WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Чорноморські вектори у геополітичних концепціях України і Росії - Реферат

Чорноморські вектори у геополітичних концепціях України і Росії - Реферат

лише з півночі до нього безпосередньо прилягає степ. Саме родючі чорноземи Причорномор'я, близькі за багатьма показниками до власного місцерозвитку слов'ян-землеробів, сталиоб'єктом їх поступового господарського освоєння. Природними шляхами, що сприяли рухові східних слов'ян на південь, були Дунай, Дністер, Південний Буг, Дніпро, Дон. Важливо підкреслити, що за Чорним морем для стародавніх русичів лежала свята земля - Царгород, звідки в Русь прийшло християнство.
"Немає на Земній кулі місця, - зазначав М.Данилевський, - яке може порівнятися центральністю свого місцеположення з Константинополем. Немає на Землі іншого такого перехрестя всесвітніх шляхів... Цим світовим географічним перевагам відповідають і місцеві топографічні зручності. Босфор, глибока і широка річка солоної води в 35 верст завдовжки, з багатьма... бухтами, є великою безпечною гаванню для суден, що служать зовнішній світовій торгівлі..." [3, с. 310 - 311]. Починаючи з XV століття, Константинополь опиняється під владою турків-османів. Експансія агресивних азіатів наштовхнулася на Чорне море як на природну перепону на її шляху на Північ. Охопивши морське узбережжя з трьох боків, ісламська цивілізація змогла перебратися на північний берег і тут - у дещо послабленому вигляді - змушена була протистояти народам східноєвропейської цивілізації, використовуючи допомогу місцевих кочовиків. Кримський півострів, природа якого ніби в мініатюрі повторювала рельєф регіону (степова північ, гірський південь), через свою ізольованість від материка став форпостом ісламу по той бік моря від Туреччини.
Протоки Босфор і Дарданелли, котрі опинилися в руках мусульман, "закоркували" вихід до Середземноморських країн Європи. "Не дивно, що таке місто, як Константинополь, привертає увагу всіх політиків, що питання, хто буде ним володіти... турбує всіх мислителів, які не лишаються байдужими до великих інтересів сучасної історії; отже, окреме Константинопольське питання важить, принаймні, стільки ж на терезах сучасної політики, як і все інше цілісне Східне питання" [3, с. 313 - 314]. Отже, обидві цивілізації мали історичні підстави володіти Чорним морем. Міжцивілізаційна боротьба з перемінним успіхом тривала кілька століть, перетворюючи регіон на театр бойових дій. У російській історіографії чорноморський вектор зовнішньої політики отримав назву "східного питання".
Одним з перших намагався обґрунтувати сутність східного питання російський історик С. Соловйов. Він тлумачить конфлікти росіян і турків на Чорному морі як часткові випадки ширшого протистояння між Європою та Азією взагалі. Важливо підкреслити, що його міркування мали характер саме геополітичний, оскільки він ототожнював Європу з життєдайним впливом моря, а Азію - з впливом степу, що омертвлює. Тобто зустрічаємося із згаданою вище суперечністю таласократії і телурократії, які в алегоричній мові ХІХ століття отримали назву Ормузда і Арімана. Боротьба між ними, за С. Соловйовим, складає найістотніший зміст історії.
У своїх "Петровських читаннях" С. Соловйов зазначає, що поява на Чорному морі перших російських кораблів стала тим сигналом, який зумовив поворот зовнішньої політики західноєвропейських країн від допомоги християнській Росії в її боротьбі з Османською імперією до підтримки останньої. "...Доти європейські держави, боячись турків, постійно і старанно запрошували російських царів до війни з ними, причому вказували на тісний зв'язок Росії з християнським народонаселенням Туреччини за єдністю не тільки віри, але й сповідання, вказували на обов'язок Росії відновити східну грецьку імперію на руїнах турецької. Але тепер, коли Росія виконала нарешті вимоги, увійшла до європейського союзу проти турків, коли турки з усіх боків зазнавали поразки, виявили свою слабкість, і коли Росія знайшла дивну силу..., коли Росія виявилася готовою виконати цю накреслену їй в Європі програму, Європа з обуренням і жахом відвернулася від цієї програми і накреслила для себе іншу - підтримувати всіма засобами Туреччину проти Росії" [2].
Розвиток міркувань про "східне питання" знаходимо у М. Данилевського у його праці "Росія і Європа". Критикуючи С. Соловйова за надто "широке" тлумачення суб'єктів східного питання, він уточнює, що йдеться не про протиріччя у площині "Азія - Європа", а про боротьбу кількох культурно-історичних типів. Як відомо, М. Данилевський був прибічником цивілізаційного підходу до аналізу історичного процесу. Він вважав, що людство складають різноманітні культурно-історичні типи: єгипетський, китайський, індійський, романо-германський, слов'янський та інші. Наведений С. Соловйовим "випадок неправильно узагальнений, - пише він, - веде до поняття про уявну боротьбу між Європою і Азією - замість дійсної боротьби, що відбувалася між типами еллінським та іранським, римським і давньосемітським, римським і еллінським, римським і німецьким, нарешті, романо-германським і слов'янським. Ця остання боротьба і складає те, що відоме під ім'ям "Східного питання", яке, у свою чергу, є продовженням давньосхідного питання, що полягало в боротьбі римського типу з грецьким" [3, с. 258].
Відштовхуючись від географічних чинників, М. Данилевський переходить до історичного обґрунтування "східного питання", яке, на його думку, мало чотири етапи. Перший етап тривав від Філіппа Македонського до Карла Великого, до розподілу церков і виникнення Російської держави. На початку цього періоду Філіпп Македонський прагне забезпечити самобутність політичної долі грецького народу і грецької культури, але це йому не вдається. Лише імператор Костянтин здійснює цю справу: засновує Царгород - Константинополь. З часом і Рим, і Візантія вже вичерпали свої творчі сили і повинні були передати спадщину новим народам. Спадкоємцями Риму виявились германці, спадкоємцями Візантії - слов'яни. Саме в цих народах повинна була ожити вікова боротьба між Грецією і Римом.
Другий етап супроводжувався натиском германського культурно-історичного типу на слов'янський, латинства на православ'я - від Адріатичного моря і середнього Дунаю до берегів Балтійського моря, від Лаби до Дніпра. На цьому тлі починає свій наступ і магометанство. Цей етап закінчується виходом на політичну арену Російської імперії як нової самостійної сили в Європі - "свідомої захисниці православ'я і слов'янства".
Третій етап пов'язаний з діяльністю Катерини ІІ та її "геніального повноважного міністра Потьомкіна Таврійського". "Від того часу турецька влада обернулася на історичний непотріб..." М. Данилевський підкреслює, що Російська імперія прагнула, по-перше, знищити Оттоманську імперію і разом з Австрією поділити її територію; по-друге, взяти під контроль Царгород і вирішити проблему чорноморських проток, а також приєднати до себе Малу Азію, охопивши всі береги Чорного моря; нарешті, по-третє, реалізувати так званий "Грецький
Loading...

 
 

Цікаве