WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Хто стане третім Президентом України? Про ідеологічні метаморфози наступних президентських виборів - Реферат

Хто стане третім Президентом України? Про ідеологічні метаморфози наступних президентських виборів - Реферат

Україна" набрав 23,45 % голосів, КПУ - 20,06 %, блок "За Єдину Україну!" - 12,13 %, блок Юлії Тимошенко - 7,19 %, СПУ - 6,98 %, СДПУ(о) - 6,20 % голосів. Ці шість партій і блоків пройшли в український парламент на пропорційній основі. 225 депутатів було обрано в мажоритарних округах. Власне, у жодної політичної сили на тих виборах не було аж ніяких підстав стверджувати, що вона є найповажнішою та найавторитетнішою в українському соціумі.
На виборах 2002 року вперше комуністи зазнали поразки. Переміг блок Віктора Ющенка "Наша Україна". Однак і він поступово втратив первісну - на час виборів - популярність: не витримав випробування на єдність. А яким він може виявитися на момент президентських виборів, взагалі важко сказати.
Відтак, виборчий процес в Україні є недосконалим не тільки тому, що в ньому мало демократії, але й тому, що він дає можливість вводити в оману виборця нечіткістю більшості ідеологій, великою кількістю партій, блоків і об'єднань, які не те що самостійно, але й у об'єднанні з іншими неспроможні стати легітимними. Звідси, до речі, і байдуже ставлення значної кількості громадян до виборів, а відтак і до влади, до Президента, а отже й до долі власної держави. А як бути, якщо твоєю думкою і голосом елементарно маніпулюють, розпоряджаються, хто як хоче?
Кожні чергові вибори наочно засвідчують, що політичні партії витрачають численні кошти на рекламу самих себе, своїх програм та ще на дискредитацію суперників. Однак така реклама абсолютно не співпадає (як засвідчують результати виборів) з реальною легітимністю цих партій, їх визнанням у народі. Наведемо, для приладу, сумарний час демонстрації політичної реклами окремих політичних партій та виборчих блоків 15 - 18 березня 1998 року: в СДПУ(о) зафіксований загальний час склав 4 години, 03 хвилини, 22 секунди; НДП - 2:29:53; Партії зелених - 1:23:47; НРУ - 1:20:29; ПРП - 1:11:03; виборчого блоку "Партія праці та Ліберальна партія - разом" - 1:16:22; ПСПУ - 0:03:53; Комуністичної партії - 0:01:42. СДПУ(о) лідирувала на трьох загальнонаціональних каналах з великим відривом від конкурентів (майже удвічі більше, ніж НДП, яке йшло одразу після СДПУ(о)). Останнє місце за кількістю часу посіла КПУ, передостаннє - ПСПУ. Накладіть на ці дані результати виборів, і картина буде вражаючою: хто більше "платив", той менше "отримав".
Звідси наочно проглядається і реальне порушення закону про вибори, коли окремі політичні партії і сили мають переваги у використанні ЗМІ в порівнянні з іншими.
Інформаційний ресурс, використаний політичними блоками і політичними партіями у виборчій кампанії 2002 року, сповна підтверджує висновок про те, що:
а) прямого зв'язку між розміром "витрат" на пропаганду ідей певного блоку чи політичної партії і успіхом на виборах фактично не існує. Скоріше, все - навпаки;
б) успіх на виборах очікує політичні сили, що, окрім інформаційного ресурсу, активно використовують інші фактори впливу на суспільну свідомість.
Нижче, для підтвердження сказаного, наведемо дані і про "медійну вартість" голосів виборців на виборах 2002 року.
п/п
№ Партія (виборчий блок) Вартість голосу одного виборця (в грн.)
1. "Нова генерація України" 10,67
2. "Команда озимого покоління" 8,12
3. "Єдність" 6,70
4. Партія зелених України 6,37
5. "Яблуко" 5,55
6. Всеукраїнське політичне об'єднання "Жінки за майбутнє" 4,45
7. СДПУ(о) 1,43
8. "За єдину Україну!" 0,52
9. "Наша Україна" 0,30
10. Блок Юлії Тимошенко 0,30
11. Соціалістична партія України 0,25
12. Комуністична партія України 0,06
То яка ж все таки політична сила спроможна привести до влади тепер вже третього у історії незалежності України Президента, якщо брати до уваги, що надто помітних харизматичних політиків на горизонті вкрай бракує, а "розкрутити" якусь новеньку "фігурку" до наступних виборів навіть найкращим політтехнологам навряд чи вдасться?
Жодна з таких сил одноосібно вибори об'єктивно виграти, скоріш за все, не зможе - це факт. А радикально до початку виборів політичні уподобання громадян України практично вже також не зміняться. Це - нереально.
Жодна з політичних партій, за винятком хіба що КПУ, СПУ і Руху, пройти чотиривідсотковий бар'єр самотужки знову ж таки практично не спроможеться. Навіть інформаційно і ресурсно сильна СДПУ(о). Отже, знову - домовленості, узгодженості, блокування...
Гіпотетично може скластися такий блок: КПУ + СПУ + (?) блок Юлії Тимошенко + (?) Рух. Практично це блок опозиційних сил, де кожна політична сила має ще й власну, специфічну мету, завдання. У всіх цих політичних сил, їх лідерів, до того ж, надто великі амбіції. Отже такий блок, найвірогідніше, може скластися у другому турі голосування. Інших реальних блоків поки що не проглядається.
Якщо мати на увазі, що телевізійний простір сучасної України контролюється, головним чином, трьома політичними силами ("Трудова Україна", СДПУ(о) і "Регіони України"), то цілком логічно припускати, що і виборчі блоки, природно, можуть формуватися навколо і з благословення цих сил. А їхні ідейні уподобання добре відомі. Тобто, очікувати від телевізійних мас-медіа чіткішої національно-демократичної орієнтації аж ніяк не доводиться.
Попри всі ці досить песимістичні висновки об'єктивно все ж напрошується один, що, безумовно, має право бути врахованим.
Потреба у владі, Президенті, який би повністю презентував інтереси нації, українського народу, сьогодні постала найгостріше. І чим ближче буде до виборів, тим більш вона даватиметься взнаки.
Жодна з ідеологій, яку презентують наявні в Україні політичні сили - партії, об'єднання, блоки у їх нинішньому сенсі - не відповідає корінним інтересам національного державного розвою. Комуністи, соціалісти, ліберали, соціал- та націонал-демократи, християнські демократи та інші мають повне право на існування, але можуть реально брати участь не стільки у стратегії, скільки в розробці та реалізації тактики розбудови національної держави. На право запропонувати стратегію подальшої розбудови українського суспільства їм надто бракує політичної сили, популярності та народної підтримки.
Ще більшою помилкою може стати приведення до влади Президента силою такого ж ситуаційного, організаційно і ресурсно забезпеченого блоку, які ми мали на минулих президентських та й парламентських виборах.
Надія на майже одне, єдине, чого впродовж дванадцяти минулих років так і не вдалося утворити і утвердити - на потужний національно-демократичний, правоцентристського спрямування політичний блок, сформований на основі українського національного консерватизму. З-поміж усіх ідеологій, ідеологічних типів - лібералізм, комунізм, соціалізм, анархізм - лише він найповніше відповідає українському національному розвою, бо заснований на національних духовнихцінностях, патріотизмі і національній культурі, на традиційній християнській релігії і суперетнічній єдності. А головне - на свідомому виборі народом своєї долі. Нам видається, що у такому виборі є сенс.
Література:
www.politik.org.ua
Loading...

 
 

Цікаве