильницької взаємодії груп, які змагаються між собою за владу на основі принципів мирного співіснування" [15].
Зараз дуже популярною стала ідея створення нового типу консолідації політичних еліт у межах парламентсько-президентського формату. Сенс її - встановлення ефективного балансу різних інтересів і закріплення його в правових нормах. Призначення нової моделі консолідації політичних еліт України полягає в недопущенні монопольного захоплення влади будь-якою політичною силою. Нині саме отримання президентських повноважень є умовою захоплення всіх стратегічних позицій в суспільстві. Відтак ситуація, коли одні сили отримують все, а інші - нічого, стає все більше нераціональною і вже не задовольняє як основних політичних гравців, так і представників фінансових кіл, котрі жадають рівномірного розподілу політичних ресурсів.
Тут можна погодитися з О. Морозом, який так міркує про умови створення владної еліти: "Саме система влади формує мотиви, якими керуються політики, намагаючись нею оволодіти. Не раз у своїх виступах з цього приводу я цитував Л. Кравчука: за сформованої в Україні шляхом надвисокої концентрації повноважень у руках глави держави системи влади, навіть у ангела виростуть роги. Отже, саме зміна цієї системи є необхідною передумовою становлення демократичної політичної еліти України та загалом поступального руху українського суспільства" [16]. Отже, об'єктивною передумовою формування ефективної політичної еліти є рівномірний, збалансований перерозподіл владних повноважень.
У будь-якому випадку, сьогодні, після революційної перемоги В. Ющенка, відкриваються нові перспективи для політичної еліти України. Її успіхи залежатимуть від здатності або нездатності змінити не просто імідж, а сутність системи державного управління, що діяла в нашій державі протягом останніх тринадцяти років. На все це у нової еліти обмаль часу, за який вона повинна підтвердити свої зобов'язання провести докорінні якісні зміни й довести свою здатність їх здійснити.
Почекаємо? Чи будемо працювати разом?
Література:
1. Б. Кухта, Н. Теплоухова. Політичні еліта і лідери. - Львів: Кальварія, 1997. - С. 217.
2. Див.: Рудич Ф. М. Много ли власти нужно власти? (Украина в контексте трансформации политических систем в странах СНГ и Балтии, Центральной и Восточой Европы): Учеб. пособие для студентов высш. учеб. заведений. - К.,1999. - С. 34 - 35.
3. Див.: Гриценко А. Політична еліта України: чи здатна вона виконати свою суспільну місію на сучасному етапі? // http:www.zerkalo-nedeli.com/ie/show/469/43792.
4. Дзюба І. На "еліту" надійся, а сам не плошай // Національна безпека і оборона. - 2003. - № 9. - С. 36.
5. Рудич Ф. Випробування асортиментом. Кого із 26 претендентів не соромно буде бачити у президентській мантії? // Віче. - 2004. - № 9. - С. 8.
6. Гмиря С., Гмиря Г. А чи був хлопчик? Довільні роздуми щодо існування еліти в суспільстві // Віче. - 2003. - №1. - С. 12- 15.
7. Дмитренко І. Самозвана "еліта" чи просто номенклатура? // Віче. - 2003. - № 8. - С. 33 - 36. - С. 35.
8. Mosca G. The Ruling Class. N.Y., 1939. - Р. 50.
9. Melsel J. Pareto and Mosca. Englewood Cliffs, N.J., 1965. - Р. 67.
10. Sartori G. The Theory of Democracy Revised. Chatham House Publishers, Inc., Chatham House, N.J., 1987. Part One The Contemporary Debate. XIV. - 253 p.; Part Two. The Classical Issues . - 542 p.
11. Рудич Ф. Випробування асортиментом. Кого із 26 претендентів не соромно буде бачити у президентській мантії? - С. 9.
12. Keller S. Beyond the Ruling Class. Elites in Modern Society. New Brunswick, 1991. - Р. 16.
13. Правляча еліта сучасної України. Аналітична доповідь. №10. - К.: Інститут соціології НАН України, Український центр досліджень миру, конверсії та конфліктних ситуацій, 1998. - С. 23; Політичні і економічні перетворення в Росії і Україні - М., "Три квадрата", 2003. - С. 181.
14. Бакіров В., Фісун О. Політико-режимна еволюція України: від системи "переможець отримує все" до пакту еліт? // Сучасна українська політика: Політики і політологи про неї / Редкол.: І. Ф. Курас, М. І. Михальченко, Ф. М. Рудич, В. П. Горбатенко, В. П. Андрущенко, І. О. Кресіна, Е. В. Щербенко (вчен. секретар) - укр... рос. - К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2003. - С. 152.
15. Михальченко М. Еліта в Україні: їжте, куме, що зварили // Віче. - 2003. - № 1. - С. 8.
16. Мороз О. Раб не виховає вільної людини // Національна безпека і оборона. - 2003. - № 9. - С. 49.
17. www.politik.org.ua
Loading...

 
 

Цікаве