WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → „Аналіз майбутнього” та його роль в управлінні соціально-політичними процесами - Реферат

„Аналіз майбутнього” та його роль в управлінні соціально-політичними процесами - Реферат

-науково обгрунтоване визначення варіантів планового розвитку соціальних процесів і явищ, спрямоване на перетворення конкретних соціальних інститутів. Соціальне проектування є одним з елементів передпланової діяльності при розробці можливих варіантів певного рішення. Цей різновид управлінської діяльності може широко застосовуватись при розробці програм соціального захисту різних груп і верств населення (жінок, дітей, молоді та ін.).
Науково-обгрунтовані соціальні прогнози та проекти тісно пов'язані з передбаченням розвитку політичних подій. Такого роду передбачення якраз і називають політичним прогнозуванням. Воно передбачає спеціальні наукові дослідження політичних процесів, явищ, подій, внаслідок яких з одних, уже відомих даних про минуле й сьогодення, одержують інші дані - уявлення про можливі стани політичних об'єктів, що піддаються прогнозу.
До проблематики політичного прогнозування майбутнього належать як глобальні питання, що охоплюють великі регіони й людство в цілому, так і локальні, але не менш складні проблеми в різних сферах людської діяльності. Відповідно, політичне прогнозування включає: 1) проектування в політичній сфері, розробку політичних сценаріїв, проектів майбутнього політичного буття, за якими передбачається або планується розвиток подій у певному суспільстві; 2) здатність до політичного передбачення окремо взятої особи чи групи індивідів за допомогою інтуїції, знання, інтелектуального чи соціального проектування на основі сукупного досвіду.
Важливу роль у здійсненні політичних прогнозів відіграють дослідження громадської думки, соціологічні опитування, дані яких є особливо важливими в періоди політичних виборів на різних етапах їх проведення. Громадська думка є різновидом колективного судження, в якому у формі оцінки, ствердження чи засудження висловлюється ставлення масової свідомості до певних соціально значимих проблем (у тому числі й до проблем майбутнього суспільно-політичного розвитку).
Враховуючи здатність громадської думки різнобічно впливати на свідомість і практичну діяльність людей, регулювати їх соціальну поведінку, в контексті політичного прогнозування важливого значення набуває опанування мистецтва її формування. Для цього необхідно насамперед правильно і своєчасно визначити завдання, проблеми, потреби колективу і сприяти їх обговоренню. Виходячи з цього, український соціальний філософ В. Кушерець слушно вважає, що при доборі проблематики для обговорення необхідно враховувати такі моменти:
"1) для обговорення доцільно вибрати найактуальніші проблеми, які можуть зацікавити членів колективу, врахувати наявність необхідного інтересу колективу до об'єкта громадської думки. Інакше пануватиме байдужість, пасивність при обговоренні;
2) предмет обговорення повинен мати життєво важливе значення для колективу. Громадська думка буде мати конкретне значення лише в тому випадку, якщо вона висловлена з важливого питання і своєчасно;
3) проблеми, які формують громадську думку, повинні відображати стратегічні і тактичні завдання, що стоять перед суспільством;
4) дуже важливо, щоб висунуті для обговорення питання якомога точніше відображали ситуацію, що виникла в колективі. Не варто вдаватись до розгляду питань занадто широкого плану;
5) важливо також враховувати компетентність колективу в обговоренні зазначених проблем і у виробленні щодо них думки. Треба пам'ятати, що це значно впливає на значущість громадської думки" [4].
Будь-яка майбутня ситуація тією чи іншою мірою є невизначеною. В умовах цієї невизначеності цілком природним є прагнення людини, суспільства знизити її рівень. Таке прагнення особливо загострюється в умовах динамічних суспільних змін, подібних до тих, які переживає нині українське суспільство. Перехідний стан суспільного організму постійно провокує питання: "Хто ми?"; "Де ми?"; "Куди йдемо?"; "Як можна досягти добробуту?"
Поряд з цими питаннями постають й інші, актуальні для всіх, у тому числі й для стабільних, розвинених суспільств: "Володіти чи бути"?; "Яким буде світ у майбутньому?" тощо. Отже, передбачення майбутнього так чи інакше впливає на свідомість і поведінку людей в умовах сьогодення.
Залежно від наявної в політичних прогнозах картини майбутнього людина жадає або активно прагнути до нього, або протидіяти йому, або пасивно чекати на нього. У зв'язку з цим будь-який політичний прогноз містить у собі як науково-пізнавальний зміст, так і має певне ідеологічне призначення. Однак у будь-якому випадку намагання заглянути в завтрашній день означає прагнення подолати невизначеність майбутнього. Останнє спонукає вчених, політиків створювати програми розвитку суспільства, його модернізації. Вищезазначене є свідченням того, що політичному прогнозуванню властиві дві основні функції - ідеологічна та пізнавальна. Власне, між ними політичні прогнози завжди й коливаються, як годинниковий маятник. При цьому кожен прогноз розробляється з метою запобігання небажаних наслідків вірогідного розвитку подій з тим, щоб спрямувати їх у бажане річище.
У політичному прогнозуванні виділяють дві іпостасі: теоретико-пізнавальну та управлінську.
Теоретико-пізнавальна функція ґрунтується на загальнонауковому підході, основу якого становлять безмежність і плюралізм наукового пошуку, подібно до позиції, сформульованої В. Вернадським стосовно призначення філософії: "Філософія ніколи не розв'язує загадок світу. Вона їх шукає. Вона намагається охопити життя розумом, але ніколи досягнути цього не може. Філософська істина завжди може бути піддана сумніву вільною особистістю, що шукає" [5]. Управлінську іпостась прогнозування можна проілюструвати за запропонованою І. Бестужевим-Ладою "методикою довгострокового попереджувального аналізу даних" [6]. Ця методика передбачає такі кроки:
1. Постановка проблем та побудова їх ієрархії, що складається з ключових і субключових проблем. При цьому бажана так звана індикація проблем, тобто представлення їх у вигляді впорядкованої сукупності індикатумів - найменувань конкретних показників та індикаторів (цифрової чи інших характеристик проблеми).
2. Виявлення перспективних проблем, до яких належать: 1) ті, що назрівають і вже дають про себе знати; 2) очікувані - ті, що ще не виникли, але можуть почати визрівати за певних умов. Поряд з перспективними мають враховуватися і поточні проблеми. Якщо останні можуть фіксуватися особою, що приймає рішення, та її апаратом, то для виявлення перспективних проблем потрібна група експертів.
3. Цілепокладання. Включає визначення мети, заради якої здійснюються всі рішення. Головним критерієм цілепокладання є досягнення оптимуму.
4. Побудова "дерева рішень" і аналіз наслідків їхнього прийняття. На цьому етапі найважливішим є попереднє врахування негативних наслідків тих чи інших рішень.
Об'єктом політичного прогнозування виступають внутрішня і зовнішня політика, а предметом - пізнання можливого характеру політичних подій, явищ, процесів.
Внутрішньополітичне прогнозування
Loading...

 
 

Цікаве